Єдиний унікальний номер 243/7675/15-ц Номер провадження 22-ц/775/911/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Жданової В.С., Постолової В.Г.

при секретарі судового засідання Бондарчук І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівка, за участю 3-ї особи відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИЛА:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, у зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці при виконанні ним трудових обов'язків робочого підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею і багаторічної праці на підприємствах вугільної промисловості, у тому числі і на шахті «Кочегарка», яка ліквідована без правонаступника, в нього погіршився стан здоров'я та він отримав професійне захворювання, за яким йому висновком МСЕК від 04.12.2006 року було встановлено 40% стійкої втрати працездатності. Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду оскільки він унаслідок встановлених висновком МСЕК обмежень переносить постійні психічні та душевні переживання та страждання, бо вважає вже безповоротно загубленою значну частину нормальних життєвих функцій його організму у зв'язку із стійкою втратою ним працездатності, він позбавлений можливості і вже не може як раніш виконувати роботу по господарству, зазнаючи постійні фізичні та психічні болі. Через втрату працездатності частково порушені його відносини з оточуючими людьми, через втрату здоров'я він не може виконувати роботу та отримувати великий особистий заробіток, через що в його родині склалося незручне матеріальне становище. Все це в сукупності негативно відбивається на його душевному та психічному стані, заподіюючи щодня моральні страждання, тобто моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 60 000 гривень.

Ухвалою суду від 04 вересня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області не є належним відповідачем у даній справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач по справі, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2015р. - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 60000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності і згідно п. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення всієї присудженої судом суми відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Вважає, що ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції допустив та здійснив невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що оскільки на час встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності 04.12.2006 р. його роботодавець вже був ліквідований без правонаступника, то при вирішенні цієї справи, слід керуватися чинною на час ліквідації Постановою КМ №71 (71-94-п від 18.07.94) в якій зазначено, що у разі банкрутства та ліквідації підприємства без наявності правонаступника, відшкодування працівникові шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, здійснює місцевий орган Фонду соціального страхування згідно з Постановою КМ №71 (71-94-п від 18.07.94).

Позивач та представник позивача до судового засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення телефонограм.

Відповідач, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення телефонограми.

Представник 3-ї особи до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника 3-ї особи.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що з наданої копії трудової книжки б/н, виданої на ім'я ОСОБА_1, 1948 року народження, вбачається, що тривалий час, починаючи з 1965 року ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості робочим підземної шахтної професії (а.с. 8-9). Відповідно до запису №14 трудової з 01 грудня 1998 року на підставі наказу №126 шахта «Кочегарка» увійшла у Горлівську дирекцію з ліквідації шахт компанії «Укруглереструктуризация». 15 листопада 2006 року Горлівською дирекцію з ліквідації шахт ДП «Донвуглереструктурізація» відносно ОСОБА_1 був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.11).

Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач як на правову підставу для відшкодування спричиненої моральної шкоди відповідачем посилається на постанову КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», якою установлено, що до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків здійснюється безпосередньо власником або уповноваженим ним органом. У разі банкрутства та ліквідації підприємства без наявності правонаступника відшкодування працівникові шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, здійснює місцевий орган Фонду соціального страхування згідно з Постановою КМ N 71 ( 71-94-п від 18.07.94). Однак, дана постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 11 липня 2001 р. N 807.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України від 14 жовтня 1992р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (в редакції Закону № 229-ІV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з п.п «є» п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містили будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув винності 20 березня 2007 року, підпункт «є» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобов'язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду, з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені.

Однак, дія п.п. «е» пункту 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» була зупинена на 2006 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а в наступному теж зупинена і скасована як Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування, починаючи з 01 січня 2006 року, законодавством не передбачено.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі №6-26 цс 12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Цим Законом внесено зміни до законодавчих актів України, а саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції з назвою Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 36 частини 8 зазначеного Закону (в редакції з 01.01.2015 року), відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 5 частина 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян України, зазначено, що загальнообов'язкове державне страхування громадян України здійснюється, зокрема, за принципом законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», визначився у питанні щодо виду страхових виплат та зазначив, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не є страховою виплатою незалежно від часу настання страхового випадку, проте, це не позбавляє названих осіб права на отримання такого відшкодування відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відсутні правові підстави для покладення на Відділення виконавчої дирекції фонду обов'язку здійснювати виплату моральної шкоди позивачеві.

Крім того, постановою КМУ України від 1 жовтня 2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення застрахованої особи) та соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - фонди) за фактичним місцем проживання (перебування) у порядку, встановленому правліннями фондів.

Главою 3 п. 1 Постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» N 20 від 11.12.2014 року, визначено, особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування).

Зі змісту довідки відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області від 01 вересня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в даному відділенні як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО з 01.09.2014 року по теперішній час.

Керуючись принципом прямої дії Закону в часі, застосовуючи закон, який діє на час прийняття рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області не є належним відповідачем у даній справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають оскільки позов заявлений до неналежного відповідача.

Крім того, факт складання 15 листопада 2006 року Горлівською дирекцією з ліквідації шахт ДП «Донвуглереструктуризація» відносно ОСОБА_1 акту розслідування хронічного професійного захворювання свідчить про наявність правонаступника, якому відповідно до пункту 75 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004р. №1112, надійшло повідомлення про професійне захворювання і який прийняв участь у складанні акту розслідування професійного захворювання. Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги позивача, що відбулась саме ліквідація шахти «Кочегарка» без правонаступництва.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: