Справа № 2- а -434
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого Альчука П.П
при секретарі Шандрі К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької РДА про визнання дій неправомірними та стягнення разової щорічної грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо недорахування та невиплаті їй одноразової щорічної грошової допомоги та стягнути таку допомогу з відповідача за 2004-2006 роки в розмірі 3592 грн. 25 коп., посилаючись на те, що вона є вдовою померлого інваліда війни і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідач зобов’язаний щорічно до 5 травня надавати їй одноразову грошову допомогу в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Проте в порушення вимог Конституції України і вказаного закону, їй в 2004 році було виплачено 65 грн., в 2005 році – 130 грн., у 2006 році - 130 грн. Враховуючи, що у 2004 році мінімальна пенсія складала 92 грн. 45 коп., в 2005 році – 332 грн., в 2006 році – 359 грн., їй за період 2004 - 2006 р.р. було недораховано та не виплачено 3592 грн. 25 коп.. Ст.171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлено, що виплата разової грошової допомоги здійснюється органом праці та соціального захисту населення, тому вона і просить визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов’язати його вчинити перерахунок разової щорічної допомоги за 2004-2006 роки, стягнувши з відповідача 3592 грн. 25 коп. недовиплаченої у вказаний період разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Відповідач в судове засідання не з’явився, проте від нього надійшло клопотання розглянути справу у його відсутність і пояснення, в якому він позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на те, ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» було передбачено виплату позивачці одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі 65 грн., згідно Законів України «Про державний бюджет України на 2005 рік», «Про державний бюджет України на 2006 рік» для членів сім»ї померлого інваліда війни було передбачено виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірі 130 грн., а законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» - в розмірі 150 грн.. Норми цих законів є пріоритетними відносно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому разова щорічна грошова допомога позивачці виплачена за 2004-2007 роки в розмірі 475 грн., а не в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача та відповідача, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: посвідченням учасника війни серії НОМЕР_1 і довідкою відповідача доведено, що ОСОБА_1 є членом сім»ї померлого інваліда війни і їй у термін до 5 травня за 2004 - 2006 роки одноразова щорічна грошова допомога виплачена в розмірі 325 грн.
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сім»ї померлого інваліда війни щорічно до 5 травня повинна надаватись разова щорічна грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, а згідно ст.17 1 цього ж Закону, виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст.12-16 Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Рішенням Конституційного Суду України №20-рп /2004 р. від 1 грудня 2004 року визнано положення Законів України «Про державний бюджет України на 2004 рік», які обмежують щорічні грошові разові виплати, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - неконституційними.
Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі і зупинення дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Встановлений ст. 95 Конституції України і ч.2 ст.38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом «Про державний бюджет», є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг праві обов’язкових пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ст.5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи; відповідно до вимог ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Довідкою Вінницького окружного адміністративного суду № 412 від 20 лютого 2009 року доведено, що позивачка звернулася до адміністративного суду 25 червня 2007 року . Такими чином, адміністративний позов щодо вимог за 2006 рік подано в межах звернення до адміністративного суду, а щодо вимог по виплаті разової щорічної допомоги за 2004 - 2005 роки позивачкою пропущений строк звернення до адміністративного суду, тому вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню щодо перерахунку та стягнення недоплачених коштів за 2006 рік, в задоволенні вимог за 2004-2005 роки їй необхідно відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» мінімальна пенсія за віком встановлена у 2006 році - 359 грн.. Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» стосовно обмеження соціальних виплат, в тому числі і виплат, на які має право позивачка, аналогічні положенням Законів України «Про державний бюджет України на 2004 рік», які визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України і є преюдиційним для судів загальної юрисдикції при вирішенні позовів, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Пленумом Верховного Суду України № 9 від 1.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» встановлено, що судам під час розгляду справ необхідно піддавати оцінці нормативно – правові акти будь-якого державного чи іншого органу, в т.ч. і акти президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування на відповідність їх як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці відносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз. 1 п.19).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію положень ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2007 р. було призупинено в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09. 07. 2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України « Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті одноразової щорічної грошової допомоги в 2006 та 2007 роках позивачці в заниженому розмірі є неправомірними. Твердження відповідача про пріоритетність норм закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» та закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо дії норм інших законів, - є безпідставними: дії відповідача по виплаті допомоги не відповідали вимогам Конституції України і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», тому відповідач зобов’язаний нарахувати і виплатити позивачці недоплачену разову грошову щорічну допомогу до 5 травня за 2006 – 2007 роки в розмірі 3 565 грн..
Оскільки позивачка звільнена від судових витрат та не понесла їх при зверненні до суду, тому відповідно до ст.94 КАС України, їх не слід стягувати з відповідного місцевого бюджету.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 99-100, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 64, 95 Конституції України, рішеннями Конституційного суду України № 20-рп від 1.12.2004 року, ст.ст. 27, 38 Бюджетного Кодексу України, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст.ст.2, 12-171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління праці і соціального захисту населення Хмільницької Районної державної адміністрації Вінницької області щодо недорахування і невиплати ОСОБА_1 одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2006 роки в обсязі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - неправомірними.
Стягнути з управління праці і соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 1665 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік як члену сім»ї померлого інваліда війни.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Постанову можна оскаржити до Київського апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: /підпис/
З оригіналом вірно:
Голова
Хмільницького міськрайонного суду П.П. Альчук
Ст. секретар Н.А.Фігурська