Комсомольський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 26-47-82

РІШЕННЯ

іменем України

1 березня 2010 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

судді Радченко Г.А.

при секретарі Байші М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Херсона в особі Херсонської міської ради, ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_5 про встановлення факту неприйняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

До суду в серпні 2009 року звернулася позивачка із позовом до Херсонської міськради, в якому просила визнати той факт, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину після свого батька ОСОБА_7, померлого у 2001 році та визнання за нею право власності на 45/200 частин житлового будинку № 9 по пров.Макеєвському в м.Херсоні після померлого у 2001 році чоловіка ОСОБА_7 В обґрунтування позову посилалася на ту обставину, що її чоловіку ОСОБА_7 належала на праві власності 45/100 частин вказаного будинку. Він помер 10.06.2001 року. Вона оформила в нот конторі свідоцтво про право на спадщину за законом 14.10.2002 року лише на 45/200 частин, тобто лише на ? частку від відкритої спадщини, оскільки в будинку також був прописаний їх син –ОСОБА_6, що на період смерті та вступу у спадщину знаходився в СІЗО м.Херсона. Після виходу з місць позбавлення волі ОСОБА_6 не оформив свою частину спадщини, а 8 серпня 2008 року помер. Вважає, що оскільки ОСОБА_6 не проживав фактично за місцем реєстрації та після звільнення з місць позбавлення волі не оформив спадщину, то він фактично її не прийняв. Вона ж весь час проживала за вказаною адресою, тобто фактично прийняла і іншу частину спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка в 2001 році.

Судом в якості другого відповідача до участі у справі залучений ОСОБА_4 та прийнято до сумісного розгляду його зустрічний позов про визнання за ним право власності на 45/200 частин жилого будинку по пров.Макеєвському,9 в м.Херсоні в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 08.08.2008 року. В зустрічній заяві відповідач-позивач посилається на ту обставину, що після смерті його діда – ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 45/100 частин вказаного будинку. Його батько – ОСОБА_6, який дійсно на момент смерті діда знаходився в місцях позбавлення волі, був прописаний в будинку, а згідно п.7ст.71 ЖК України за ним зберігалося жиле приміщення, як за тимчасово відсутнім. Після відбуття покарання він повернувся в спадковий будинок та проживав там до смерті. Він після смерті батька звернувся до нот контори із заявою про прийняття спадщини, тобто фактично єдиний прийняв спадщину у вигляді 45/200 частин жилого будинку.

В судовому засіданні позивач за основним позовом та його представник свій позов підтримали, зустрічний не визнали, просили основний позов задовольнити з викладених у своїх поясненнях підстав, а у задоволенні зустрічного відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, зустрічну позовну заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник Херсонської міськради в судове засідання не з»явився, про день слухання був повідомлений належним чином. Судом ухвалено слухання справу у його відсутності.

3-я особа ОСОБА_5 пояснила, що є власником 55/100 частин будинку № 9 по пров.Макеєвському в м.Херсоні, ніякового відношення до спадкового майна не має, у вирішення спорів покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що основний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 відповідно до договору дарування від 15.06.1998 року належала на праві власності 45/100 житлового будинку № 9 по пров.Макеєвському в м.Херсоні. 10 червня 2001 року він помирає і відкривається спадщина на вказану частину будинку. Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які згідно домової книги прописані у вказаному будинку. ОСОБА_3 оформила в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом 14.10.2002 року на 45/200 частин будинку, тобто лише на ? частку від відкритої спадщини.

Інша частина спадкового майна до неї не перейшла та збереглася в натурі.

ОСОБА_6 на період смерті спадкодавця та вступу у спадщину знаходився в СІЗО м.Херсона. Після виходу з місць позбавлення волі ОСОБА_6 не оформив свою частину спадщини, але повернувся проживати до вказаного будинку, де і помер 8 серпня 2008 року.

Ці обставини встановлені з пояснень сторін, свідчень домової книги та ніким не заперечувались.

Відповідно до вимог ст..550 ЦК України (в ред..1963 р.) спадщина може бути прийнята і після сплину шестимісячного строку і без звернення в суд при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, що прийняли спадщину. Строки отримання свідоцтво про право на спадщину законом не обмежено (ст..561 ЦК України в ред..1963 р.).

Таким чином, судом встановлено, що померлий 08.08.2008 року ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті у 2001 році свого батька С.М., оскільки був прописаний у спадкового будинку та після звільнення з місць позбавлення волі повернувся туди проживати зі згоди на це спадкоємця ОСОБА_3

Після його смерті відкрилася спадщина на 45/200 частин будинку і спадкоємцями першої черги є його мати – ОСОБА_3, що була прописана та проживала в будинку та його син – ОСОБА_4, що у шестимісячний термін подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ст..1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки ОСОБА_3 не заявляла про відмову від спадщини після смерті сина – ОСОБА_6, то сторони мають спадкувати по 45/400 частин спадного будинку після смерті ОСОБА_6

За таких обставин, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково, за ними має бути визнано право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 по 45/400 частин спірного будинку.

В решті їх позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11,30,60,213 ЦПК України, ст..ст.548,549,550 ЦК України (в редакції 1963 року), ст..1268 ЦК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 45/400 частин житлового будинку № 9 по пров.Макеєвському в м.Херсоні в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого 08.08.2008 року.

В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 45/400 частин житлового будинку № 9 по пров.Макеєвському в м.Херсоні в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого 08.08.2008 року.

В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя