КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року (м. Київ)                                        810/3907/15

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Приватно-орендного підприємства «Руна» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

          Суть спору: Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватно-орендного підприємства «Руна» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 983,18 грн.                                        

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягають відшкодуванню витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, що призначені на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що відповідачем вищевказані витрати за серпень 2015 року у розмірі 983, 18 грн. відшкодовані не були, позивач просить стягнути їх в примусовому порядку.

          Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями з відмітками про вручення, у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили.

          Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

          Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

          Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

          На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне підприємство «Руна» є юридичною особою та зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.                              

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був складений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з», зокрема, за п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якими відповідачеві визначено суму витрат по пільговим пенсіям, яка підлягає до сплати за серпень 2015 року в сумі 983, 18 грн.

Вищевказаний розрахунок був отриманий відповідачем 08.08.2015, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У зв’язку з тим, що відповідачем не було самостійно сплачено заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій за серпень 2015 року в сумі 983, 18 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення боргу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.                                                             

           До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регулювалось Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР.

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Отже, відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення.

Абзацом 3 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

          Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, було внесено зміни до положень Податкового кодексу України.

Так, зокрема, вказаним законом із переліку загальнодержавних податків та зборів було виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Натомість запроваджена нова форма оподаткування – спрощена система оподаткування, яка передбачає сплату єдиного податку.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до четвертої групи платників єдиного податку належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Отже, з аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що платники фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2015 набули статусу платників четвертої групи платників єдиного податку.

При цьому, суд звертає увагу на те, для сільськогосподарських виробників, які входять до четвертої групи платників єдиного податку, не встановлено виключень щодо здійснення відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Таким чином, з 01.01.2015 сільськогосподарські виробники зобов’язанні відшкодовувати вищевказані витрати в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПОП «Руна» є сільськогосподарським виробником, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач, починаючи з 01.01.2015 зобов’язаний здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» ставка на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.                                        Таким чином, вищенаведені положення дають підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «б»-«з» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями.                              Крім того, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (постанови Верховного Суду України від 25.09.2012 року за № 26457845 та № 26457792)

Згідно з ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

          Отже, ті кошти, які сплачуються суб’єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є страховими внесками, у розумінні Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Щодо порядку відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, то він встановлений в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (надалі-Інструкція).

          Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

          Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.                                                                                                                                  Відповідно до п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.                                                                                                                                  Згідно з п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

          Таким чином, на відповідача покладається обов’язок щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.                                                                                                                                                      Як зазначено вище, Управлянням Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області були нараховані відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної громадянці ОСОБА_1 за п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».                                                                                                                                            Відповідно до за п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.                                                                                                                                                       Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю 5 дітей, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 298 від 06.05.2009.                                                                                                    Також, відповідно до трудової книжки та розрахунку стажу УПФ України у Кагарлицькому районі Київської області ОСОБА_1 працювала за спеціальністю різноробочої у сільському господарстві наступні періоди: з 01.01.1982 по 31.12.1982; з 01.01.1983 по 12.12.1983; з 19.12.1988 по 15.02.1989; з 04.02.1992 по 31.12.1993; з 01.01.1995 по 13.06.1997; з 10.04.2000 по 01.01.2002; з 01.11.2008 по 25.01.2009; з 01.02.2009 по 29.03.2009.Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 за спеціальністю різноробочої у сільському господарстві становить 19 років 8 місяців та 7 днів.

Суд звертає увагу, що відповідна правова позиція щодо обов’язку підприємства відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної за п. «ж» ст. 13 Закону № 1788, викладена в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 46872177).

          Отже, вищевказані документи підтверджують правомірність призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії, обов’язок щодо відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці якої покладений на ПОП «Руна».

Проте, відповідач в порушення вищевказаних положень Інструкції не здійснив перерахування до Пенсійного фонду грошових коштів на відшкодування фактичних витрат позивача по виплаті та доставці пільгових пенсій за серпень 2015 року, що в свою чергу, призвело до утворення заборгованості в сумі 983, 18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи, відповідачем не були надані докази оплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 983, 18 грн., у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Приватно-орендного підприємства «Руна» (09246, Київська обл., Кагарлицький район, село Переселення, вулиця Радянська, будинок 2, ідентифікаційний код 31383501) на користь Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, площа Незалежності, будинок 3, ідентифікаційний код 20591090) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень 2015 року в сумі 983 (дев’ятсот вісімдесят три) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                 Дудін С.О.