ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
13.02.07р. |
|
Справа № А36/121-07(А17/2-07) |
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вільногірськ Дніпропетровської області
до Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області
про визнання недійсними рішень від НОМЕР_1, НОМЕР_2, акту перевірки від НОМЕР_3.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 посвідчення НОМЕР_4, адвокат
Від відповідача: Чепурко Є.Ю. довіреність № 641/10/10-19 від 20.01.2007р.
Решетнік О.Ю. довіреність № 23/10/10/10-19 від 05.01.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними рішення Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції від 18.04.2006р. НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 1700грн.00коп., рішення Верхньодніпровської об”єднаної податкової інспекції від 18.04.2006р. НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 876грн.00коп.; рішення Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції від 18.04.2006р. НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 9грн.00коп.; акт планової перевірки від НОМЕР_3 кіоску що був розташований за адресою АДРЕСА_1, складений працівниками відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка здійснена із порушенням норм діючого законодавства. Крім того, в акті перевірки зазначено особу, що здійснила реалізацію, яка не є працівником позивача.
Розпорядженням голови суду Ю.Б.Парусніковим справу № А17/2-07 передано для розгляду судді Кожану М.П.
Відповідач проти позову заперечує.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем була проведена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт НОМЕР_3.
На підставі вказаного акту перевірки Верхньодніпровською ОДПІ були винесені рішення НОМЕР_2 від 18.04.2006р. про застосування до відповідача штрафної (фінансової) санкції в сумі 1700грн.00коп,
Рішення НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 876грн.00коп. та рішення Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції від 18.04.2006р. НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 9грн.00коп., які просить скасувати позивач за результатами вказаної перевірки не приймалось.
Перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без застосування зареєстрованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, згідно Х-звіту, здійснення господарської діяльності без придбання торгового патенту, реалізація тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії.
Відповідно до акту перевірки матеріально-відповідальною особою від СПД, що перевіряється зазначено ОСОБА_3. Проте, як зазначено у поясненнях до акту перевірки ОСОБА_3 зазначила, що продавцем цього кіоску не є. Крім того, позивачем надано трудові угоди із особами, які перебувають із ним у трудових відносинах, серед яких ОСОБА_3 не зазначено.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що фізична особа ОСОБА_3, яка зазначена в акті перевірки, як особа, що діяла від імені позивача при здійсненні перевірки дійсно була матеріально-відповідальною особою від СПД, що перевіряється.
Крім того, щодо правомірності перевірки слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 15 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено здійснення органами державної податкової служби України проведення оперативних перевірок. Проте, лише у зв'язку із здійсненням контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Як вбачається із змісту акту перевірки та спірного рішення, перевірка здійснювалась не щодо порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, а щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб”єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вказані перевірки здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Таким чином, відповідач не мав права здійснювати перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб”єктами підприємницької діяльності шляхом проведення оперативної перевірки.
Поняття планових або позапланових виїзних перевірок, визначених у п.1 ч.1 ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюється на перевірки по дотриманню вимог „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки вказані перевірки здійснюються відповідно до п. 2 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де зазначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Позивач не є особою, що використовує спрощену систему оподаткування.
Згідно ч. 3 ст. 16 вказаного Закону позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
Відповідачем вказаних документів суду не надано.
Згідно ч. 4 ст. 16 вказаного Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не повідомлено суду законодавчого акту, яким визначено порядок проведення ним перевірок щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
На момент здійснення спірної перевірки порядок здійснення планових або позапланових перевірок органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) встановлювався ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Іншими законами України порядку проведення вказаних перевірок не встановлено.
Крім того, є необґрунтованим посилання відповідача на необхідність неочикуваності вказаного виду перевірки, оскільки, як вже зазначалось згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципу неочикуваності перевірки вказаним нормативними актами не встановлено.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 11-1 вказаного Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Щодо твердження відповідача щодо того, що проведення спірної перевірки не потребувало прийняття відповідного рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Частиною 8 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. Вказаною правовою нормою встановлено порядок звернення до суду органу державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки для вирішення питання про надання дозволу її проведення.
Лише після отримання вказаного дозволу суду на її проведення згідно ч. 8 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Частиною шостою вказаної статті визначено перелік обставин за наявності хоча б однієї з яких проводиться позапланова виїзна перевірка.
Відповідачем не надано доказів існування цих обставин.
Таким чином, вказану перевірку позивача здійснено без відповідного рішення керівника податкового органу, яке оформлюється наказом та шляхом проведення оперативної перевірки, що не відповідає порядку, встановленому діючим законодавством.
Відповідно до ч.2 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі викладеного, суд не приймає у якості належних доказів порушень позивачем діючого законодавства, копій документів, складених відповідачем у зв'язку із здійсненням вказаної перевірки, а саме: акт НОМЕР_3 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб”єктами підприємницької діяльності та додатки до нього.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Інших доказів порушень позивачем діючого законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб”єктами підприємницької діяльності відповідачем не надано.
За викладених обставин суд прийшов до висновку, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від НОМЕР_2 від 18.04.2006р. відповідача підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі акту перевірки, яка здійснена у порядку, що не передбачений діючим законодавством.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції від 18.04.06р. НОМЕР_2.
В решті позову відмовити.
Присудити судові витрати у сумі 1грн. 70коп. з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 14.03.2007р.