Ухвала

іменем україни

7 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: прокурора при секретарі Шилової Т.С., Широян Т.А., Міщенко Т.М., Медицькій У.І.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160250000969 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 18 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року,

встановила:

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 18 грудня 2014 року засуджено

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 3 400 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 75 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 червня 2014 року, близько 7 год. 45 хвл, керуючи автомобілем «ВАЗ 21115» під час руху з боку м. Одеса у напрямку м. Києва, рухаючись по смузі розгону, допустив порушення п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, а саме: при виконанні маневру відволікся від управління та допустив зіткнення автомобіля з велосипедом марки «Конандойл» під керуванням ОСОБА_7, що рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації своїх дій, просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення кримінального процесуального закону. Наголошує на неправильному вирішенні цивільного позову через безпідставне незалучення до участі у справі в якості цивільного відповідача страхової компанії, в якій застрахований транспортний засіб. Розмір стягнутої моральної та матеріальної шкоди вважає необґрунтовано завищеним, оскільки такі витрати не стверджуються матеріалами провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України та призначене покарання у касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується доводів про неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_7, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, за змістом ст. 128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, який розглядається у кримінальному провадженні за правилами, встановленими цим кодексом та нормами ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_02_23/pravo1/T041618.html?pravo=1>.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1793/ed_2014_02_23/pravo1/T041618.html?pravo=1> суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно пункту 16 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» статтею 21 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди ЦК України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, тільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як убачається із матеріалів кримінального провадження та судових рішень, при вирішенні цивільного позову, який виник із відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, засуджений ОСОБА_6 заявляв клопотання про заміну цивільного відповідача на належного, однак суд першої інстанції залишив вказане без належного реагування.

Крім того, стягуючи моральну шкоду в заявленій сумі, суд свого рішення належним чином не вмотивував, не обґрунтував ступінь немайнових витрат, не зазначив у чому полягає завдана позивачеві моральна шкода, якими доказами підтверджується її наявність, з урахуванням яких обставин визначено розмір її відшкодування.

Також, суд першої інстанції без належного мотивування, обґрунтування та розрахунку стягнув 75 000 грн матеріальної шкоди.

На вказані порушення вимог закону суд апеляційної інстанції увагу не звернув, доводи апеляцій засудженого не спростував, не виправив помилки районного суду.

З урахуванням наведеного судові рішення щодо в частині задоволення цивільного позову підлягають скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 18 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову скасувати. У цій частині призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.А. Солодков Т.А. Широян Т.С. Шилова