№ К-5190/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2009р.

 

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

 

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

 

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. у справі № 388/18-06

 

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання нечинним акту,

 

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Замашнюк І. В., Макова О. О.,

 

встановив:

 

      Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, з урахуванням послідуючого уточнення, подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 23.05.2006р. № 0000361710/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 27 618 грн., в т. ч. 18 412 грн. основного платежу та 9 206 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також про визнання нечинним акту про результати перевірки від 05.05.2006р. № 152/17/2462717234.

      Постановою Господарського суду Київської області від 03.11.2006р. у справі № 388/18-06 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2006р. № 0000361710/0; в решті позову відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що факт здійснення господарських операцій та сплати позивачем сум ПДВ в ціні придбання товарів відповідачем в акті перевірки та під час судового розгляду не заперечувався; підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки; законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями; визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку не є самостійною підставою для визнання вчинених з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними; акт перевірки є лише документальним оформленням проведених відповідачем дій, не містить владно-розпорядчих приписів, тому безпосередньо не породжує для позивача правових наслідків.

      Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. постанову від 03.11.2006р. по даній справі скасовано повністю; в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2006р. № 0000361710/0 відмовлено; провадження у справі в частині позову про визнання нечинним акту позапланової документальної перевірки від 05.05.2006 року за                              № 152/17/2462717234 закрито.

      Постанова мотивована тим, що на момент складання податкових накладних у всіх випадках вже було скасовано державну реєстрацію підприємств, які їх виписували, визнано недійсними установчі документи в судовому порядку, а податкові накладні ПП “Хомітек” та ЗАТ “НІКай Інвест” виписані ними після анулювання їх свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість; право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній його сплаті, а не з самого існування зобов'язання зі сплати ПДВ, зазначеного в ціні товару; висновок місцевого господарського суду про те, що акт перевірки контролюючого органу не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, є вірним, проте, судом не враховано, що суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

      Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати повністю, а постанову суду першої інстанції залишити в силі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 70, 71, 86 КАС України.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, вважаючи висновки перевірки вірними, а податкове повідомлення-рішення винесеним на законних підставах.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Оскаржувані рішення не повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, їх неправильній юридичній оцінці, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

      Так, задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем повністю підтверджено його право на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП “Гірол”, ПП “Хімотек”, ПП “Галеон” та ЗАТ “НІКай Інвест” податкових накладних, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив, що вищевказані підприємства не мали права на нарахування податку та складання податкових накладних.

      Проте, з такими висновками в повній мірі погодитись не можна.

      Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону.

      Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

      Згідно п. 1.3. ст. 1, абз. 1 пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

      Відповідно до п. п. 9.2., 9.8. ст. 9 вищевказаного Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку; реєстрація діє до дати її анулювання; у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

      Згідно ч. 4 ст. 5, абз. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації; підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

      З урахуванням зазначених норм судам попередніх інстанцій по даній справі необхідно було по кожному факту виписки податкової накладної встановити на відповідну дату факти реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість з видачею відповідного свідоцтва чи анулювання такого свідоцтва, наявність чи відсутність в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України записів про реєстрацію цих осіб чи факти виключення їх з цього реєстру.

      Стосовно вимоги про визнання нечинним акту перевірки апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що в даному випадку цей акт відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а тому правомірно згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України закрив провадження у справі.

      За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

      При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

ухвалив:

 

      1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

      2. Скасувати у справі № 388/18-06 постанову Господарського суду Київської області від 03.11.2006р. в частині задоволення позову, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. - в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2006р. № 0000361710/0 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

      Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. у справі № 388/18-06 в частині закриття провадження у справі стосовно визнання нечинним акту позапланової документальної перевірки від 05.05.2006р. за № 152/17/2462717234 залишити без змін.

      3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

 

 

 

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

 

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

 

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

                                                                                                                                                            

(підпис)                              Рибченко А. О.

 

(підпис)                               Федоров М. О.

 

 

Ухвала складена у повному обсязі 09.06.2009р.

 

 

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.