Справа № 22ц-3155/2010р. Головуючий у 1 інст. Леньо С.І.

Категорія 46 Доповідач: Петричка П.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня 6 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Петричка П.Ф.

Суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

При секретарі: Стасів М.І.

З участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб - органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації, органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання місця проживання дитини з матір’ю, зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, позовом третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_1 органи опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод дідові і бабі брати участь у вихованні внука, скасування висновку опікунської ради Личаківської районної адміністрації, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні первісного позову та позову третіх осіб, а задоволено зустрічний. Визнане місцем проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, на АДРЕСА_1.

Пославшись на обставини розірвання шлюбу, в апеляційній скарзі позивачка вказала, що спору щодо проживання сина між нею і відповідачем не було, дитина проживала з нею аж до самовільної зміни в серпні 2007 року відповідачем місця проживання дитини. Неправдивим є висновок суду щодо постійного проживання дитини з батьком, оскільки двічі встановлювався графік побачень відповідача з дитиною. Суд зробив безпідставний висновок щодо забезпечення дитини окремою кімнатою, не врахувавши одруження відповідача і народження дитини. Суд не взяв до уваги наявних документів щодо дій відповідача, рівня доходів сторін, показань свідків, неправомірно послався на висновок спеціалістів - дитячих психологів. Суд безпідставно відхилив її клопотання про виклик в судове засідання малолітнього ОСОБА_5, порушив норми процесуального права, не витребував необхідних документів.

Просила скасувати рішення суду і визначити місце проживання дитини з нею.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки в підтримання скарги, заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і визначаючи місце проживання малолітнього сина сторін з батьком, виходячи із положень Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, із рівності прав матері та батька щодо дитини, із найкращих інтересів дитини, враховуючи конкретні обставини та об’єктивно виходячи за межі стереотипу пріоритету проживання дитини з матір’ю, беручи до уваги ставлення сторін до виконання батьківських обов’язків, вік і здоров’я дитини, всі обставини, що мають істотне для вирішення спору, аналізуючи кожний аспект відносин, доводи і докази сторін, суд дійшов до правильного висновку.

При можливостях позивачки забезпечити дитині належні матеріально - побутові умови для проживання дитини з нею суд обґрунтовано встанови, що такі не можуть бути достатньою і єдиною обставиною для визначення місця проживання, виходячи із найвищих інтересів дитини, її віку, особистої прихильності кожного з батьків до дитини і дитини до кожного з батьків, їх дій стосовно дитини.

В контексті відносин сторін спору, безперечним об’єктивним і неспростовним є висновок дитячих психологів, які після фахових досліджень дійшли до однозначного висновку.

Органи опіки і піклування Шевченківської та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради ( за місцем проживання батьків) теж дали однозначні висновки і при запиті апеляційного суду висновків щодо проживання дитини не змінили.

Неспроможними є посилання апелянта на відхилення судом її клопотання про опитування дитини в судовому засіданні, оскільки суд врахував інтереси дитини у першу чергу, події які передували зверненню до суду, можливий негативний вплив такого опитування на психіку і спокій дитини.

Жодних доказів створення відповідачем позивачці умов, які унеможливлювали б її зустрічі та участь у вихованні сина вона не подала.

Натомість матеріалами справи і про це зазначає апелянт, перешкоди створювала вона, що змушувало батька двічі встановлювати графік побачень з сином. З часу проживання дитини з батьком мати мала можливість зустрічатись і виховувати дитину.

Матеріалами справи підтверджене належне забезпечення відповідачем виховання, навчання, піклування про здоров’я сина, його фізичний і моральний розвиток, тобто повне виконання ним вимог ст. 150 СК України.

Колегія суддів вважає, що не може бути єдиним визначальним аргументом у користь позивачки одруження відповідача і народження в сім’ї дитини, оскільки такий фактор сприяє устабільненню сімейних відносин, це враховано органом опіки і піклування при визначенні місця проживання дитини і цей фактор однозначно не визначає необхідності проживання дитини з матір’ю.

Суд також враховує об’єктивне ставлення відповідача до ситуації, характер та послідовні і логічні дії в питаннях виховання сина та вирозуміле ставлення до його матері.

Висновок суду і визнання його колегією у жодній мірі не впливає на материнські права та обов’язки в участі у вихованні дитини. Відповідач висловив і визнав безперечні права матері, зокрема щодо зустрічей з сином не тільки її але й батьків - дідуся і бабусі, які приймали участь у справі і рішення суду не оскаржували.

Колегія суддів враховує особи спору, склад характеру і способи поведінки позивачки, її дії, які передували устабільненню проживання сина, участь батьків у його вихованні, виходячи з інтересів дитини, вважає неможливим змінювати тепер місце проживання дитини, що негативно вплинуло б на стан її здоров’я і розвиток.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно і об’єктивно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 10,11,57,60, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 19,150,160,161 СК України, доводи апеляційної скарги його не спростовують тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303 - 305, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді