Справа 2-а-520                                                                                                                                                                                                                                                                              2009р.

П О С Т А Н О В А

                                            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 квітня 2009 року

                                     Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Маркової Т.Г.,

при секретарі      Литвиновій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свердловська справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради про визнання неправомірними  дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду із позовом в обґрунтовування позовних вимог пояснила, що вона 20.05.2005 року народила дочку ОСОБА_2, та 08.06.2007 року народила дочку ОСОБА_3, та у відповідності до діючого законодавства надала до УПТСЗН Свердловської міськради Луганської області всі необхідні документи для отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 1 квітня 2007 року пішла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і почала отримувати допомогу в зв’язку з цим.

Згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року вона отримувала грошові виплати від органу місцевого самоврядування Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області , які розраховувались на підставі абзацу третього частини другої статті 56   Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (аналогічні положення зазначені і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік») , а саме «як різниця між 50   відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб, та не менше 23   відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007   визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   зазначені вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007   рік».

  Як зазначено в пункті 4 та пункті 6   Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007   це рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що  визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Не зважаючи на зазначене вище відповідач по справі продовжував здійснювати виплати на підставі визнаного на той час неконституційним абзацу третього   частини другої статті 56   Законів України «Про Державний бюджет України» і не здійснив перерахунку раніше здійснених ним виплат по державній допомозі по догляду за дитиною до трьох років, що порушило як вважає позивачка її права на отримання вищезазначеної допомоги.

При нарахуванні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідач, як вважає позивачка,  повинен був користуватись нормами частини 3 статті 46 Конституції України, згідно якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом .

Згідно статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року   з наступними змінами та доповненнями, з урахуванням вимоги частини 3 статті 46 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була надаватись позивачці в розмірі 100% прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком   до 6 років .

Крім цього, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Конституційний суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний суд дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законами України «Про державний бюджет України» для дітей віком до 6   років, зазначені вище рішення Конституційного Суду України, положення ч.3 ст. 46   Конституції України, фактично отримані позивачкою виплати з допомоги сім'ям з дітьми згідно з довідкою, наданою відповідачем, вона недоотримала суму допомоги до досягнення її дитиною трирічного віку, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 в сумі 3556,91грн.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року   «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» і встановлено, що   оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії .

Позивачка вважає, що дії відповідача щодо неправильного нарахування та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є неправомірними та просить суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області   зробити перерахунок та сплатити недоотриману нею суму допомоги по догляду за дитиною, а саме до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку у розмірі 4656 за 2007 рік, 7390,25грн. за 2008 рік, відшкодувати суму упущеної вигоди, на підставі ст. 22, 326 ЦК України, в розмірі 2685,05грн., та стягнути судові витрати, просить визнати пропуск строку звернення до суду визнати з поважних причин і поновити його.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву якою просить розглянути справу в її відсутності, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні ОСОБА_6 позов не визнав і пояснив, що дійсно на обліку у УПСЗН Свердловської міської ради з 01.04.2007 року знаходиться ОСОБА_1, якій була призначена допомога по догляду за дитиною до 3–х років з квітня 2007 року у розмірі, який був встановлений ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» де вказано, що різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб, та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Також Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року  №10рп/2008 п.23 розділ 11 Закону України “Про державний бюджет” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не визнаний неконституційними, тому він вважає, що дії УПСЗН Свердловської міської ради з 01.01.2008 року є правомірними та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України тому її вимоги є необґрунтованими в цій частині. Також просить суд застосувати строк давності звернення до суду з адміністративним позовом встановлений ст. 99 КАСУ.

Третя особа по справі – представник Міністерства праці та соціальної політики України у судове засідання не з’явився, але надав письмове заперечення, де просить справу розглянути у його відсутності, позов не визнає, вважає, що виплати були здійснені в розмірах, які встановлені були законами, просить суд застосувати  наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду і відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа – представник  Міністерства фінансів України у судове засідання не з’явився, але надав письмове заперечення, де просить справу розглянути у його відсутність, позов не визнає, вважає, що виплати були здійснені в розмірах, які встановлені були законами, просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду і відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає справу розглянути справу у відсутності третіх осіб по справі, так як суд не визнавав її явку у судове засідання обов’язковою.

Суд вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Згідно з ст. 99  ч. 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо  не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 ч.2 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строк звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується  в порядку, встановленому цим Кодексом.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачка займається вихованням малолітньої дитини, не мала матеріальної можливості для звернення за правовою допомогою, не мала змоги звернутись до суду, тому суд визнає пропуск строку звернення до суду з поважних причин, тому його слід поновити.

 Згідно з  ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що підтверджується копіям свідоцтв про народження і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту  Свердловської міської ради як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку з 31.05.2007  року, як працююча жінка.

Згідно з ст. 92 ч.1. п. 1 Конституції України передбачено, що виключно  законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав її свобод.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно–правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний  застосовувати  закон, який регулює правовідносини.

Відповідно до ст. 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року №489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу  сім’ям з дітьми «здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам – у розмірі, що дорівнює  різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму,  встановленого для  працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї  встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року №489-V зупинена на 2007 рік дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року  у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) статті 56,71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей  зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 09 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 року за якою допомога по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня 2007 року – 434 грн.  на місяць, з 1 квітня 2007 року -463 грн. на місяць, з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. на місяць.

Із довідки про прибуток сім’ї убачається, що ОСОБА_7 отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку як працездатна,  у розмірах: у липні 2007 року 133,19грн., у серпні 2007 року – 265,29грн., у вересні 2007 року - 268,90грн., у жовтні 2007 року 272,25грн., у листопаді 2007 року 280,09грн., у грудні 2007 року 288,19грн. , тому суд вважає зобов’язати відповідача сплатити недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною позивачці у розмірі 3556,91грн.

         Вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача сплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною за 2008 рік є необґрунтованими, так як Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 п.23 розділ 11 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не визнаний неконституційними, тому суд вважає, що дії відповідача з 01.01.2008 року є правомірними та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України.  

Позивачка наполягає на стягнення 2685 гр. 05 коп. на підставі  ст. ст. 22,  326 ЦК України як упущеної вигоди, не надаючи при цьому розрахунку та не обґрунтовуючи в чому ці збитки полягали.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода).

Вказана допомога призначається як соціальна допомога держави сім’ям, які мають дітей до 3-х річного віку і саме з цією метою повинні використовуватись отримувачем, тому суд визнає безпідставними вимоги позивачки щодо нарахування на цю суму розміру упущеної вимоги, та і сама позивачка не вказує які б саме з вказаних виплат реальні доходи вона могла б отримати.

Посилання позивачки на Закон України № 2050-Ш від 19.10.2000 року та Порядок…, затверджений ПКМУ № 159 від 21.02.2001 року дає підстави суду вважати, що позивачка мала на увазі стягнення компенсації на вказані суми, оскільки сама вона пояснити цього не змогла.

Згідно вказаних норм дійсно передбачається нарахування компенсації на суми, які були нараховані, але не виплачені відповідачем у встановлені терміни. Оскільки позивачці розмір нарахованої відповідачем допомоги співпадав з розміром виплат, а вказані суми не були нараховані, то суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно  до ст. 94  ч.1 КАС України  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені  нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету), якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Згідно з ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення  позову – відповідно до задоволених вимог. Позивачем заявлені вимоги в розмірі 14079,49грн. з яких суд вважає обґрунтованими в розмірі 3556,91грн.. Сплачено судовий збір в розмірі 3 гр. 40 коп., в той час, як повинні бути сплачені в розмірі 140,79гр., таким чином суд приходить до висновку, що з позивачки слід стягнути судовий збір 101,98грн.

Керуючись ст. 10,11,  86, 158-163, 167  КАС України,  на підставі ст. 19 ч.2 , 22, 92  Конституції України,  ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми «Рішенням Конституційного Суду України  від 9.07.2007 року № 6-рп/2007,  від 22.05.2008 року  №10рп/2008, ст. 56, 62 “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9, 94, 99, 100 КАС України, ст. 22, 326 ЦК України, Закону України « 2050-Ш від 19.10.2000 року, Порядку …, затвердженому ПКМУ № 159 від 21.02.2001 року,  суд  -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для подання адміністративного позову до суду.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області   сплатити ОСОБА_1 недоотриману нею суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 3556,91грн.

У задоволенні  решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір у розмірі 101,98грн.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з   дня її проголошення до Свердловського міського суду, а апеляційна скарга  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в Донецький адміністративний апеляційний суд, через Свердловський міський суд з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою яка її подає до Донецького адміністративного  апеляційного  суду.

Головуючий: