Дніпровський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 22-61-36

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.09.2010р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Кузьомі І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона про зобов'язання зробити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2007-2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона відноситься до категорії "дитина війни" і на підставі ст. 6 цього Закону їй повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначена допомога у 2007 та 2008 роках їй не виплачувалась, оскільки Законами України Про державний бюджет на 2007 рік виплати цієї допомоги була призупинена. Положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. Позивач вважає протиправним невиплату їй вказаної державної допомоги у 2007-2008 роках. Крім цього позивач посилається на те, що розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначався Законами України "Про державний бюджет України" на 2007, 2008 роки.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.

Представник відповідача, за довіреністю ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що позивач, враховуючи його вік, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсійного посвідчення, віднесений до категорії дитина війни.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що "Дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19.01.2006 "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_3 був опублікований 22.03.2006 та набрав чинності 02.04.2006.

Таким чином з 02.04.2006 стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. Відповідно п.12 ст.71 Закону України № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена.

Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", такими, що не відповідають Конституції України. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 05 2008 року вказані зміни у ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з наведеного, пункт 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року; пункт 41 розділу II Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким змінено статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп від 22.05.2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з дня втрати чинності пунктом 12 ст.71 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" та пунктом 41 розділу II Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" у розмірі, який передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною.

Частиною 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 року визначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. не можуть бути застосовані при вирішені цього спору, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів.

Положення статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилався відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, суд до уваги не взяв з наступних підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за 2009 рік.

Крім того, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, чинна у 2009 році. Тому нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ЦПК України Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року по справі № 1-29/2007, Конституційним Судом України рішення №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 5-11, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007, Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008року, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона про зобов'язання зробити нарахування та виплату підвищення до пенсії задовольнити.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Херсонської області.

Суддя В.Е.Дорошинська