Справа № 22ц-1479 /2010 р. Головуючий у 1 інст. Курилець А.Р
Категорія 30 Доповідач: Петричка П.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада 8 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: „
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
При секретарі: Панчуку І.С.
З участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства „Муніципальна дружина”, комунального підприємства „Адміністративно - технічне управління”, третя особа - виконавчий комітет Львівської міської ради, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнання дій неправомірними, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову.
Вважаючи, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, без з’ясування обставин справи і характеру правовідносин, в апеляційній скарзі позивач вказав, що суд не врахував відсутності правопорушення з боку позивача які міг би вирішувати працівник ДПС ДАІ, що шкода завдана відповідачем, який здійснив переміщення автомобіля і передбаченого законом обов’язку відшкодувати шкоду особою, яка її завдала. Засади відповідальності визначаються виключно законами, повноваження Львівської міської ради щодо переміщення транспортного засобу не передбачено законами, а крім того відповідач порушив ухвалу ради і ОСОБА_3 благоустрою м. Львова, які не відносяться до фізичних осіб. Суд не взяв до уваги що позивач не потребував послуг відповідача, який видав чек за послуги, непорушності права власності, обмежень володіння власника і втручань в його права евакуацією автомобіля, діючих норм законодавства.
Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове і повністю задоволити позовні
вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача в підтримання скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підставною і обґрунтованою.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив із того, що евакуйовуючи автомобіль позивача
27.0б.2007р. відповідач виконував роботу за рішенням уповноваженого представника
- інспектора дорожньо - патрульної служби УДАІ і в зв’язку із залишенням позивачі автомобіля з порушенням ОСОБА_3 дорожнього руху, а підставою для евакуаіції 8.08.2008р. було виконання рішення про примусове переміщення автомобії посадової особи КП „Адміністративно - технічне управління” в зв’язку із порушенні позивачем ОСОБА_3 благоустрою та утримання території м. Львова. При цьому суд посилався на згадані ОСОБА_3, які передбачали можливість переміщення автомобіля, якщо водії порушували їх, зокрема внаслідок наїзду на зелені насадження, газони тротуари, декоративні огорожі, зупинки та стоянки автотранспортних засобів ускладнюють або унеможливлюють утримання об’єктів міського благоустрою.
Однак, з такими висновками суду неможливо погодитись, оскільки і суперечать обставинам справи та діючим нормам процесуального і матеріальні права.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти що свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Правовідносини в сфері дорожнього руху та його безпеки, права та обов’язки суб’єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших органів державі виконавчої влади , обєднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України „Про дорожній рух”
На час вчинення спірних правовідносин діяла норма ст. 52 згаданого Законі за якою контроль у сфері дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів Україні органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування! відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху і його місцевими органами, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, інтимні спеціально уповноваженими на це державними органами ( державний контроль) також Міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влад» та об’єднаними ( відомчий контроль).
24 вересня 2008 р. цей Закон доповнений ст. 52-1, відповідно до частини якої Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів, а у випадках та порядку, визначених Законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів ( коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія також про проходження державного технічного огляду, а також ліцензійну картку на транспортний засіб.
Відповідно до загального принципу дії закону в часі, норми ч. 2 ст. 52 -1 Закону України „Про дорожній рух” на спірні правовідносини не поширюються.
Крім того, відповідальність за порушення правил та стоянки транспортних засобів на час виникнення спірних правовідносин була передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а порушення цих правил, що спричинили створення аварійної обстановки - ч. 4 цієї статті. За вчинення таких правопорушень на порушника могло бути накладено стягнення у виді штрафу або позбавлення права керування транспортним засобом.
Вилучення чи евакуації транспортного засобу ця норма не передбачала.
За фактом (евакуація автомобіля позивача 27.06.2007р. відбулося з пр. Свободи м. Львова в зв’язку з паркуванням його з порушенням ОСОБА_3 дорожнього руху і в зв’язку з стоянкою в недозволеному місці. Щодо евакуації автомобіля 8,08.2008р. з пр. Чорновола, 4 у м. Львові, відповідач не вказав у чому полягали
порушення позивача. Автомобіль вимушено був залишений на проїжджій частині, біля тротуару, поза межами дії заборонених знаків ОСОБА_3 дорожнього руху.
Позивач не заїжджав на зелені насадження, газони, тротуари, декоративні огорожі, пішоходи і переходи. Доказів перешкод і ускладнень утримання об’єктів міського благоустрою стоянкою автомобіля відповідач не подав.
В обидвох випадках по факту порушень протоколи не складались, схеми
порушень до акту, що є обов’язковим, не долучались.
Акт 8.08.2008 р. не містить інформації у чому полягали порушення власника
автомобіля, а підставою для переміщення транспортного засобу зазначені лише
порушення ОСОБА_3 благоустрою та утримання території м. Львова.
Відтак, переміщення відповідачем автомобіля позивача у кожному випадку
відбулися з порушенням норм законодавства, а дії працівників відповідача були
неправомірними.
У випадку 27.06.2007р., в зв’язку з порушенням ОСОБА_3 дорожнього руху
інспектор ДАІ мав можливість притягнути позивача до відповідальності в порядку
передбаченому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У випадку 8.08.2008р. відповідач не навів у чому полягали порушення
позивача.
Оскільки відповідач у кожних випадках отримав від позивача по 281 грн., а
разом 562 грн., який вимушений був сплатити зазначені суми для можливості
отримання свого автомобіля, отримані суми, які відповідач безпідставно називає як
„послуги евакуатора”, він повинен повернути позивачу.
Отже, в цій частині позов слід задоволити.
Колегія суддів вважає таке рішення достатньою компенсацією моральної
шкоди позивачеві, врахувавши що з факту евакуації автомобіля у першому випадку
він не зробив відповідних висновків.
Тому в частині вимоги про відшкодування 1600 грн. моральної шкоди слід
відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у користь позивача слід стягнути з
відповідача судові витрати ( а.с. 1, 2).
На підставі ст. 41,92 Конституції України, ст.ст. 316 - 321 ЦК України, ст.ст. 52, 52 - 1 Закону України „Про дорожній рух”, керуючись ст.ст. 88, 303 - 305, 307 ч. 1 п. 2,309 ч. 1 п.п. 1,3, 4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2009 року
скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з Львівського комунального підприємства „Муніципальна дружина” в користь ОСОБА_1 562 грн. (п”ятсот шістдесять дві гривні) в порядку відшкодування матеріальної шкоди та 81 грн. витрат по справі, а всього 643 грн. ( шістсот сорок три гривні), визнавши дії неправомірними.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді