Комсомольський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 26-47-82

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого – судді: Дзиговського Ю.В.

при секретарі: Сікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м.Херсона ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови, суд

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11.07.2010 року інспектором ДПС відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України, та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивач із даною постановою не згоден, вважає її незаконною, оскільки він виконуючи поворот праворуч зупинився перед пішохідним переходом та надав перевагу у русі пішоходам, які переходили проїзну частину і закінчив маневр повороту при відсутності пішоходів на проїзній частині. Позивач вважає, що при складанні даного протоколу та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, працівником ДПС не було дотримано вимог законодавства, щодо процедури розгляду справи. В зв'язку з чим, позивач просить суд поновити строк звернення до суду із даним позовом, визнати дії інспектора ДПС БДПС м.Херсона ОСОБА_2 по складанню протоколу про адміністративне правопорушення від 11.07.2010 року протиправними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВТ № 143852 від 11.07.2010 року.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позив задовольнити по вищезазначеним обставинам.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1 ст. 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ч.3 ст.288 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Згідно ст.289 КпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оскільки позивач спочатку звернувся із скаргою до командиру БДПС м.Херсона, на яку отримав відповідь лише 08.10.2010 року, зазначені причини суд визнає поважними та вважає необхідним поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду за захистом своїх прав.

У своїй позовній заяві, як на підставу в обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що він не скоював даного правопорушення, оскільки він виконуючи поворот праворуч зупинився перед пішохідним переходом та надав перевагу у русі пішоходам, які переходили проїзну частину і закінчив маневр повороту при відсутності пішоходів на проїзній частині. Крім того, при складанні протоколу та винесенні постанови відповідачем не дотримано вимоги законодавства, щодо процедури розгляду справи.

Судом встановлено, що 11.07.2010 року відповідачем відносно позивача було складено протокол та винесено постанову серії ВТ № 143852, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно даних постанови позивач 11.07.2010 року він на автомобілі НОМЕР_1, повертаючи праворуч не надав перевагу у русі пішоходам, які переходили проїзну частину по вулиці, на яку він повертав.

Згідно ст.245 КпАП України - завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 268 КпАП України визначає права особи, яка притягається до адміністративного порушення. Одним з таких прав є "при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичною особи", тобто не зважаючи на місце розгляду справи особа при розгляді справи має право користуватися юридичною допомогою.

Відповідно до ст. 280 КпАП України - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так суд дійшов висновків, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача від 11.07.2010 року складено неправомірно, оскільки відповідачем по справі не надано жодного доказу того, що останній порушив правила дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України. Крім того, при винесенні вказаної постанови інспектором ДПС порушено правила розгляду адміністративної справи у відношенні позивача, а саме відповідачем не було надано правопорушнику право на захист, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, також не з'ясовано матеріальний стан правопорушника. Таким чином відповідачем порушено норми чинного законодавства.

Зазначені обставини є логічними та повністю узгоджуються із матеріалами справи, у зв'язку із чим у суду немає підстав ставити їх під сумнів.

Враховуючи припис ст.72 КАС України, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 72, 86, 159-162 КАС України, ст. ст. 22, 247, 254, 287-289, 293 КпАП України, Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, суд –

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м.Херсона ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора ДПС БДПС м.Херсона ОСОБА_2 по складанню протоколу про адміністративне правопорушення від 11.07.2010 року відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВТ № 143852 від 11.07.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 – закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: