Справа № 242/4434/15-ц

Провадження № 6/242/267/15

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2015 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Хацько Н.О., розглянувши подання начальника відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про оголошення розшуку боржника -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло подання начальника ВДВС Селидівського міського управління юстиції про оголошення розшуку боржника, в якому зазначено, що в провадженні ДВС Селидівського МУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-650 від 01.06.2006 року, виданий Слов’яносербським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку. 01.08.2015 року та 02.10.2015 року державний виконавець виходив за місцем мешкання боржника та було з’ясовано, що за вказаною адресою боржник не мешкає та зі слів сусідів, останній вибув для працевлаштування до Росії. На підставі викладеного просить оголосити розшук боржника ОСОБА_3

В судове засідання представник ДВС Селидівського МУЮ не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду подання, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши подання та долучені до нього документи, приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Судом встановлено, що в провадженні ДВС Селидівського МУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-650 від 01.06.2006 року, виданий Слов’яносербським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку.

З актів державного виконавця від 01.08.2015 року та 02.10.2015 року вбачається, що державним виконавцем виходом за адресою встановлено, що боржник за адресою – м. Селидове, вул. Михайлівська, 20 – не проживає та зі слів сусідів він вибув для працевлаштування до Росії.

При цьому у складеному акті не зазначено – час відвідування боржника, оскільки таке відвідування могло мати місце в робочий час.

При розгляді даного подання суд приймає до уваги те, що ставлячи вимогу про оголошення розшуку боржника, до суду не було надано доказів того, що після відкриття виконавчого провадження, за даним виконавчим провадженням були проведені всі виконавчі дії, оскільки п. 3.12 Інструкція з організації примусового виконання рішень передбачає, що:

Перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо:

а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи;

б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника;

в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій;

г) отримання інформації щодо місця роботи боржника;

ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.

Із ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника – фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Державним виконавцем не подано до суду переконливих достовірних доказів про не проживання боржника у м. Селидове, за фактичним місцем реєстрації. Такі дані він міг би зафіксувати із участю осіб, які проживають за тією ж адресою, де зареєстроване місце проживання боржника та відомості можна було б здобути у відповідній житлово-експлуатаційній організації або сільській раді.

Подана до суду копія єдиного акту державного виконавця від 01.08.2015 року та 02.10.2015 року, є недостатньою підставою для оголошення розшуку боржника.

Також, відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання боржника за виконавчими документами: про стягнення аліментів; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до законодавства.

Із наведеного суд приходить до висновку, що виконавець не подав до суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, що може призвести до безпідставного оголошення розшуку ОСОБА_1, оскільки встановити факт перетинання державного кордону України державний виконавець міг через отримання інформації у Державній прикордонній службі України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що подання про оголошення розшуку боржника необхідно повернути для належного оформлення.

В ч. 1 ст. 293 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зокрема ухвала про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини (п. 22 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Виходячи із змісту ч.1 ст. 293 ЦПК України, ухвали про повернення подання про оголошення розшуку боржника для належного оформлення апеляційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 293, 375 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В

Подання державного виконавця державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 – повернути для належного оформлення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя