Справа № 2-А-920/09

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

10 червня 2009 року                                 м. Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

у складі головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Яковенко І.А.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каховка адміністративний позов ОСОБА_1  до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ м. Таврійськ ОСОБА_2  про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

                        в с т а н о в и в :

    08 травня 2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ м. Таврійськ ОСОБА_2  про визнання незаконної та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, посилаючись на те, що 30.05.2009 року ним отримана постанова від 11 квітня 2009 року про накладення адміністративного стягнення  за ст.122 ч.1 КУпАП в  розмірі  340 грн. Відповідно до  вищезазначеної постанови   ОСОБА_1 , керуючи автомобілем „Шевролет”, держномер НОМЕР_1 , на автошляху Херсон-Генічеськ, рухався зі швидкістю 116 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 26 км/год. Позивач просив визнати вказану постанову незаконною, оскільки вважає, що прилад «Візір», яким було зафіксовано порушення ним Правил Дорожнього руху, не працює в  автоматичному режимі, а тому не може бути доказом скоєного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1  вказує, що за даним фотознімком  неможливо встановити  географічну  локацію  автомобіля. В оскаржуваній постанові, взагалі, відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію, ким вона про-водилася та в якому місці. Просить скасувати  постанову і  провадження у справі закрити.

    В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, наполягав на повному задоволенні позову.

    Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомле-ний належним чином, про причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

    Відповідно до ст.128  ч.4 КАС України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у справі доказів.

    Судом встановлено:

    Відповідно до постанови № НОМЕР_2  від 11.04.2009 року по справі про адміністративне  правопорушення зазначено, що 11.04.2009 року, о 11.01 год. ОСОБА_1  керуючи автомобілем „Шевролет”, номерний знак НОМЕР_1 , на автошляху Херсон-Генічеськ, 53 км, рухався зі швидкістю 116 км/год, чим перевищив швидкість руху на 26 км/год і скоїв правопорушення, пе-редбачене ст.122 ч.1 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штра-фу в розмірі 340 грн.

    Постанова від 11.04.2009 року надіслана ОСОБА_1 . лише 30.05.2009 року, про що  свідчить копія конверту з поштовим  штемпелем.

    В постанові зазначено, що правопорушення було зафіксовано за допомогою приладу  «Ві-зір» № НОМЕР_2 .

    Згідно пункту 12.6 «ґ» ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на  до-рогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється  рух із швидкістю іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год, на дорогах для  автомо-білів - не більше 110 км/год, на інших дорогах - не більше 90 км/год.

    Відповідальність за ст.122 ч.1 КУпАП наступає у випадку, зокрема, перевищення  водіями  транспортних засобів встановлених обмежень швидкості  руху більш, ніж як на 20 км/год.

    Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, за наведених підстав.

    Відповідно ст.3 Конституції України, діяльність Держави спрямована на гарантію прав та свобод людини.  

    Права і свободи людини є невід'ємними та непорушними відповідно до ст.21 Конституції України.

    Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самовряду-вання, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів Укра-їни.

    У відповідності ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по-садових і службових осіб.

    Згідно п.п.5 п.4 Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року за № 341, одним  з основних завдань ДАІ є захист прав та  законних інтересів учасників дорожнього руху.

    Відповідно до ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автономному режимі  спеціальних технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а по-станова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притя-гується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне право-порушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автономному режимі спеціаль-них технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і  кіно-зйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом  трьох днів з дня винесення такої постанови.

    До адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорож-нього руху у разі їх фіксації працюючими в автономному режимі спеціальними технічними  засо-бами, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото і кінозйомки, відеоза-пису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, згідно до вимог ст.14-1 ч.1  КУпАП.

    Вказана норма статті застосовується лише у разі фіксації порушення працюючими в  авто-номному режимі спеціальними технічними засобами.

    Відповідно до Інструкції з використання приладу «Візір», в графі «основні технічні  харак-теристики» зазначено, що прилад працює виключно в режимах вимірювання швидкості, як стаціо-нарний або патрульний, але ніяк не автоматичний .

    З фотографії  вбачається, що кут огляду з приладу «Візір» є звуженим ( що є функцією зви-чайного збільшення фотокамери ), внаслідок  чого, не видно жодних автомобілів, які б рухалися  поруч, що не доводить їх відсутності. Проте, радарний пристрій  «Візір» неможливо налаштувати  на вимірювання швидкості певної точки (конкретного автомобіля), оскільки радар вимірює всі  швидкості машин у потоці руху і видає на монітор або швидкість найближчого об'єкта або швид-кість найшвидшого об'єкта, в залежності від попередніх налаштувань приладу перед роботою (від- повідно до Інструкції з використання приладу «Візір»)

    В зв'язку з чим, існує можливість, що вищенаведеним приладом могло бути зафіксовано  швидкість найшвидшого автомобіля у потоці автомобілів, а сфотографований найближчий об'єкт крупним  планом.

    Таким чином, відсутні жодні докази, які вказували б, що швидкість руху, яка вказана на  фотознімку, належить до автомобіля позивача.

    Суд також враховує, що організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням тех-нічних засобів відповідно до правил і стандартів, відповідно до ст.27 Закону України «Про дорож-ній рух».

    Спеціально контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, застосовуються згідно з  інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів. До  ро-боти із спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх  експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Працівники, які не склали заліків, до  робо-ти з такими засобами не допускаються( п.13.1, п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111).

    Згідно до вимог ст.9 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби  вимірювальної техніки можуть застосовуватися якщо вони відповідають вимогам, щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації і, за умови, що вони пройшли  по-вірку або державну метрологічну атестацію.

    Зі змісту ж оскаржуваної постанови не вбачається, хто саме був допущений до  викори-стання спеціального технічного засобу, чи вивчив він інструкції та чи склав залік з використання відповідного приладу.

    Крім того, суд не може залишити поза своєю увагою, що в постанові про накладення на ОСОБА_1  адміністративного стягнення, взагалі, не вказано, чи пройшов прилад «Візір», яким  було проведено фотозйомку, повірку або державну метрологічну атестацію.

    Також, з доданої до постанови фотографії, не можна визначити, де було здійснено фото-зйомку, при цьому ніяких знаків прив'язки до місцевості немає, як немає і координат довготи та  ширини. Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомо-біля - відсутні.

    При цьому, якщо навіть автомобіль позивача рухався на автомагістралі зі швидкістю 116 км/год, де швидкість руху обмежена 130км/год ( п.12.6 «ґ» ПДР України), то, відповідно до  ди-спозиції  ч.1 ст.122 КУпАП це не являє собою складу адміністративного правопорушення.

    Згідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопору-шення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначе-ного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом ( посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

    Відповідно до поштового конверту, постанова по справі про адміністративне правопору-шення направлена позивачу поштою і отримана ним лише 30.05.2009 року, про що свідчить пош-товий штемпель. Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим поновити пропущений ОСОБА_1  процесуальний строк, відповідно до ст.102 КАСУ.   

    Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких їрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, вста-новлених ст.72 цього Кодексу.

    Згідно з ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рі-шення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністратив-ного позову.

    Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно до ст.62 Конституції України.

    Відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАСУ, не наведено суду доказів, які б спростову-вали доводи позивача.

    На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_1  відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 122 ч.1 КУпАП і постанова про адміністративне правопорушення відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП підлягає скасуванню, а справа закриттю.

    Сумнівів у  зібраних доказах  у суду не виникає.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.3, 8, 21, 22, 26, 55, 64, 124 Конституції Укра-їни, ст.ст.9, 122, ч.1. ст.247, 254, 256, 268, 271, 283, 287-289 КУпАП, ст.ст. 5, 7, 8, 9, 11, 14, 17, 18, 19, 158, 160, 163 КАС України, п.22.9 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої  наказом Міністерства  внутрішніх справ України , від 13.11.2006 року за № 1111, суд -

                    п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    Адміністративний позов ОСОБА_1  до інспектора роти ДПС м. Таврійськ при УДАІ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_2  про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

    Постанову № НОМЕР_2  від 11.04.2009 року про накладення адміністративного стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу, відносно ОСОБА_1  в  розмірі  340 грн. - визнати незаконною та  скасувати.

    Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  за ст.122 ч.1 КУпАП закрити через відсутність в його діях складу  адміністративного правопорушення.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеля-ційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної ін-станції через суд першої інстанції.

    Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, або з дня складення постанови у повному обсязі.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне ос-карження у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

С у д д я :                                    О.Є.Терещенко