Справа № 22 ц- 3770

Категорія: 57

Головуючий у 1-й інстанції-Ліуш А.І.

Доповідач в апел. Інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Петричка П.Ф.

суддів: Цяцяка Р.П., Юхименка А.Г.

при секретарі: Гуняк О.Я.

І розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову ; Залізничного районного суду м. Львові від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -

встановила:

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо невиплати та відмови у перерахунку ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з врахуванням проведених виплат.

Стягнено з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 гривні 40 кой.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова. Просить постанову в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають вимогам Конституції України, Законам України «Про і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про соціальний захист дітей війни» та поданим сторонами доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007 - 2008 роки.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною. При цьому суд всебічно проаналізував норми матеріального та процесуального законів, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового! статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом! надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 6 якого передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуєш замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Спору щодо статусу позивача як дитини війни немає, тому вона має право на реалізацію зазначеної норми Конституції України та спеціального Закону; в період з 22 травня 2008 року по| 31 грудня 2008 року. Передбачених законами України заборон щодо реалізації цього права не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія судців дійшла висновку, що доводи апеляційної! скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції.

Постанова Залізничного районного суду м. Львова є законною і обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.І ст.307, ст.308, п.1 ч.І ст.314, ст.315, ст.319 ЦПК України, колегія судді»

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львові

- відхилити.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: