Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 листопада 2015 р.                                                              Справа           № 820/9550/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання – Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд визнати дії посадових осіб Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області по проведенню планової перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК" протиправними; скасувати наказ начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 №185 від 28.08.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на порушення п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, ТОВ "ДІСІ ЛІНК" повідомлено про початок планової перевірки менше ніж за 10 днів до початку її проведення. Окрім того, податковим органом в наказі №185 від 28.08.2015 року визначено період, що підлягає перевірці з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року з порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України, а тому, на думку позивача, оскільки спірним наказом відповідача була призначена саме така перевірка, результати якої не можуть передбачати справляння до бюджетів та державних цільових фондів кошти, то така перевірка є необґрунтованою, невиправданою з точки зору її адміністрування та не спрямована на виконання завдань контролюючого органу.

Представником відповідача надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства, а також відсутність процедурних порушень у діях щодо проведення планової перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК", просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.                                                                                                    Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.          

Відповідно до ОСОБА_3 від 18.08.2015 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" (код ЄДРПОУ 31799566) зареєстроване як юридична особа 05.02.2002 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, про припинення юридичної особи - відсутні (а.с.9-12).

Судом встановлено, що на підставі плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2015 року (а.с.104-105) начальником Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області видано Наказ №185 від 28.08.2015 року “Про проведення документальної планової виїзної перевірки" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, тривалістю 10 робочих днів. Термін проведення перевірки з 08.09.2015 року по 21.09.2015 року (а.с.14).

Наказ №185 від 28.08.2015 року направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" 28.08.2015 року разом з повідомленням №4 від 28.08.2015 року, отримано за довіреністю 31.08.2015 року (а.с.13, 15-16).

Відповідно до вищезазначеного Наказу №185 від 28.08.2015 року 08.09.2015 року посадовим особам Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області видано направлення на перевірку №№182, 183, 184, 185, 186, 187 від 08.09.2015 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно (а.с.106-111) .

До суду представником відповідача надано лист "Про надання інформації" б/н б/д за підписом начальника управління податкового аудиту ОСОБА_10, в якому зазначено, що фахівцями, що здійснюють перевірку, представнику за довіреністю ТОВ "ДІСІ ЛІНК" ОСОБА_1 було пред'явлені довідки посадових осіб: ОСОБА_4 - №1375/К/20-36-04-26 від 20.07.2015 року; ОСОБА_5 - №1374/Г/20-36-04-26 від 20.07.2015року; ОСОБА_6 - №1362/С/20-36-04-26 від 20.07.2015 року; ОСОБА_7 - №1365/П0/20-36-04-26 від 20.07.2015 року; ОСОБА_8 - №171/С/10/20-36-04-26 від 08.09.2015 року. Представник за довіреністю ТОВ "ДІСІ ЛІНК" ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання направлень на перевірку від 08.09.2015 року №182, №183, №184 №185, №186, №187, №198, виданих Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, на проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК", податковий номер 31799566, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, посилаючись на невідповідність назви податкового органу, який проводить перевірку, зазначених у направленнях на проведення перевірки та назві державного податкового органу, зазначених у службових посвідченнях перевіряючих.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано до суду доказів, що підтверджують належне фіксування посадовими особами контролюючого орану факту відмови представника позивача від допуску до перевірки відповідно до вимог податкового законодавства.

Представником позивача надано пояснення, що службові посвідчення особами, що зазначені в направленнях на проведення перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК" №182, №183, №184, №185, №186, №187 від 08.09.2015 р. не пред'явлені, посадовими особами Індустріальної ОДПІ були пред'явлені довідки з місця роботи.

          Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу та проведення перевірки платника податків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 розділу II Податкового кодексу України встановлені правила щодо призначення та проведення перевірок, які також є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється органами державної фіскальної служби в процесі адміністрування податків і зборів.

З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.                                                                                          Недотримання встановлених статтями 75 - 81 Кодексу приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах, що свідчить про можливість оскарження наказів в адміністративному суді відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України.

Згідно з 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

          Відповідно до п.п.75.1.2 зазначеної статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

          Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

          Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

          Пунктами 102.1 та 102.2 ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

          Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

          Тобто, законодавець передбачає можливість здійснення контролюючим органом його контролюючої функції, що полягає у вчиненні дій щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів в процесі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків, метою яких, у випадку вчинення податкового правопорушення, чи за наявності підстав для самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, є застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійне визначення податкового зобов'язання контролюючим органом відповідно у строк, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України .

          Враховуючи, що передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом може бути перевірка платника податків, передбачена главою 8 Податкового кодексу України, то метою такої перевірки є встановлення дотримання або порушення таким платником норм податкового законодавства в той період, за який, на момент проведення перевірки, контролюючий орган може застосувати свої, передбачені законом повноваження щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів, тобто застосовувати штрафні (фінансові) санкції чи самостійно визначати податкове зобов'язання із врахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

          Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідно до правил Податкового кодексу України контролюючий орган не мав проводити перевірку за той період, за який, у разі встановлення порушення податкового законодавства платником податків, не може бути застосовано до такого платника негативних наслідків, передбачених чинним законодавством, оскільки результати такої перевірки не можуть передбачати сплату грошового зобов'язання до бюджетів та державних цільових фондів кошти.

          Оскільки спірним наказом відповідача була призначена саме така перевірка, результати якої не можуть передбачати справляння до бюджетів та державних цільових фондів кошти, то суд вважає, що така перевірка є необґрунтованою, невиправданою з точки зору її адміністрування та не спрямована на виконання завдань контролюючого органу .

          Така позиція знайшла своє відображення в п.п. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, згідно якого податкове законодавство України базується на принципі економічності оподаткування установлення податків і зборів, обсяг надходжень від сплати яких значно перевищує витрати на їх адміністрування.

          Щодо правомірності дій посадових осіб контролюючого органу стосовно проведення перевірки суд зазначає наступне.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4. ст. 77 ПК України).

          Суд зазначає, що направлення наказу про призначення перевірки та письмового повідомлення про її дату, час та місце проведення рекомендованим листом з повідомленням про вручення передбачене законодавцем з метою повідомлення платника податків про призначення та проведення перевірки, обов'язку надати необхідні документи для проведення перевірки, оскарження наказу про проведення перевірки до моменту її проведення, тощо.          

          Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду останньої. Реалізація такого права за відсутності обов’язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Судом встановлено, що повідомлення про проведення перевірки та наказ №185 від 28.08.2015 року позивачем отримано 31.08.2015 року, тобто, менш ніж за 10 днів до початку перевірки, призначеної на 08.09.2015 року.

          З огляду на вищевикладене, розуміння приписів п. 77.4. ст. 77 ПК України у контексті виключно направлення наказу про перевірку та письмового повідомлення про її місце, дату та час за 10 днів до початку перевірки без обов'язковості врахування моменту отримання платником податків такого наказу та повідомлення саме за 10 днів до початку проведення перевірки, на яке посилається відповідач, не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, невиконання платником податків обов’язку надати посадовим (службовим) особам податкового органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки.

          Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленою у постанові від 27.01.2015 року №21-425а14 у справі за позовом ТОВ "Будгарантінвест-55" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.77.6 ст.77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

          Згідно з вимогами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

          - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

          - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

          - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.342.7 ст.342 ПК України посадовим особам і працівникам контролюючих органів видається службове посвідчення, зразок якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2. ст. 81 ПК України).

          Судом встановлено, що Наказом №185 від 28.10.2015 року проведення перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК" доручено головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_5, головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб та доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області ОСОБА_8, головному державному ревізору-інспектору відділу забезпечення погашення заборгованостей управління погашення заборгованостей Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_11, начальнику відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6, головному державному інспектору відділу аудиту фінансових Установ та валютного контролю управління податкового аудиту Індустріальної ОДШ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_12, головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведенням фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_13, головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за проведенням податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_9

          Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, на підтвердження повноважень та права на проведення перевірки позивача посадовим особам Індустріальної ОДПІ були надані направлення на перевірку, а саме: №№182, 183, 184, 185, 186, 187 від 08.09.2015 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно.

Представником відповідача не надано до суду копій службових посвідчень на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до п.3 Наказу Державної фіскальної служби від 23.10.14 № 207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затверджені цим наказом: посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

          Тобто, зазначеним актом передбачено до отримання посвідчення посадової особи органів ДФС право такої посадової особи використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів (при незмінності посади) або довідки, виданої органом ДФС, про приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовуються виключно з паспортом громадянина України.

          Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Однак відповідачем не надано до суду доказів, що підтверджують надання посадовими особами до початку перевірки документів на підтвердження їх повноважень у розумінні вимог ст.81 ПК України із врахуванням приписів Наказу Державної фіскальної служби від 23.10.14 № 207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби", також наказ про призначення перевірки отримано позивачем менш ніж за 10 днів до початку перевірки, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення планової виїзної перевірки.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                        Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

          З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем порушено приписи п.77.1 ст.77, ст.102 ПК України (винесення наказу про призначення перевірки з порушеннями) та п.77.4 ст.77 ПК України (невручення наказу за 10 днів до початку перевірки), п. 81.1 ст. 81 ПК України (непред'явлення посадовими особами податкового органу до початку перевірки посвідчень на підтвердження їх повноважень), а тому позовні вимоги щодо скасування наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №185 від 28.08.2015 року та визнання протиправними дій посадових осіб Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області по проведенню планової перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК" на підставі такого наказу підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу - задовольнити.

Визнати дії посадових осіб Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області по проведенню планової перевірки ТОВ "ДІСІ ЛІНК" протиправними.

Скасувати наказ Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №185 від 28.08.2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" (код ЄДРПОУ 31799566) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (код ЄДРПОУ 398599080).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.          

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2015 року.

          Суддя                                                                                  Нуруллаєв І.С.