11-сс/775/25/2015(м)

266/334/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Бєдєлєва С.І., Кір’якова П.І.

при секретарі Черниці О.В.

за участю прокурора Доброхотова В.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні 5 лютого 2015 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року щодо

ОСОБА_2, 4 січня 1961 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого, працюючого директором

ТОВ «Полімерпромтекс», проживаючого в квартирі №107

будинку №105 проспекту Леніна міста Маріуполя

застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі з визначенням застави у сумі 70 000,00 гривень.

З матеріалів судової справи вбачається, що слідчий слідчого відділення Приморського районного відділу Маріупольського міського управління ГМВС України в Донецькій області за згодою прокурора прокуратури Приморського району міста Маріуполя 2 лютого 2015 року звернувся до Приморського районного суду міста Маріуполя з клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Звертаючись з даним клопотанням до слідчого судді, слідчий в ньому зазначив, що у період грудня – травня місяців 2014 року, підозрюваний ОСОБА_2, знаходячись за місцем своєї роботи у приміщенні ТОВ «Полімарпромтек» по вулиці Червонофлотській,165 Приморського району міста Маріуполя, без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав вогнепальну зброю з бойовими припасами, які 30 січня 2015 року в період часу з 20 години 15 хвилин до 23 години 15 хвилин в ході огляду виробничого підприємства ТОВ «Полімарпромтек» були виявлені і вилучені працівниками УСБУ в Донецькій області.

Своїми діями, підозрюваний ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України.

Єдиний унікальний № 266/334/15-к Слідчий суддя суду першої інстанції ОСОБА_3

Провадження № 11сс/775/25м/15 Доповідач Меленчук В.С.

Категорія 183 КПК України

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий стверджує про існування ризиків перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 кримінальному провадженню, ухилення від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових злочині, у зв’язку з чим у клопотанні просив застосувати такий запобіжний захід для запобігання вказаним ризикам.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року клопотання слідчого задоволено, а щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до 3 квітня 2015 року з визначенням застави у сумі 70 000,00 гривень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя суду першої інстанції виходив з того, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжке кримінальне правопорушення при особливо небезпечних обставинах, має зв’язки із особами, які вчиняють тяжкі кримінальні правопорушення та має можливість безперешкодно залишити межі території України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали слідчого судді.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу прокурор, не оспорюючи вид запобіжного заходу, висловив свою незгоду з визначенням слідчим суддею суду першої інстанції розміру застави, який на його думку є необґрунтованим у зв’язку з неврахуванням виключного випадку та неможливості застави у визначеному суддею розмірі забезпечити виконання підозрюваним, який вчинив тяжке кримінальне правопорушення, покладених на нього обов’язків.

Крім того, прокурор вказує про недостатнє врахування слідчим суддею при визначенні розміру застави, що зброя та бойові припаси, які були виявлені та вилучені у підозрюваного ОСОБА_2 захоплені під час збройного нападу на військову частину, розташованої у Жовтневому районі міста Маріуполя та його причетність до діяльності злочинної організації «ДНР».

З урахуванням цих доводів, просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави, постановити нову ухвалу, якою визначити розмір застави вище вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, ході апеляційного розгляду змінив свої вимоги, наполягаючи на визначенні застави у максимальному розмірі, тобто у сумі відповідній 300 мінімальних заробітних плат.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про незаконність судового рішення і підтримку апеляційних вимог, з урахуванням змін, перевіривши, надані матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження і, зокрема, з ухвали слідчого судді суду першої інстанції, ухвалюючи судове крашення за результатами судового розгляду, ним не дотриманні положення статті 370 КПК України про законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення.

Так, у супереч положенням частини 4 статті 182 КПК України, постановляючи ухвалу, слідчий суддя, виклавши зміст положень кримінального процесуального закону, не виклав свій висновок з приводу визначення суми застави саме у такому розмірі, не обґрунтувавши і не мотивувавши таке своє рішення.

Отже, зазначені обставини дають колегії суддів цілком достатні, обґрунтовані та переконливі підстави вважати ухвалене слідчим суддею суду першої інстанції судове

рішення незаконним і таким, що не відповідає положенням кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді суду першої інстанції змінити.

Розглядаючи відповідно до апеляційних вимог клопотання слідчого, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про застосування виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без обговорення і вирішення цього питання, оскільки вони не оскаржені і не оспорені в апеляційному порядку.

Крім того, втручання колегії суддів у вирішення цих питань відповідно до положень статті 404 КПК України є не припустимим.

Обговорюючи і вирішуючи питання визначення розміру застави відповідно до вимог клопотання слідчого, колегія суддів дійшла висновку про необхідність його збільшення.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів виходила з наступного.

Підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, пов’язаного з незаконним обігом зброї під час нестабільної обстановки у державі та військових дій, яке відповідно до положень статті 12 КПК України є тяжким, за його поясненнями він є членом злочинної організації, що свідчить про його незаконну діяльність і ігнорування вимог діючих законів. Така його поведінка є несумлінною і суперечить відповідним існуючим у державі законам, спрямованим на припинення чи недопущення кримінальних правопорушень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею сума застави не зможе стримувати підозрюваного у подальшому від вчинення незаконних дій.

Разом з тим, за змістом положень, викладених у частині 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього, але у виключних випадках за тяжке кримінальне правопорушення, розмір застави може перевищувати 80 мінімальних заробітних плат.

Прокурор, висловлюючи в ході апеляційного розгляду свої міркування з наполяганнями про визначення застави у максимальному розмірі, тобто у сумі відповідній 300-кратньому розміру мінімальної заробітної плати (365440 гривень), не навів достатніх і переконливих доводів для визначення застави саме у такому розмірі, не надав достовірних даних про можливість її внесення у такій сумі.

Такі твердження прокурора є голослівними, не підтверджуючими не тільки матеріалами кримінального провадження, а й навіть будь-якими іншими даними або відомостями, тому є припущеннями і безпідставними твердженнями, які не можуть буті узяті до уваги.

Більш того, зазначивши в апеляційній скарзі вимоги про визначення нового розміру застави без зазначення конкретної суми, а в апеляційній інстанції при її розгляді, наполягаючи на визначенні застави у максимальному розмірі, змінивши свої вимоги, прокурор, на думку колегії суддів, поставив питання про погіршення стану підозрюваного,

вийшовши за межі апеляційної скарги, що є неприпустимим відповідно до положень частини 4 статті 404 КПК України.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з обставин кримінального правопорушення, з матеріального і сімейного стану, за якими він має сім’ю, дітей, розмірності суми застави матеріальним та фінансовим можливостям підозрюваного чи заставника, вважає за можливе визначити суму застави у сумі 150000 гривень, що буде достатнім для стримування підозрюваного від вчинення незаконних дій.

Керуючись статтями 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2

Володимировича у вигляді тримання під вартою змінити в частині визначення суми застави та збільшити розмір застави до 150000 гривень.

В решті ухвалу залишити без зміни.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

П.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Бєдєлєв