Справа № 22ц-1480 2010 р. Категорія: п.44

Головуючий у 1 інстанції: Романюк М.Ф.

Доповідач: Петричка П.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року травня 17 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Петричка П.Ф.

Суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

При секретарі Глинському O.A.,

З участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представників позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2010 р. по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації, ЛКП „Старий Львів”, про зміну договору найму жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання позивачів такими, що втратили право користування житлом і зняття з реєстрації, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено первісні позовні вимоги, відповідача зобов’язано усунути перешкоди в користуванні квартирою № 10 на вул. Краківській, 26 у м. Львові і демонтувати замуровані двері між кімнатами. У задоволенні решти позовних вимог і зустрічного відмовити.

Оскаржуваним рішенням в частині відмови первісних позовних вимог, представники позивачів у скарзі зазначили, що висновок суду в цій частині не відповідає дійсним обставинам, суд не врахував існуючих конфліктів між сторонами щодо користування житлом, що зміна договору найму не порушить житлових прав та інтересів відповідача, якому в користуванні залишиться кімната площею 13,1 кв.м. і не приведе до порушення прав позивачів та потреби зарахування їх на квартирний облік.

Просили скасувати рішення суду в частині оскарження ухвалити нове і задоволити позовні вимоги.

Відповідач свою апеляційну скаргу обґрунтував неврахуванням судом, що позивачі не проживають у спірній квартирі яким він не створював перешкод, що він сплачує комунальні платежі, що позивачі не бронювали житла. Суд не з’ясував І обставин перебування позивачок за кордоном. Просив скасувати рішення суду ухвалити нове, яким повністю задоволити зустрічні позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідача і його представника в підтримання своїх апеляційних скарг і заперечення! протилежних, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг,! правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, і правильність правової оцінки обставин у справі, законність і обґрунтованість рішення у межах визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло і ніхто» не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Цю норму Основного закону розвинула ст.9 ЖК України, зазначаючи у частині 4, що житлові охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням! І прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і частково задовільняючи первісні позовні вимоги, суд правильно врахував самоправні дії відповідача при І переплануванні помешкання, наймачами якого крім нього є його сестра ІІ племінниця - позивачі по справі і обґрунтовано зобов’язав його привести квартиру! до попереднього стану.

Відповідно до ст.100 ЖК України, переобладнання, перепланування жилого! будинку і жилого приміщення проводиться з метою їх благоустрою і перетворення! комунальних квартир в окремі квартири на сім’ю.

Отже, концептуально, законодавець заперечує існування, а тим більше створення комунальних квартир.

Сторони спору були членами однієї сім’ї, яка занімала окрему квартиру і І мають рівні права на користування нею та несуть одинакові обов’язки щодо неї.

Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сімей, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування І жилого або підсобного приміщення, зобов’язаний за свій рахунок привести І приміщення у попередній стан.

Жодних узгоджень відповідач не проводив, дозволу на перепланування не | мав, діяв самовільно і цей факт є неспростовним.

Дотримуючись наведеної норми закону, суд також взяв до уваги, що за Г: самовільні дії відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, а по факту правопорушення був складений протокол.

Таким теж підтверджений факт створення відповідачем перешкод к позивачам у користуванні житлом.

Суд підставно відмовив у задоволенні первісної позовної вимоги про 1 укладення окремого договору житлового найму на кімнати, обґрунтовуючи 1 погіршенням житлових умов для наймачів помешкання, врахувавши обставини І використання спірного помешкання та наведених норм закону.

Відповідно до положень ст.71 ЖК України, повно і всебічно встановивши І обставини справи, суд підставно визнав відсутність позивачів у спірній квартирі з І поважних причин, обґрунтовано відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Тимчасовість перебування позивачки в Італії в зв'язку з роботою підтверджена документами - довідками консульського відділу Посольства України в Італійській Республіці та апостильованою заявою муніципалітету м. Риму.

Вимушене перебування неповнолітньої ОСОБА_8 у родичів у м. Мукачеві, де вона навчається, обумовлене обставинами перебування позивачів - матері та бабусі на роботі за межами України доведене і в цій частині висновок суду, з врахуванням позиції органу опіки і піклування Галицької рай адміністрації Львівської міської ради захистив інтереси неповнолітньої дитини, що повністю відповідає принципу і положенням Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 p., ратифікованої Україною 3.08.2006 р.

Припущення представника відповідача щодо позивачки ОСОБА_7 спростовується її особистою довіреністю від 22.04.2008 р. на представництво її інтересів ОСОБА_5 - її тіткою - сестрою відповідача, нею підписаною в присутності першого секретаря з консульських питань Посольства України в Італійській Республіці, із встановленням особи довірителя та перевіркою її дієздатності (а.с.78). Позовні вимоги вона підтвердила заявою, яка наявна у справі.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що як і він особисто, комунальні платежі проводить довірена особа позивачки ОСОБА_5 - сестра сторін спору, яка проживає у м. Львові.

Державна прикордонна служба України підтвердила, що в 2005-09 p.p. позивачка щорічно перебувала в Україні по одному-два місяці.

Такі обставини, як і пред’явлення позову, підтверджують інтерес та потребу позивачів житла. Наявність у них іншого житла чи іншого місця постійного проживання відповідач не довів.

Користування відповідачем цілою квартирою в часі тимчасової відсутності позивачів не створює для нього негативних наслідків і не порушує його прав.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно і об’єктивно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 10, 64, 66, 67, 71, 72, 100, 104 ЖК України, доводи апеляційних скарг його не спростовують, тому підстав для скасування рішення нема.

Керуючись ст.ст. 303-305, 307 ч.1 п. 1, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги представників позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2010 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий: підпис

Судді: підписи