ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р.                                         м. Львів                                        № 2а-2335/10/1370

17 год. 30 хв.                                                            

          Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"

до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

Зміст позовних вимог та пояснення сторін.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова. З урахуванням останнього уточнення від 06.10.2010 року позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001832302/0/25733 від 22.09.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з плати за землю у розмірі 145819,42 грн. (в т.ч. 96872,94 грн. основного платежу та 48946,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій). В обґрунтування позовних вимог пояснив, що орган ДПС безпідставно нарахував йому податок за користування земельними ділянками, якими ДП «Західвійськбуд»фактично не користувався. Зазначив, що будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці, що по вул. Городоцькій, 224 у м. Львові, були відчужені ще у червні 2003 року, відтак їх власник змінився. У договорі купівлі-продажу серед іншого було зазначено, що ДП МОУ «Західвійськбуд»відмовляється від земельної ділянки, на якій розміщено будівлі, що є предметом цього договору. Земельна ділянка по вул. О. Кульчицької, 16 була виділена підприємству на підставі наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львова № 64 від 28.03.2002 року для будівництва багатоквартирних житлових будинків, яке було завершено у грудні 2005 року. Відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, будинок по вул. О. Кульчицької, 16 у м. Львові прийнято в експлуатацію та передано в комунальну власність м. Львова. Крім того, згідно з актом приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від 01.11.2006 року житловий будинок по вул. О. Кульчицької, 16 «б»та «в»переданий у комунальну власність територіальної громади міста Львова. Тому позивач не може вважатись користувачем земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 16 у м. Львові. Стверджує, що не отримував акта на право постійного користування означеними вище земельними ділянками, а тому не зобов’язаний сплачувати податок за їх користування. Крім того, оскільки ДП МОУ «Західвійськбуд»засноване на майні Збройних сил України, то відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні сили України»закріплені за ним землі звільнені від сплати в тому числі і земельного податку. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з тих же підстав підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях № 16794/9/10-008 від 23.06.2010 року. Зазначив, що підставою для нарахування ДП МОУ «Західвійськбуд»зобов’язання по земельному податку були відомості з Державного земельного кадастру, одержані під час перевірки на запит органу ДПС з Львівського міського управління земельних ресурсів. Згідно з даними земельного кадастру органу ДПС було надано відомості про дві наявні земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП МОУ «Західвійськбуд», їх площу, функціональне використання, адреси та грошову оцінку та правовстановлюючі документи. На основі цих даних ДПІ у Залізничному районі м. Львова зробила висновок про порушення вимог Закону України «Про плату за землю»та винесла спірне податкове повідомлення-рішення. Крім того додав, що згідно із Законом України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Представник відповідача у судовому засіданні з тих же підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 24.06.2010 року суд за клопотанням позивача зупиняв провадження у справі для отримання додаткових доказів в обґрунтування його позовних вимог. Однак інших документів на обґрунтування його позиції, ніж ті, що вже є в матеріалах справи, позивач не надав і додаткових обставин, що мають значення для розгляду справи, суду також не повідомив.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України «Про плату за землю»№ 2335-ХІІ від 03.07.1992 року (далі – Закон № 2335).

Статтею 5 Закону № 2335 визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі, тобто безпосередньо ті суб'єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди. Відповідно до вимог ст.7 даного Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 15 Закону № 2335, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 193 та ст. 194 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону № 2335, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (ст. 27 Закону № 2335).

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова провела планову виїзну документальну перевірку ДП МОУ «Західвійськбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за наслідками якої складено Акт від 03.09.2009 р. №1974/23-2/24308317.

Під час перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова направляло запит № 40/6/89 від 03.07.2009 р. у Львівське міське управління земельних ресурсів про надання інформації щодо наявності у ДП МОУ «Західвійськбуд»земельних ділянок згідно з даними земельного кадастру, а також їх функціонального використання, адреси, розміру та грошової оцінки по наявних земельних ділянках у м. Львові.

Львівське міське управління земельних ресурсів надіслало лист № 40/6/124 від 15.07.2009 року, до якого як додаток долучено наступні відомості з державного земельного кадастру щодо наявності в постійному користуванні ДП МОУ «Західвійськбуд»земельних ділянок:

1) ділянка в м. Львові по вул. Городоцькій, 224, площа 2,4089 га.; цільове призначення - землі промисловості, для виробничих потреб 483 контори матеріально –технічного забезпечення; правовстановлюючий документ –державний акт на право постійного користування, реєстраційний № 87, книга записів 1-3.

2) ділянка в м. Львові по вул. Кульчицької, 16, площа 0,3731 га; цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків, за функціональним використанням - землі житлової забудови.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: по вул. Городоцькій, 224: на 2006 р. –3302120,12 грн. (за 1 м. кв. –137,08 грн.); на 2007 р. –3302120,12 грн. (за 1 м. кв. –137,08 грн.); на 2008 р. –3394621,88 грн. (за 1 м. кв. –140,92 грн.); на 2009 р. –3910608,26 грн. (за 1 м. кв. –162,34 грн.); по вул. Кульчицької, 16: на 2006 р. –866114,34 грн. (за 1 м. кв. –232,14 грн.); на 2007 р. –866114,34 грн. (за 1 м. кв. –232,14 грн.); на 2008 р. –890365,84 грн. (за 1 м. кв. –238,64 грн.); на 2009 р. –1025689,21 грн. (за 1 м. кв. –274,91 грн.).

На підставі вищенаведеного в акті зроблено висновок, що в порушення вимог ст.ст. 2, 4, 5, 13, 14 Закону України «Про оплату за землю»ДП МОУ «Західвійськбуд»у період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. не нарахувало та не сплачувало земельний податок за земельні ділянки за адресами: м. Львів, вул. Городоцька, 224 та м. Львів, вул. Кульчицької, 16. За період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. підприємство не нарахувало та не сплатило за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р. суму 31261,76 грн., за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. суму 41682,34 грн., за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. суму 42849,88 грн., за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. суму 12340,74 грн. Наведені висновки лягли в основу спірного податкового повідомлення –рішення про визначення ДП МОУ «Західвійськбуд»сум земельного податку та штрафних санкцій.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи та доводи сторін, суд дійшов наступних висновків.

Доводи відповідача про автоматичний перехід права користування вище переліченими земельними ділянками та, відповідно, перехід обов’язку сплати земельного податку до набувачів відчужених ним будівель (розташованих на спірних земельних ділянках), не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Дійсно, ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Однак, враховуючи норми ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України щодо моменту виникнення права на земельну ділянку та документів, що посвідчують це право, до суб’єкта, який придбав будівлю, переходить право власності чи користування на земельну ділянку, яке повинно бути оформлено згідно з вимогами чинного законодавства. Документом, що підтверджує право постійного користування земельною ділянкою, є відповідний державний акт. Отже, до оформлення правовстановлюючих документів на землю новим власником будівель немає підстав стверджувати про виникнення в нього права користування земельною ділянкою. Користувачем земельної ділянки і надалі вважається, та, відповідно, сплачує земельний податок, особа, яка має оформлене землекористування.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова, встановивши факт несплати землекористувачем земельного податку, цілком обґрунтовано винесла спірне податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 року. Спеціальним законом (ЗУ «Про плату за землю») чітко визначено, що підставою для нарахування земельного податку є саме дані державного земельного кадастру, на підставі яких і проведено донарахування відповідачу земельного податку.

Слід також зауважити, що відповідач не надав суду будь-яких доказів звернення до власника землі (Львівської міської ради) про відмову від постійного землекористування або до органів, що адмініструють Державний земельний кадастр, –про внесення змін до нього щодо відомостей про землекористування ДП «Західвійськбуд». З огляду на це твердження відповідача про безпідставне нарахування йому земельного податку за користування розташованими на вул. Городоцькій, 224 та вул. О. Кульчицької, 16 земельними ділянками не ґрунтуються на законі.

Покликання відповідача на ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України»як підставу звільнення від сплати земельного податку не береться судом до уваги з наступних мотивів. По-перше, відповідач є підприємством, господарюючим суб’єктом, та не відноситься до осіб, перелічених в нормі, на яку він покликається. По-друге, Законом України «Про систему оподаткування в Україні»чітко вказано, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Закону України «Про Збройні Сили України»визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними та не є законом про оподаткування. З урахуванням наведеного немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ДП МОУ «Західвійськбуд»звільнене від сплати земельного податку.

Згідно зі ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд констатує, що відповідач надав суду належні та допустимі докази на обґрунтування правомірності спірного рішення. Рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визначення ДП МОУ «Західвійськбуд»податкового зобов’язання по земельному податку ґрунтується на законі, а отже - немає підстав його скасовувати. Тому суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову. Тому судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2010 року.

Суддя                                                                       Москаль Р.М.