Справа №22ц-6085 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Олексієнко М.Ю.
Категорія п.5 Доповідач: Петричка П.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня 21 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Петричка П.Ф.
Суддів Цяцяка Р.П., Курій Н.М.
при секретарі: Стасів М.І.
з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 червня 2010 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, з участю третіх осіб - ЛКП „Старий Львів”, ОКП ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, про визнання права власності на житловий будинок,
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, за позивачкою визнано право власності на житловий будинок № 3 на пл.Звенигородській у м.Львові, загальною площею 281,6 кв.м.
Вважаючи рішення незаконним, в апеляційній карзі відповідач вказала, що порядок приєднання не житлових приміщень, які не можуть бути окремим об’єктом оренди визначений ухвалою Львівської міської ради і проводиться за оплату. Цього порядку не застосував суд, порушивши норми матеріального права.
Просила скасувати рішення суду, ухвалити нове та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача в підтримання скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і задовольняючи позовні вимоги, суд підставно і обґрунтовано виходив із положень Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, зокрема, ч.2 ст.10, встановивши і перевіривши, що спірні підвальні приміщення не можуть бути окремим об’єктом приватизації
Суд врахував, що нежилі приміщення в спірному будинку не використовувались і не використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди і в комунальну власність міської ради не передавались. Відповідачі не довели передачі і перебування підвальних приміщень в комунальній власності, доказів не подали.
Набуваючи права власності на квартири в будинку, ставши власником усіх п’яти квартир на підставі договорів купівлі-продажу, міни та дарування, позивачка стала власником комор у підвалі будинку, які приватизовувались власниками при первісній приватизації державного житлового фонду, а саме:
-комора площею 4,5 кв.м. - до квартири № 1;
-комора площею 5,4 кв.м. - до квартири № 2;
-комора площею 2 кв.м. - до квартири № 3 (а.с.15,19,25).
Проаналізувавши матеріали інвентаризаційної справи ЛМБТІ, квартал 771; на будинок № 3 на пл. Звенигородській у м.Львові, колегія суддів встановила, що відповідно до поверхового плану будинку станом на 20.10.1949 р. із внесеними поточними змінами від 4.01.1980 р., у підвалі будинку визначене приміщення площею 5,4 кв.м. - комора квартири № 2 (тепер - літера У). За довідкою ЛКП „Старий Львів” від 12.05.2005 р. за наймачем квартири № 4 закріплена комора площею 9,8 кв.м. і підвалі будинку, а за довідкою від 24.10.2005 р. комора площею 12 кв.м. закріплена за наймачем квартири № 4”а” (а.с. інвентарної справи 73,76). За довідкою цього ж ЛКП від 21.11.2005 р. на приміщення 5-1, 5-2 в підвалі будинку угода з управлінням комунального майна не укладалась, нарахування не було (а.с. інв.с. 77).
Відповідно до поверхового плану підвалу в технічному паспорті на будинок, виданому 7.04.2009 р. позивачці, приміщення площею 12 кв.м. ідентифікуються під літерою ІУ, визначені приміщення 5-1 - 12.9 кв.м., 5-2 - 0,7 кв.м. За наведеними площами 4,5 кв.м., 2 кв.м., 9,8 кв.м. закріплених як комори за наймачами квартир, приміщення на площі не ідентифікуються.
Тобто, відокремлених приміщень, які б перебували у віданні управління комунальної власності, використовувались ним і передавались в оренду, в підвалі будинку нема, а всі наявні перебували в користуванні мешканців будинку а згодом власників приватизованих квартир як комори, а інші - як проходи до них, у спільному користуванні .
Таке теж підтверджує висновок суду про те, що визначення площ підвальних приміщень і їх розбіжності в т.ч. при складанні акту прийому-передачі будинку власниці після зняття його з балансу міської ради, визначались „на око” і суттєва інвентаризація колишнім власником - міською радою, не проводилась.
Відтак, суд зробив правильний висновок щодо відсутності перешкод для визнання за позивачкою права власності на цілий будинок.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно і об’єктивно встановлених обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10,11,57,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 1,2,10,12 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для скасування рішення нема.
Керуючись ст.ст. 303-305, 307 ч.1п.1, 308, 313-315, 319 ЦПК України, і колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 червня 2010 рзалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: