Зачепилівський районний суд Харківської області

смт. Зачепилівка, вул. Свердлова, 7, 64401, (05761) 5-18-64

Справа №2-а-78/10

ПОСТАНОВА

І М’Я М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року головуючий, суддя Зачепилівського районного суду Харківської області, ОСОБА_1, в порядку письмового провадження розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни” за 2009 р., -

В С Т А Н О В И В :

Гр. ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому вказала, що вона відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, і відповідно до ст.. 6 вищевказаного закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але у 2009 р. позивачу зазначена допомога не виплачувалась в належному розмірі. Відповідач всупереч ст.. 22 Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії в 2009 р.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що причиною пропуску нею строку позовної давності стало те, що про рішення Конституційного Суду України з даного приводу їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, тому вона просить суд відновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду, а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 р. та виплату компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою соціальної допомоги як дитині війни.

В судове засідання позивачка не з’явився, надавши суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість направив до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутністю сторін в порядку ст.. 122 ч.3 КАС України, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме:

- паспортних даних гр. ОСОБА_2 ;

-пенсійного посвідчення ОСОБА_2 . № 102582 від 30.11.1992 р. з відміткою „Дитина війни”;

- клопотання ОСОБА_2 від 05.02.2010 р.;

-клопотання Управління пенсійного фонду в Зачепилівському районі Харківської області від 11.02.2010 р.

-заперечення Управління пенсійного фонду в Зачепилівському районі Харківської області від 11.02.2010 р.

- довідка № 229 від 05.02.2010 р. видана Управлінням пенсійного фонду в Зачепилівському районі Харківської області.

Письмовим провадженням по справі встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 102582 від 30.11.1992 р. про що відповідач не заперечує.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, так як кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України, виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. Тому позивач діяв у відповідності до норм діючого законодавства.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2009 року позивачу було нараховано та виплачено до пенсії підвищення, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області № 229 від 05.02.2010 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » дію ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, вище згаданим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме ст. 6 цього Закону.

Отже, відповідач з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з УПФУ недоплаченої суми доплати до пенсії, суд, виходить з того, що визначення конкретного розміру пенсії віднесено до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України, а не судів. Виходячи із цієї позиції, суд не встановлює конкретні суми пенсії, які підлягають виплаті, а покладає на органи пенсійного фонду України обов’язок нарахувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та провести позивачу відповідні виплати.

Суд також вважає, що є підстави для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Крім того у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині виплати компенсації в зв’язку з несвоєчасною виплатою соціальної допомоги як дитині війни.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ, компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати підлягають суми нарахованих, але не виплачених доходів (соціальних виплат) громадян. Із матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області за 2009 рік нараховано та виплачено позивачу надбавку до пенсії як «дитині війни» в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд прийшов до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо виплати йому компенсації за втрату частини доходів у зв’язку із порушення встановлених строків виплати надбавку до пенсії як «дитині війни».

Відповідно до вимог ст..11 ч.2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.7-12,69,86,122 ч.3, 159,160,161,162,163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в И В:

Адміністративний позов у справі № 2-а-78/10 громадянки ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни” за 2009 р. - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк для звернення до адміністративного суду.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та її виплаті не в повному обсязі гр. ОСОБА_2 з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії гр. ОСОБА_2, як особі зі статусом «Дитини війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати:

-за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум у 2009 році.

В іншій частині позову необхідно відмовити в задоволенні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч.5 КАС України.

Головуючий, суддя Гришин П.В.