Справа № 366/802/13-ц

Провадження № 2/366/198/13

РІШЕННЯ

іменем України

(Заочне)

29 квітня 2013 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Гончарука О.П., при секретарі - Марченко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення співмешканця,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що вона разом з її малолітніми дочками, ОСОБА_3 (2005 р.н.) та ОСОБА_4 (2008 р.н.) є власниками жилого будинку №42, що знаходиться по вул.Луговій в с. Луговики Поліського району Київської області. Разом з ними в будинку без реєстрації проживає ОСОБА_2

Як стверджує позивач, проживання разом з відповідачам стало нестерпним через зловживання спиртними напоями останнього, внаслідок чого постійно виникають сварки, він погрожує та влаштовує бійки на очах у малолітніх дітей. Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Він систематично порушує правила співжиття, тому позивач просить виселити відповідача із вищевказаного домоволодіння.

В судове засідання позивач не з’явилася; подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення зачного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань не надіслав.

З урахуванням заяви позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються власниками будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Поліський район, с.Луговики, вул. Лугова (Леніна), 42.

Відповідно до ст.ст. 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За положеннями ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

З наведених норм законодавства вбачається, що власник житлового будинку має право на власний розсуд користуватися та розпоряджатися своєю власністю, та не може бути позбавлений такого права без позбавлення його права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, права приватної власності, хоча б на якусь частку цього будинку, за відповідачем не зареєстровано.

Із довідок Іванківського РВ ГУ МВС вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, вбачається, що відповідач систематично порушує правила співжиття в будинку, що належить позивачу, що робить неможливим проживання з ним позивача в одному будинку і це, відповідно до ст. 116 ЖК України, є підставою для його виселення, що ґрунтується на наявних у справі доказах.

Відповідно до ст.116 ЖК України, якщо наймач або інші особи, які проживають разом з ним, систематично порушують правила співжиття, що унеможливлює проживання з ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення таких осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. N 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень діючого законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо виселення ОСОБА_2 з вищевказаного житлового приміщення є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.109, 116 ЖК України, п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. N 2, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Поліський район, с.Луговики, вул. Лугова (Леніна), 42.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.№ НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 (інд.№ НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: