Справа №345/3446/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2015 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої -судді Кардаш О.І.

при секретарі Боднар Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта банк»

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0804/0308/88-002, на підставі якого останній отримав кредит в сумі 46 500,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних на строк до 10.03.2018 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 11.03.2008 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського НО ОСОБА_3

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за яким ПАТ «Сведбанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином до ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі права ПАТ «Сведбанк» щодо права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором. Враховуючи, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, утворилася заборгованість, яка станом на 28.07.2015 року становить 39 553,81 дол. США, що еквівалентні: 872 647,15 грн., то позивач просить в рахунок виконання основного зобов’язання звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання представник позивача подав заяву, в якій просить справу заслухати без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 11.03.2008 року був укладений кредитний договір між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, при зміні кредитора правонаступником ПАТ «Дельта Банк» її довірительку не було повідомлено належним чином. Тобто при зміні первинного кредитора на його правонаступника було допущено суттєві порушення. Крім того в даний час не зроблена оцінка квартири та не має жодних даних її ринкової вартості. Розрахунок заборгованості по кредитному договору, який наявний в матеріалах справи не може братися до уваги, оскільки із його змісту не можна розібрати як саме відбувалось нарахування тіла кредиту та відсотків. Договір про іпотеку був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, а ПАТ «Дельта Банк» не представив суду жодних доказів що він є іпотекодержателем. Квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання позивачки, а тому у відповідності до вимог ЗУ « Промораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути звернуто стягнення дане житло. Окрім того, позивач мав би подати в 30-ти денний строк вимогу про усунення порушення зобов'язання, а відтак звернутися до суду з даним позовом . Також представник звернула увагу, що іпотекодавець перебуває у шлюбі і при укладенні договору іпотеки не була отримана згода її чоловіка. Зважаючи на викладені обставини просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав наведених представником відповідачки.

Суд, вислухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 11.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0804/0308/88-002, на підставі якого останній отримав кредит в сумі 46 500,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних на строк до 10.03.2018 року (а.с.6-10).

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 11.03.2008 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського НО ОСОБА_3 (а.с.11-14).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, ВАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора (а.с.16-17).

З огляду наведеного, суд не бере до уваги твердження представника відповідачки про обов’язок повідомляти боржника про зміну первинного кредитора на його правонаступника, оскільки в умовах укладеного кредитного договору відсутні будь-які положення, які б зобов’язували банк це робити.

Крім того при укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином ПАТ «Дельта Банк» набув усіх прав та обов’язків іпотекодержателя.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 має заборгованість по кредитному договору № 0804/0308/88-002 станом на 28.07.2015 року становить 39 553,81 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 872 647,15 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 35810,11 дол. США, що в еквіваленті складає 790052,60 грн., відсотки 3743,70 дол. США, що еквіваленті складає 82594,55 грн. (а.с.15).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не представлено суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 509, 526 ЦК України новий кредитор ПАТ «Дельта банк» має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

В рахунок виконання основного зобов'язання Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Так, відповідно до п.12.3.1. Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпротекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотеко держателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за ціною, яка буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб’єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності.

Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за основним зобов’язанням менший ніж вартість, вказану у висновку незалежного експерта, Іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок Іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Пунктом 37 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року передбачено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З урахуванням вищенаведеної норми, доводи представника відповідачки про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги в 30-ти денний строк про усунення порушення зобов'язання божником не є підставою для відмови у позові.

Положеннями п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, передбачається, що суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статі і 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю.

Таким чином, враховуючи спосіб захисту прав, передбачений ст.16 ЦК України, вимога про визнання права власності за позивачем є обґрунтованою.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 9 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Особи боржника та майнового поручителя є різними.  

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набув чинності ЗУ №1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стаття 1 ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" вказує на те, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Суд вбачає, що даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору.

Позичальник ОСОБА_2 одержав кредит в іноземній валюті на споживчі цілі, у забезпечення його виконання майновий поручитель іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру, загальна площа якої 80,5 кв.м.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 травня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-57цс15 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту і звернення стягнення на предмет іпотеки та надав правовий висновок, який є обов’язковим для застосування.

Суд зробив правовий висновок про те, що згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (далі Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Щодо тверджень представника відповідачки про відсутність згоди її чоловіка при посвідченні договору іпотеки від 11.03.2008 року, згідно якого відповідачка передала у іпотеку нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю, то суд враховує, що даний іпотечний договір ніким не оспорювався і є чинним. А тому зобов’язання, які виникли між сторонами по справі на підставі укладених договорів підлягають виконанню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов’язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позов публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки підлягає до задоволення, однак рішення в цій частині на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК судові витрати по справі стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до п. 9,37,39 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 16, 20, 509, 526, 527,   1050, 1054 Цивільного Кодексу України,  Закону України «Про іпотеку», ст. 1, 4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209,213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 872 647,15 грн., з яких сума заборгованості за кредитом -790 052,6 гри., сума заборгованості за відсотками - 82 594,55 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського НО ОСОБА_3 07.03.2003 року по реєстру № Д-457 та зареєстрованому в Івано-Франківському ОБТІ та реєстрації права власності на нерухоме майно 31.03.2003 року, номер запису 3250/27 в книзі №110, реєстраційний номер 252697. Право власності на предмет іпотеки підтверджується витягом про реєстрацію права власності па нерухоме майно, виданим 30.04.2003 року Івано-Франківському ОБТІ, номер витягу: 473606 шляхом визнання права власності на нього з Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020).

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського НО ОСОБА_3 07.03.2003 року по реєстру № Д-457 та зареєстрованому в Івано-Франківському ОБТІ та реєстрації права власності на нерухоме майно 31.03.2003 року, номер запису 3250/27 в книзі №110, реєстраційний номер 252697. Право власності на предмет іпотеки підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 30.04.2003 року Івано-Франківському ОБТІ, номер витягу : 473606.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не виконувати на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення , апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції .Особи, які брали участь у справі , але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ :