КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13862/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача (апелянта): Мельниченко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Сєров Є.І. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 (суддя: Балац С.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"

про стягнення 1 033 270, 08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНІ АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.10.2014 № 20/10/2014-1 та договору поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/1 до позивача перейшло право вимоги до відповідачів в частині стягнення суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013.

Позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення з останнього суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 988 634,84 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 21 008 490,35 грн.) та вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 10.000.00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн.).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 - 3% річних в сумі 34 635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735.998,85 грн).

Також позивачем були заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів адвокатських витрат в розмірі 400 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року по справі № 910/13862/15 відмовлено у задоволені позову ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270, 08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989, 20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" про стягнення з відповідачів суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 998 634 84 доларів США задоволенню не підлягає, оскільки вказану суму заборгованості заявлено до стягнення в доларах США в той час, як умовами укладеного Контракту оплата передбачена в російських рублях. Більш того, позивачем не подані до суду передбачені Контрактом документи, які надавали б можливість відповідачу-1 здійснювати поставку за Контрактом (рознарядку ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих.. № 004 від 21.01.2014), і як наслідок, відсутні підстави для застосування до останнього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних в сумі 34 635,24 доларів США.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року по справі № 910/13862/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Інтербізнесконсалт" у повному обсязі.

Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 20.10.2014 № 20/10/2014-1 та договору поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/1 до позивача перейшло право вимоги до відповідачів в частині стягнення суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013. Позивач вказує на те, що у відповідача-1 на даний час існує невиконаний обов'язок щодо повернення суми здійсненої передоплати за товар, обов'язок з поставки якого відповідачем-1 не виконано. Крім того, позивач заявив вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 10.000.00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн.), і щодо повернення якої між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки. Крім того, апелянт наголошував на тому, що у відповідачів обов'язок з сплати грошових коштів існує саме у валюті Контракту від 26.06.2013 № 180/2013, у розмірі еквівалентному на дату звернення з позовом. Також, апелянт посилаючись на неналежне виконанням грошових зобов'язань, з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 - 3% річних в сумі 34 635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735.998,85 грн.).

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу ТОВ "Інтербізнесконсалт" по справі № 910/13862/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 11.09.2015 по справі №910/13862/15 апеляційну скаргу ТОВ "Інтербізнесконсалт" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі №910/13862/15 було прийнято та призначено до розгляду на 21.10.2015.

20.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 наголошував на тому, що підстави для повернення здійсненої передоплати відсутні, оскільки відповідачу-1 не було виставлено рознарядку щодо зазначення умов та місця поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача-1 не виник обов'язок з поставки товару, який відповідно, не було прострочено, а тому і підстави для повернення здійсненої передоплати - у нього на даний час - відсутні. Крім того, оскільки передоплата була здійснена в російських рублях, а тому підстави для стягнення грошових коштів у доларовому еквіваленті - відсутні. Крім того, на суму передоплати не нараховується 3 % річних, а витрати на послуги адвоката необґрунтовані та в будь-якому разі завищені.

21.10.2015 від відповідача-2 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Транспортні автоматизовані системи».

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 21.10.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №910/13862/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 справу № 910/13862/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи вирішено слухати в раніше призначеному на 21.10.2015 судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 910/13862/15 відкладено до 27.10.2015.

26.10.2015 від позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначав про те, що за контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 між сторонами склалися правовідносини, за якими рознарядки за іншими поставками за специфікаціями № 1-5 направлялися також електронною поштою, і по яким поставка товару була здійснена.

27.10.2015 від позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначав про те, що між сторонами здійснювались і інші поставки за контрактом, зокрема за специфікаціями № 1-№ 5, за якими рознарядки також надсилались електронною поштою, і поставка за якими була здійснена відповідачем-1, а також подано роздруківки з електронної пошти щодо направлення рознарядок та погодження відвантаження товару, а також копію претензії № 277/15 від 15.09.2015 з доказами її надіслання разом з рознарядкою на адресу відповідача-1.

27.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про витребування у позивача оригіналу рознарядки ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих.. № 004 від 21.01.2014 для огляду.

27.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у частині відхилення клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі.

27.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги, в яких відповідач-1 просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У письмових поясненнях відповідач-1 вказував зокрема на те, що подані позивачем документи на вимогу суду апеляційної інстанції - є недопустимими, зокрема докази надання рознарядок за іншими поставками за специфікаціями № 1-№ 5. З огляду на те, що контракт від 26.06.2013 № 180/2013 не передбачає направлення рознарядок (без яких поставка за контрактом є неможливою), електронною поштою, надання рознарядки покупцем за контрактом постачальнику не може бути підтверджено електронною кореспонденцією. За твердженням відповідача-1, надання рознарядки можливе лише шляхом їх направлення саме поштою, оскільки іншого способу надсилання документів за контрактом, сторонами не обумовлено.

27.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги, в яких він наголошував на тому, що позивач отримав право вимоги до відповідача-1 на підставі договору про відступлення права вимоги, проте, на думку відповідача-1 позивачу первісним кредитором було відступлено недійсну вимогу, оскільки у первісного кредитора не виникло право на отримання передоплати внаслідок невиконання ним умов контракту щодо надання рознарядки. Також, у поясненнях відповідачем-1 наголошено на тому, що оскільки передоплата була здійснена в російських рублях, а тому підстави для стягнення грошових коштів у доларовому еквіваленті - відсутні. Пункт 4.9 контракту від 26.06.2013 № 180/2013 не може бути застосовано до обставин справи, оскільки наведений пункт може бути застосований лише у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань за контрактом з поставки товару. Крім того, відповідач-1 вказував на витрати на послуги адвоката є завищеними та взагалі не підлягають відшкодуванню позивачу у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

В судовому засіданні 27.10.2015 у зв'язку з необхідністю витребування у позивача оригіналу рознарядки ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих.. № 004 від 21.01.2014, а також надання сторонами додаткових пояснень по справі, розгляд справи вирішено відкласти до 29.10.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 29.10.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Власова Ю.Л., апеляційну скаргу по справі №910/13862/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 справу № 910/13862/15 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді:Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., розгляд справи вирішено здійснювати в призначеному судовому засіданні 29.10.2015.

29.10.2015 від позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких останній надав пояснення щодо поставок за Контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 загалом на суму 5 431 969,06 дол. США, їх часткову передоплату на суму 4 433 334,22 дол. США, і відповідно, обґрунтованість заявленої до стягнення суми у 998 634,84 дол. США, в гривневому еквіваленті станом на момент звернення з позовом, про що подано додатково розрахунок. Крім того, позивач у поясненнях наголошував на тому, що засобами електронної пошти відповідачем-1 було повідомлено покупця за Контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 про відмову від виконання умов наведеного контракту (електронні листи від 17.01.2014 та від 22.01.2014).

29.10.2015 від відповідача-1 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання, в якому останній просив не приймати додаткові докази, подані позивачем в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 38, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.10.2015 судом розглянуто клопотання відповідача-1, в якому останній просив не приймати додаткові докази, подані позивачем в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 38, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, і після його обговорення і заслуховування думок присутніх представників сторін, вирішено його відхилити з огляду на те, що оцінка доказів по справі на предмет їх належності/неналежності здійснюється судом за результатами розгляду усіх обставин справи і оцінки поданих сторонами доказів в їх сукупності.

Також, в судовому засіданні 29.10.2015 колегією суддів оглянуто примірник рознарядки ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих.. № 004 від 21.01.2014.

В судовому засіданні 29.10.2015 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 29.10.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, вказував на відсутності правових підстав для присудження на користь позивача заявлених до стягнення сум.

Відповідач-2 в судове засідання 29.10.2015 представників не направив, документів та пояснень до суду апеляційної інстанції - не подавав. Проте, 21.10.2015 від відповідача-2 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Транспортні автоматизовані системи».

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача-2, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання відповідача про перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у частині відхилення клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В вступній частині оскаржуваного рішення зазначено, що від представника відповідача-1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в п. 7.2. Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 передбачено, що всі спори, які виникають між сторонами за даним контрактом повинні розглядатись Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Вказане клопотання представника відповідача-1 місцевим господарським судом обгрунтовано відхилено з огляду на наступне.

По-перше: передбачене в п. 7.2. Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 третейське застереження укладене між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ" та відповідачем-1, в свою чергу між позивачем та відповідачем-1 угоди про розгляд спорів між останніми Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України не укладено.

По-друге: звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадженні у справі підстави для такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

В даному випадку контракт, на підставі якого відбувається стягнення, був укладений у місті Києві (Україна).

Крім того, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, пунктом 7.2. якого передбачено, що сторони зобов'язуються докладати всіх зусиль до врегулювання суперечок шляхом переговорів. Розбіжності, за якими сторони не дійдуть згоди, підлягають розгляду в господарських судах України у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно п.7.3. договору поруки, сторонами погоджено, що при вирішенні спорів використовується матеріальне право України.

При цьому, у відповідності з ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до зазначених норм та враховуючи той факт, що відповідачі зареєстровані на території України та договори, укладені на території України, є всі правові підстави для розгляду справи в господарських судах України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за визначенням, наданим в Ухвалі Конституційного Суду України від 14 жовтня 1997 року N 44-з, правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

Здійснюючи правосуддя суд забезпечує захист гарантійних Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є недержавним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин.

Здійснення комерційним арбітражем функції захисту не є правосуддям, а є розглядом спору сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

При цьому звернення фізичних чи юридичних осіб до інших недержавних органів з метою врегулювання спору буде правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулась за вільним волевиявленням обох сторін спору.

Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на вирішення спору комерційним судом (арбітражем), незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом, а як вірно зазначено місцевим господарським судом передбачене в п. 7.2. Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 третейське застереження укладене між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ" та відповідачем-1, в свою чергу між позивачем та відповідачем-1 угоди про розгляд спорів між останніми Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України не укладено.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ", як покупцем та публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА", як постачальником (далі - відповідач-1) укладено контракт від 26.06.2013 № 180/2013 (далі - Контракт), за умовами якого відповідач-1 зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар), на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які є невід'ємною його частиною (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п. 2.3. контракту, загальна вартість контракту дорівнює сумі вартостей товару по додаткам. Загальна вартість Контракту на момент його укладення складає 6.000 000,00 доларів США.

Згідно п. 3.1. Контракту, ціни на товар встановлюються в доларах США на базисних умовах поставки "DAF" кордон України, згідно Інкотермс у редакції 2000, та вказані в Додатках до цього Контракту.

Пунктом 3.3 Контракту передбачено, що поставка товару за даним контрактом буде проводитись у відповідності з рознарядкою покупця, узгодженою з постачальником з зазначенням обсягів та вантажоотримувача товару, які доставляються ж/д транспортом до РФ за даним контрактом.

Пунктом 3.4. Контракту передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля залізничної станції переходу на кордоні України, зазначена на залізничній накладній, відповідно до п.3.1. цього Контракту. Датою переходу права власності на товар на всіх умовах, передбачених цим контрактом, вважається дата перетину кордону України, що підтверджується відповідними документами. Ризики переходять у відповідності з правилами "Інкотермс-2000".

Згідно з пунктом 3.6 Контракту, покупець зобов'язаний надати постачальнику рознарядку стосовно заповнення вантажних документів за 3 робочих дні до запланованої дати відвантаження товару з заводу-виробника.

Згідно п. 4.1. Контракту, після попереднього узгодження та надходження повідомлення відповідача-1 про готовність товару до відвантаження покупець робить попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець здійснює передоплату товару в російських рублях за курсом ЦБ РФ, що діє на дату платежу, на рахунок відповідача-1.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок відповідача-1 (п. 4.2. Контракту).

Відповідно до п. 4.3. Контракту, оплата товару здійснюється банківським переказом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача-1 на підставі виставленого ним рахунку.

Умовами п. 4.5 Контракту встановлено, що відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється за наявності рознарядки покупця щодо заповнення транспортних документів протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок відповідача-1 на суму зарахованої передоплати.

У відповідності до п. 4.9. Контракту, у разі не поставки товару на суму отриманої передоплати, відповідач-1 гарантує повернення даної суми покупцеві на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом та надання відповідної письмової вимоги покупця.

Пунктом 9.2 Контракту, контракт набирає сили з дати його підписання та діє до 26.06.2014, але у будь-якому випадку до його повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом.

Також, сторонами Контракту було узгоджено наступні Специфікації щодо поставки товару (феромарганцю високовуглеводного), а саме: № 1 від 05.07.2013 на суму 975 100,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження липень 2013, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження), № 2 від 10.10.2013 на суму 547 250,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження жовтень-грудень 2013, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження), № 3 від 10.10.2013 на суму 791 350,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження липень 2013, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження), № 4 від 17.10.2013 на суму 1 332 450,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження жовтень-грудень 2013, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження), № 5 від 17.10.2013 на суму 766 850,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження жовтень-грудень 2013, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження), № 6 від 11.12.2013 на суму 975 550,00 дол. США (з узгодженим строком відвантаження грудень 2013 - січень 2014, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження).

Крім того, сторонами Контракту було укладені додаткові угоди до нього, а саме: від 01.10.2013 (щодо умов приймання товару на станції прибуття), від 06.11.2013 (щодо хімічних характеристик товару), від 12.11.2013 (щодо визначення загальної вартості специфікації № 2 в сумі 736 300,00 дол. США, а специфікації № 4 - в сумі 1 190 700,00 дол. США).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ" на виконання умов Контракту на підставі виставлених відповідачем-1 рахунків (у доларах США) здійсненна передоплати в російських рублях, здійснено на користь відповідача-1 попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- від 23.07.2013 № 7 на суму 31.540.779,62 рублів РФ, що у відповідності до п. 4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (25.07.2013) товару складає 975.100,00 доларів США;

- від 26.07.2013 № 66 на суму 14.052.845,40 рублів РФ, що у відповідності до п. 4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (28.11.2013) товару складає 425.790,89 доларів США;

- від 18.10.2013 № 29 в частині суми 35.920.163,44 рублів РФ, що у відповідності до п. 4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (18.10.2013) товару складає 1.119.650,00 доларів США;

- від 18.10.2013 № 30 на суму 62.106.069,20 рублів РФ, що у відповідності до п. 4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (18.10.2013) товару складає 1.935.878,17 доларів США;

- від 21.01.2014 № 5 на суму 32.820.331,10 рублів РФ, що у відповідності до п. 4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (21.01.2014) товару складає 975.550,00 доларів США.

Отже, загалом сума перерахованих покупцем за Контрактом коштів як ціна товару, узгоджена у доларах США складає 5 431 969,06 доларів США, валютою виконання передоплати яких згідно пункту 4.1 Контракту виступив російський рубль у відповідній конвертації на дати перерахування.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно міжнародних залізничних накладних, відповідачем-1 було поставлено на базисних умовах поставки "DAF" кордон України, згідно Інкотермс у редакції 2000 товар загалом на суму 4 433 334,22 дол. США, ціна кожної парті товару за залізничними накладними визначена також у доларах США (графи 42), що також узгоджується з умовами контракту щодо визначення ціни товару в доларах США (п. 2.3, п. 3.1) та специфікаціями до нього.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції встановив, що ціна на товар за Контрактом була визначена сторонами саме у доларах США, і в усіх товаросупровідних документах на товар (специфікаціях, рахунках на оплату, CMR) ціна чітко визначена сторонами у дол. США, а пунктом 4.1 Контракту сторонами визначено лише яким чином має бути здійснена передоплата за товар (а саме шляхом перерахування ціни товару (визначеної у доларах США) у російських рублях по відповідному курсу на день перерахування).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ціна на товар за Контрактом є істотною умовою договору, визначена сторонами саме у доларах США, що узгоджується зокрема з приписами статті 189 Господарського кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що ціни у зовнішньоекономічних контрактах можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін, і відповідно, грошові зобов'язання за Контрактом щодо ціни товару існують у сторін у доларовому визначенні, а валютою його виконання щодо здійснення передоплати сторонами у пункті 4.1 погоджено російський рубль. Контракт не містить умов, які б встановлювали ціну на товар за ним у російських рублях.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В свою чергу, як підтверджується матеріалами справи, покупцем за Контрактом не було отримано товар на суму 998 634,84 дол. США. (5 431 969,06 доларів США (оплата ціни товару, валютою виконання оплати якої згідно пункту 4.1 Контракту виступив російський рубль у відповідній конвертації на дати перерахування)) - 4 433 334,22 дол. США (вартість поставленого товару згідно міжнародних залізничних накладних та специфікацій) = 998 634,84 дол. США.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що правовою природою зазначених коштів в розмірі 998 634,84 дол. США, валютою виконання яких виступив російський рубль, є саме передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною Контракту на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань. При цьому, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за Контрактом - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи (наприклад, як штрафної санкції за невиконання умов Контракту, зарахування їх в якості збитків контрагента, який їх зазнав з вини іншої сторони, тощо).

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (відповідачем) коштів внаслідок непоставки ним товару у зв'язку неотримання ним рознарядки - не настали і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у специфікації № 6 зазначено, що узгоджений строк відвантаження товару - грудень 2013 - січень 2014, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження, тобто строк відвантаження також було узгоджено сторонами.

Як зазначав відповідач-1 у письмових поясненнях, у покупця не виникло право на отримання передоплати в сумі 998 634,84 дол. США внаслідок невиконання ним умов контракту щодо надання рознарядки, яка згідно п. 3.3 та 4.5 Контракту є підставою для виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару на узгоджених сторонами умовах, у зв'язку з чим відповідачем-1 не було виконано своїх зобов'язання з поставки товару покупцю, оскільки такий обов'язок у нього і не настав. Крім того, відповідач-1 зазначав, що оскільки оригінал рознарядки надано позивачем для огляду суду апеляційної інстанції, а тому наведене свідчить про те, що такий оригінал відповідачу-1 не направлявся.

В свою чергу, позивач у письмових поясненнях по справі вказував на те, що відповідна рознарядка була направлена покупцем (ТОВ «Індустрія Феросплавів») відповідачу-1, а саме рознарядка ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих.. № 004 від 21.01.2014, оригінал якої досліджено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, а її направлення здійснено засобами електронного зв'язку (інтернету), як сторонами робилось завжди при виконанні попередніх поставок.

Крім того, вже на стадії апеляційного провадження рознарядка ТОВ «Індустрія Феросплавів» вих. № 004 від 21.01.2014 була направлена відповідачу-1 (а саме 15.09.2015, разом з претензією), проте, суд апеляційної інстанції вказаний новий доказ не приймає до уваги саме на даній стадії апеляційного провадження, оскільки такого доказу не існувало на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення.

Довод відповідача-1 про те, що оскільки оригінал рознарядки надано позивачем для огляду суду апеляційної інстанції, а тому наведене свідчить про те, що такий оригінал відповідачу-1 не направлявся - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки ні умовами Контракту, ні умовами чинного законодавства не встановлено для сторін обмеження щодо виготовлення кількості примірників оригіналу певних документів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (відповідачем) коштів внаслідок непоставки ним товару у зв'язку неотримання ним рознарядки - не настали і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Доводи позивача та відповідача-1 сторін щодо електронного листування, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, проте, їх оцінка здійснюється з урахуванням наявних матеріалів справи, зокрема документально оформлених доказів, поданих сторонами, і полягає у тому, що з наданого електронного листування неможливо встановити обставини як на підтвердження доводів позивача, так і на підтвердження заперечень відповідача-1.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, враховує і те що відповідачем-1 жодних вимог про зобов'язання покупця за Контрактом виставити рознарядку або здійснити дії, які б надали змогу здійснити поставку обумовленого товару - у встановленому порядку не заявлялось, а позивач вказував на те, що покупцем було втрачено інтерес до отримання товару, і заявлено альтернативно вимогу про повернення коштів у претензії від 07.05.2014, яка направлена поштовим відправленням «Поні експрес» 15-9543-8790 від 08.05.2014.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНІ АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ", як поручителем укладений договір поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання обов'язків відповідача-1 за Контрактом в розмірі 10.000 доларів США, у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору поруки, у разі порушення відповідачем-1 зобов'язання за Контрактом, поручитель зобов'язується виконати за відповідача-1 зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в Контракті.

Цей договір поруки діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 6.1 Договору поруки).

Поручителю було направлено претензію від 09.04.2015 № 172/04/15 про погашення заборгованості за Договором поруки. Однак, поручитель відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ", як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ", як новим кредитором, (далі - позивач) укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги).

Положеннями п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно Контракту та згідно з Договором поруки, в тому числі належного виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 998 634,87 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання Контракту та Договору поруки, а позивач приймає право вимоги, належне первісному кредитору за Контрактом та Договором поруки.

Відповідно до п. 6.4. Договору відступлення права вимоги, сторонами погоджено, що разом з підписанням даного договору, сторони підписують письмове повідомлення відповідача-1 і відповідача-2 про підписання цього договору. Позивач зобов'язується відправити дане письмове повідомлення відповідачу-1 та відповідачу-2.

Сторонами Договору відступлення права вимоги 07.04.2015 направлено на адресу відповідача-1 повідомлення про уступку права вимоги по Контракту.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Позивач направив на адресу відповідача-1 претензію від 15.05.2015 № 175/05/15 із вимогою негайного погашення боргу, зокрема, за Контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 998 634,84 доларів США, направлення якої підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 18.05.2015 № 0246.

Проте, відповідач-1 вказану претензію також залишив без задоволення.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення, на думку позивача, відповідачем-1 обов'язку за укладеним між сторонами Контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 щодо поставки товару повністю (на суми здійснених попередніх оплат з урахуванням узгоджених у специфікаціях цін товару) в обумовлені наведеним Контрактом та Специфікаціями строки, оскільки відповідачем-1 повністю і в строк, визначені Контрактом та Специфікаціями, обумовлений товар - не поставлено.

З урахуванням наведених вище обставин, позивачем, на підставі Контракту, Договору відступлення права вимоги та Договору поруки, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 частково сплачених коштів за непоставлений товар в сумі 988 634.84 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 21 008 490,35 грн.) та вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту в розмірі 10.000.00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 - 3% річних в сумі 34.635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735 998,85 грн).

Також позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів адвокатських витрат в розмірі 400 000,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ «ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача -1 суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 988 634,84 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 21 008 490,35 грн.) та в частині солідарного стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 10 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн.) з огляду на наступне.

ТОВ "ІНДУСТРІЯ ФЕРОСПЛАВІВ", як покупцем, було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 998 634,84 доларів США. у якості передоплати товару за контрактом №180/2013 від 26.06.2013р., що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем-1, як постачальником, не було здійснено поставку товару на вказану суму.

Таким чином, у позивача на підставі статті 693 ч. 2 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було у визначений договором строк, виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 998 634,84 дол. США, еквівалент якої визначено позивачем станом на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту п. 4.9. Контракту відповідач-1 зобов'язаний був повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом, чого відповідачем-1 здійснено не було.

Довод апелянта про те, що п. 4.9 контракту від 26.06.2013 № 180/2013 не може бути застосовано до обставин справи, оскільки наведений пункт може бути застосований лише у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань за контрактом з поставки товару - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необгрунтований, оскільки Контрактом не передбачено обставин за яких вказаний пункт не застосовується, як не встановлено і обмежень щодо його застосування.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки передоплата була здійснена покупцем в російських рублях, а тому підстави для стягнення з відповідача-1 грошових коштів у доларовому еквіваленті відсутні, вважає вказаний висновок помилковим та такий, що здійснено з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки, як зазначено судом апеляційної інстанції ціна на товар за Контрактом, як суттєва умова договору, була визначена сторонами саме у доларах США, що узгоджується зокрема з приписами статті 189 Господарського кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що ціни у зовнішньоекономічних контрактах можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін, і відповідно, грошові зобов'язання за Контрактом щодо ціни товару існують у сторін у доларовому визначенні, а валютою його виконання щодо здійснення передоплати сторонами у пункті 4.1 погоджено російський рубль.

Наведена позиція щодо встановлення ціни товару у певній валюті, і здійснення авансового платежу якої виконано у іншій валюті за відповідним курсом розрахунку, і наявності правових підстав стягнення ціни товару в валюті, визначеної в Контракті (у доларах США) викладена зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010 у справі № Б15/365-08-35.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача, як нового кредитора за Контрактом, про стягнення з відповідача-1 998 634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 грн. 35 коп. заборгованості.

Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов Контракту №180/2013 від 26.06.2013. в частині повернення отриманої попередньої оплати за товар, а також невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки, колегія суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів з урахуванням умов договору поруки, що станом на день звернення позивача з позовом за захистом своїх порушених прав (20.05.2015) еквівалентно 212 500 00 грн. 00 коп. заборгованості

В свою чергу, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 34 635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735.998,85 грн) у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань задоволенню не підлягає, оскільки зазначений показник нараховано позивачем на суму попередньої оплати, а п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Ані умовами договору, ані законом, зокрема, ст.ст. 536, 693, 1214 Цивільного кодексу України, не визначено розмір процентів за користування відповідачем чужими коштами, сплаченими позивачем в якості передоплати товару. (аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року у справі №3-30гс13 та у постановах Вищого господарського суду України №9/67-38 від 28.09.2010 року та №43/308-10 від 09.06.2011 року).

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 згідно п. 1, 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 - 998 634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 грн. 35 коп. заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212 500 грн. 00 коп. заборгованості, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 29.08.2013 року № 01-06/1238/2013 «Про Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 статті 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються: з судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України.

07.04.2015р. між Адвокатським об'єднанням «Мельниченко, Чайка та Партнери» та ТОВ «Інтербізнесконсалт» укладений Договір про надання правової допомоги № 07/04/2015, за умовами якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання, зокрема, здійснювати захист та представництво клієнта в органах дізнання, досудового слідства за кримінальними, цивільними, адміністративними, господарськими справа та надання правової допомоги в судах всіх інстанцій.

20.05.2015р. між Адвокатським об'єднанням «Мельниченко, Чайка та Партнери» та ТОВ «Інтербізнесконсалт» було підписано акт здачі-приймання наданих послуг, згідно з яким загалом вартість робіт становить 500 000 грн. Виконання робіт, пов'язано зі стягненням заборгованості з ПАТ «Укрнафта», яка виникла за Контрактом №180/2013 від 26.06.2013р. становить суму 400 000,00 грн.

В судових засіданнях, які відбулись приймав участь Мельниченко О.В., який діяв згідно на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3951 від 26.11.2009, який в свою чергу подавав відповідні пояснення, доводи та письмові обґрунтування, на виконання умов укладеного з позивачем договору про надання правової допомоги № 07/04/2015.

В матеріалах справи наявні докази оплати позивачем адвокатських витрат загалом в розмірі 400 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 31.07.2015р. на суму 200 000,00 грн. та платіжним дорученням № 8 від 05.08.2015р. на суму 200 000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (постанова пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений позивачем розмір понесених адвокатських витрат в розмірі 400 000,00 грн. є співмірним заявленим позовним вимогам, та підтверджений належними доказами.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, оскільки останнім неправомірно не здійснено поставку товару або повернення отриманої попередньої оплати, що призвело до судового спору, і для захисту свого порушеного права позивачем понесено витрати на послуги адвоката, сплачено судовий збір за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, суд користуючись своїм правом на підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає належним чином підтверджені позивачем витрати щодо сплати судового збору в сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., 80 390 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 грн. понесених адвокатських витрат на відповідача-1.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 згідно п. 1, 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 998 634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 грн. 35 коп. заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212 500 грн. 00 коп. заборгованості, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги, а також судові витрати на послуги адвоката покладається судом на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 998 634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 (двадцять один мільйон вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 35 коп. заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212 500 (двісті дванадцяти тисячам п'ятистам) грн. 00 коп. заборгованості та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 в наступній редакції:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 988 634 (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири) доларів США 84 центи, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21 008 490 (двадцять один мільйон вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 35 коп.

3.Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; код ЄДРПОУ 37881975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 10 000 (десять тисяч) доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212 500 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот) 00 грн. 00 коп.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) судовий збір за подачу позову в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп, 80 390 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 грн. понесених адвокатських витрат.

Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала