Справа № 2-5407/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі: головуючої судді Іванцової Н.К.,

при секретарі Гінкул Л. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом мотивуючи, що вона є власником 1/3 частки квартири розташованої зо адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 21.12.2004 р. № 566, зареєстрованим в ХДБТІ 06.05.2005 р. за № 24699 у книзі № 171. На даний час за даною адресою зареєстрований Відповідач по справі, але він, у вищевказаній квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує. У зв’язку з наведеним Позивач просить визнати Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням; прийняти рішення про примусове зняття з реєстраційного обліку.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно їй для зменшення розміру комунальних платежів.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та свідків, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на підставі підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 794921 від 29.04.2005 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради за № 566 від 21.12.2004 р., зареєстрованого в ХДБТІ 06.05.2005 р. за № 24699 у книзі № 171, ОСОБА_1 належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_2.

Згідно довідки від 29.09.2010 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шумен» № 2743 та довідки з ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 15.09.2010 року за даною адресою зареєстрований в тому числі: ОСОБА_4

Факт не проживання відповідача за вказаною адресою з 2005р. підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У суду немає підстав ставити під сумнів істинність показань свідків, даних про їх особисту зацікавленість у результатах розгляду справи не виявлено.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997р. відповідно до Закону України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України. Об’єктом права власності може бути, зокрема, житло – житловий будинок, садиба, квартира, як то передбачено ст.ст. 379, 382 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 391 власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач дійсно є власником спірної квартири, відповідач – колишній квартиронаймач, зареєстрований в ній, однак понад п’ять років не проживає, а тому позовна вимога в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача задоволенню не підлягає, оскільки ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» встановлено, що однією з підстав зняття особи з реєстрації місця проживання є остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, а позовну вимогу про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням судом визнано такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-11, 60, 84, 88, 208, 209, 213, 214, 215,224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.150 ЖК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити частково.

ОСОБА_7 ОСОБА_3, 16.01.1959р.н. таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_3.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Н.К.Іванцова