Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

                                                                № 2-26/09            

м. Запоріжжя                         16 червня 2009 року

Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді  Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про приведення ідеальних часток власності на будинок у відповідності до реальних та про визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2003 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.

В заяві вказує, що йому на праві власності належать 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, а відповідачу – 53/100 частин.

Крім того, позивач зробив ряд добудов, через що ідеальні частки не відповідають реальним та потребують змін.

Крім того, між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою, проте документально про це не зазначено.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд привести ідеальні частки у відповідності до реальних часток власності житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визначити порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою по фактичному користуванню у відповідності з частками власників.

Представники позивача ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 на позові наполягли за вказаними в ньому підставами, просили позов задовольнити, привести ідеальні частки у відповідності до реальних часток власності житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визначити порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою, який фактично склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідач та її представник адвокат ОСОБА_5 на позов заперечили, зазначаючи на його необґрунтованість, просили у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, дослідивши надані у справі докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що заявлений позов не підлягає  задоволенню.

Судом встановлено, що 18 червня 1976 року позивачеві було видано свідоцтво про право власності на 47/100 частин житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані АДРЕСА_1, що підтверджується копією зазначеного свідоцтва, з якого вбачається також, що право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за позивачем у ОП «ЗМБТІ» також 18 червня 1976 року.  

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_2, про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку та визнання права власності, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання переважного права купівлі-продажу частки в спільній власності - було визнано дійсним договір купівлі-продажу 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, укладений 29.07.2003 року між ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також було визнано за  ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право власності на 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.04.2009 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на назване рішення суду була відхилена, а рішення суду від 17.02.2009 року було залишено без змін.

Таким чином, в силу вимог ст. ст. 223, 319 ЦПК України, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2009 року набрало законної сили.

Рішенням суду встановлено, що договір купівлі-продажу 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, було укладено між ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_6 саме 29.07.2003 року, і такий договір судом визнано дійсним.

Таким чином, суд доходить до висновку, про те, що позивач у цій справі ОСОБА_1, починаючи з моменту укладання визнаного судом дійсним вище названого договору купівлі-продажу – тобто з 29.07.2003 року - вже не мав правових підстав на право власності на 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Як зазначив суду представник позивача ОСОБА_3 домоволодіння по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 450 кв. м,  перебуває у власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та нею надано позивачеві ОСОБА_1 у користування на підставі рішення Запорізької міської ради № 982 від 25.12.1953 року.

Сторона відповідача у судовому засіданні заперечила на таку обставину, зазначаючи на те, що у 1953 році позивач перебував у малолітньому віці і таке рішення міськради не могло бути винесено на користь ОСОБА_1

Проте назване рішення міськради не було предметом судового дослідження, і сторона позивача, лише зазначивши на такий доказ, не подала його суду, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.

Крім того, вимогами ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

А як судом встановлено вище, позивач у цій справі ОСОБА_1, починаючи з  29.07.2003 року вже не мав правових підстав на право власності на 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, оскільки рішенням суду від 17.02.2009 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, укладений 29.07.2003 року між ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також було визнано за  ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право власності на 47/100 частин жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

За таких встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що заявлений          ОСОБА_1 27 серпня 2003 року у цій справі позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 120, 158 ЗК України, ст.ст. 2, 318,  319, 325, 328, 334, 346, 355-358 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про приведення ідеальних часток власності на будинок у відповідності до реальних та про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення ядку ірі 8 (вісім) грн.заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                           П.В. Зарютін