Справа № 22ц-443 2010 р. Категорія: п.34

Головуючий у 1 інстанції: Мікула О.І.

Доповідач: Петричка П.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року лютого 8 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Петричка П.Ф.

Суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П. При секретарі Терземан Б.В.

З участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЗАТ фірма „Нафтогазбуд” третіх осіб - ЗАТ Проектно-вишукувальний, науково- дослідний, конструкторсько-технологічний інститут „Укрзахіденергопроект”, ОСББ „Рівна”, про відшкодування шкоди і зобов’язання до вчинення дій, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду не ґрунтується на законі, позивачі в апеляційній скарзі вказали, що суд зробив безпідставний висновок, що падіння снігу з будинку відповідача і пошкодження майна - автомобіля і покрівлі сараю не завдали моральної шкоди. Пошкодження автомобіля, який був засобом основного заробітку і сараю вимусили до додаткових заходів та відповідної моральної шкоди.

Відмовляючи в позові про встановлення конструктивних елементів на даху будинку відповідача для забезпечення нормального прийому телепрограм через сателітарну антену суд вважав, що такі дії не є обов’язковими для відповідача, а вимоги позивачів є безпідставними, хоча в зв’язку із спорудженням спірного будинку прийом телепрограм зменшився до 14 із 100, які можливо було приймати до будівництва.

Просив скасувати рішення суду і задоволити їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачів у підтримання скарги заперечення представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали

справи і доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів не вбачає підстав для' її задоволення.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядаючи спір у межах позовних' вимог, вірно встановивши обставини справи і правовідносини сторін, правильно застосувавши правові норми, ухвалюючи рішення і відмовляючи в задоволенні позову, суд підставно виходив із недоведеності підставності вимог.

Звертаючись у лютому 2005 р. до відповідача з претензіями щодо відшкодування шкоди завданої зсувом снігу з покрівлі будинку № 23 на вул. Рівній позивачі не заявляли про завданні відшкодування їм моральної шкоди.

Розпискою від 15.02.2005 р. позивач підтвердив відшкодування в натурі наслідків пошкодження автомобіля та шиферного даху господарської споруди, заявивши про відсутність претензій до відповідача.

Суд підставно врахував, що актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 2 серпня 2007 р, будинок № 23 на вул. Рівній у м. Львові із 46 квартир прийнятий в експлуатацію, без зауважень щодо порушення будівельних норм, недоробок і дефектів та визначення необхідності і термінів їх ліквідації.

Акт державної комісії затверджений рішенням Львівського міськвиконкому! від 23.11.2007 р. № 1069.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до рішення виконкому, Львівської міської Ради народних депутатів від 13.11.1987 р. № 489 „Про надання дозволу підприємствам і організаціям на проектування та будівництво житла”, серед інших підприємств і організацій, тодішній трест „Укрзахіднафтогазбуд”, правонаступником якого є відповідач; отримав дозвіл на проектування та будівництво житла на вул. Рівній і отримав дозвіл на знос та відселення мешканців з відшкодуванням вартості індивідуальних будинків, господарських споруд та плодово-ягідних насаджень комунальних та індивідуальних жилих будинків у т.ч. будинку № ЗО на вул. Сухій, власниками якого стали позивачі за договором дарування. Відповідач пропонував попередньому власнику - бабусі позивачки переселення сім’ї для знесення будинку і гарантував надання квартири у будинку на вул. Рівній після завершення його будівництва, тобто можливості повернення в район проживання. Цю обставину підтвердили позивачі в судовому засіданні як і свою незгоду на знесення будинку для можливості будівництва багатоповерхових і багатоквартирних будинків, які проводились в кілька черг. 46-ти квартирний будинок № 23 на вул. Рівній був забудовою 3-ої черги.

Розпоряджаючись своїми правами і можливостями позивачі свідомо вибирали можливі незручності перебування їх будинку в мікрорайоні багатоповерхових багатоквартирних будинків з відповідною інфраструктурою, з безпосередньою близькістю до такого будинку.

По суті, рішення міськвиконкому в частині зносу будинку позивачів і забезпечення їх житлом не виконане дотепер.

Долучені позивачами до справи матеріали підтверджують, що на кожне їх звернення відповідач реагував позитивно, зокрема в питанні відшкодування матеріальної шкоди, внесення змін в проектну документацію і обладнання покрівлі протизсувними для снігу конструкціями.

Не надавши жодних доказів, позивачі не довели створення перешкод та факту погіршення якості прийому телесигналу на супутникову антену внаслідок спорудження багатоквартирного будинку.

Неспроможними є доводи апелянтів щодо наявності прав звертатись до суду за захистом свого особистого майнового чи немайнового інтересу відповідно до ст.16 ЦК України, без врахування ними обов’язку доведення тих обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог як вимагають ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Суд вірно керувався роз’ясненнями п.п.З, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

Його рішення ґрунтується на повно, всебічно і об’єктивно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст.1167 ЦК України, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для скасування рішення нема.

Керуючись ст.ст.303-305, 307 ч,1 п.1, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: