ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі

Головуючої судді Панасенко О.П.

При секретарі Назаренко А.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому заочному судовому засіданні в м.Марганці справу за позовом ОСОБА_2 до Марганецького міського комунального підприємства .,Міськомунгосп’’ про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу і за час затримки і розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

22 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення її на роботі, посилаючись на те, іцо вона з червня 2008 року працювала на посаді паспортиста в МКП „Міськомунгосп”. Наказом від 28.01.2010 року було зазначено перелік посад, які будуть скорочуватися з 29.03.2010 року, в тому числі і посада паспортиста. Наказ зачитала паспортист і запропонувала поставити підписи. Вона звернулася до керівника, і той запевнив, шо скорочується посада, а вона буде працювати. 19 березня був виданий наказ про передачу справ. Чорний знову завірив її. що вона буде працювати. Іншу роботу ній не пропонували. 29 березня 12 працівник відділу кадрів сказала, щоб вона забрала трудову книжку. Вона відмовилася, бо і вважала, що скорочення її не стосується. Вона перехвилювалася, була змушена піти з роботи та звернутися до лікаря. Ній було оформлено лікарняного, про що вона повідомила працівника відділку кадрів. Останній день лікування був 9 квітня, на роботу вона з’явилася 12 квітня і задай лікарняний. В відділу кадрів її повідомили, шо вона звільнена і відмовилися взяти лікарняний. Тільки після прийому у Чорного у неї взяли лікарняний, і Чорний сказав, щоб вона прийшла наступного дня. Наступного дня ній знову сказали, що вона звільнена. Вона просить поновити її на роботі, визнавши незаконним наказ про звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, 50000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому що незаконне звільнення призвело до погіршення здоров’я.

02 серпня 2010 року позивач доповнила позовні вимоги та просила визнати наказ № 64-к від 29.03.2010 року незаконним, поновити її на посаді паспортиста, стягнути з відповідача 4690 грн за час вимушеного прогулу, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за 26 днів в сумі 1071.22 грн, стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн, стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги і просила задовольнити позов у повному обсязі, тому що позивач була звільнена під час непрацездатності, її не ознайомили належним чином з наказом про звільнення та не запропонували вільні посади, крім того, з позивачем вчасно не розрахувалися, розрахунок провели тільки 24 квітня.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлений належним чином.

В попереднє судове засідання було подане заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивач звільнена за скороченням штату, позивачу пропонували: вільну посаду, вона відмовилася. Позивач не надала доказів звертання до керівника відділу кадрів. Якщо позивачу стало зле, в підприємстві є медпрацівник, який міг надати допомогу, захворювання позивача б хронічним, і підстав для стягнення відшкодувань немає.

Судом досліджені документи, надані позивачем і відповіддчем.

Суд приходить до наступного:

Позивач працював в МКП ..Міськомунгосп“ паспортистом з 17.06.2008 року.

За трудовою книжкою. 29.02.2019 року вона звільнена з посади за п.1 ст.40 КЗпП в зв’язку з скороченням штату.

За наданими в суд штатними розписами в 2009 році було 4 паспортиста, в 2010 році передбачено 3 паспортисти

В січні 2010 року адміністрація звернулася до профкому про згоду на проведення скорочення, (а.с.69).

Засідання профкому відбулося 11.01.2010 року, профком дав згоду на звільнення позивача з 29.03.2010 року (а.с.86).

28.01.2010року був виданий наказ про скорочення 16 посад посад, одна з посад і паспортиста, і працівникові відділу кадрів було наказано ознайомити осіб, посади яких підпадають під скорочення, в т.ч. ОСОБА_2Ф.(а.с.8).

Позивач не заперечує, що була ознайомлена з наказом, про що зазначено на першій сторінці

ПОЗОВу.

В той же день було складено протокол зборів працівників, посади яких підлягають укороченню, за участю голови профкому, де працівникам була запропоновані вільні посади. В Протоколі зазначено, що ОСОБА_2 від підпису відмовилася, інші працівники поставили підписи про згоду або незгоду з запропонованими посадами, (а.с.30). Наявність зазначеного протоколу свідчить про те, що позивачеві пропонувалася вільна посада.

29січня звіт про заплановане вивільнення був направлений до центру зайнятості (а.с.72).

10.03.2010року профком дав згоду на вивільнення працівників, (а.с.70).

19 березня 2010 року був виданий наказ № 78, яким позивача зобов’язали припинити операції, пов'язані з оформленням документів, і передати документацію (а.с.99)

Наказом від 29.03 2010 року позивач була звільнена за скороченням штату (а.с.10)

За складеним актом, 29 березня вона після 12 години залишила робоче місце (а.с.З І)

30березня 2010 року було складено акта, що ОСОБА_2 відмовилася оформляти | документи, тому трудова книжка була ній надіслана.(а.с.32)

З 29 березня по 09 квітня позивач була на лікарняному.(а.с.1 Г)

12 квітня 2010 року було видано наказ № 78-к про відміну п.1 наказу № 64-к від 29.03.20K року в зв'язку з наданням лікарняного, і в той же день було видано наказ № 79-к про звільнення ОСОБА_2 за скороченням штату з 09 квітня 2010 року (а.с.35,36) і було оформлено акта про те, що ОСОБА_2, здав лікарняний, відмовилася змінювати запис у трудовій книжці .с.3.3)

За наданими сторонами доказами в межах заявлених позовних вимог суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що відносно звільнення позивача роботодавцем виконані норми трудового законодавства. Відповідачем виконані вимоги ст.43, 49-2 КЗпП щодо часу ознайомлення в наступним скороченням, попередження центру зайнятості, згодою профспілки.

З чотирьох паспортистів дві прийшли до Міськомунгоспу по переводу з ЖЄО в зв'язку з ліквідацією ЖЄО, одна прийнята в 2006 році, позивач - пізніше всіх в 2008 році. Суд вважає, що вимоги ст.42 КЗпП витримані, підприємством враховано також, що позивач отримує пенсію.

Порушення вимог закон) щодо пересилання трудової книжки не є підставою для поновлення на роботі.

Днем звільнення є останній день роботи. Як встановлено в суді. 29 березня позивач з’явилася на роботу, а після того, як ній запропонували оформити звільнення без звертання до медпрацівника підприємства звернулася до лікаря і одержала лікарняний.

Суд вважає, що на час видання наказу його не можна вважати незаконним, тому що роботодавець не знав та не міг знати про хворобу позивача.

Відповідачем було зроблено запит до лікарня 30 березня 2010 року іа.с.39)

Коли позивач подала лікарняний до підприємства, в першій робочий день після лікарняного, наказ про її звільнення був відмінений.

Наказ відмінено до звертання позивача до суду.

Тому суд вважає, що роботодавець вчасно, після надання документів, які підтверджували

поважність причин відсутності на роботі, знаходження на лікарняному, відмінив наказ, і звільнив позивача після закінчення лікарняного, так як не змінилися підстави для звільнення - скорочення

штату.

Позивачем накази 78-к та 79-к про відміну наказу та про звільнення не оскаржені, тому спір щодо законності наказів не розглядається судом.

Позивачем не надано будь-яких доказів що на час звертання до суду такого наказу не було. 3 оглянутої в суді книги наказів видно, що наказ виданий саме 12 квітня 2010 року ( до справи інадана копія, а.с.86).

Зазначені обставини не дозволяють суду робити висновок про незаконність звільнення позивача та відновити її на роботі, з стягненням заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванням моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.

За довідкою позивача, розрахунок за березень виданий позивачеві 14.04.2010 року, сума 38,37 гри видана 21.04.2010 року в зв’язку з перерахунком вихідної допомоги (а.с.62,77).

Суд вважає, що затримка розрахунку відбулася з 12 квітня 2010 року

В день звільнення позивач пішла з роботи до кінця робочого дня, і була на лікарняному.

Роботодавцем після запиту і одержання відомостей від лікарня про хворобу повний розрахунок міг не проводитися в зв'язку з майбутньою відміною наказу про звільнення. Після здачі лікарняного було хвороби оплачено. Але розрахунок 12 квітня не був проведений. Позивачеві основну частку розрахунку виплатили 14 квітня, а повний розрахунок відбувся тільки 2 квітня

і 2010 року.

Тому, на думку суду, є підстави для застосування вимог ст. 117 КЗпП і стягнення з відповідача за затримку розрахунку за 12 днів 494.64 грн (12 х 41,22 грн середньоденного (Заробітку).

На підставі ст.84 ЦПК України з відповідача підлягають витрати на правову допомогу в частині складання позовної заяви.

Керуючись ст..11,60,213,214 ЦПК України,

Вирішив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Марганецького міського комунального підприємства „Міськомунгосп” нa користь ОСОБА_2 494,64 грн за час затримки розрахунку, 200 грн за надання правової допомоги, а всього 694,64 грн.

В задоволенні позову про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної

шкоди відмовити.

Стягнути з Марганецького міського комунального підприємства „Міськомунгосп‘ на користь держави судовий збір 51 грн , а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом 10 днів після проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд.

Суддя