Справа № 367/4029/14-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.

Провадження № 22-ц/780/5806/15 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.

Категорія 26 28.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у липні 2014 року позивачзвернувся до суду з зазначенимпозовом, посилаючись на те, що 24.05.2006 р. між АППБ «Аваль» (назвуякогозмінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 бувукладенийкредитнийдоговір, відповідно до якоговідповідачубулонадано кредит у вигляді не відновлювальноїкредитноїлінії з лімітом 33 320доларів США.

Позивачсвоїзобов'язання за договором та угодоювиконав в повномуобсязі, а саменадаввідповідачу кредит у розмірівстановленому договором.

Відповідач не дотримався умов кредитного договору і з 06.10.2010р. не погашає кредит та не сплачуєвідсотки за йогокористування.

З метою врегулюваннязаборгованості 22.04.2009 р. міжДудкою Ю.Ю. та позивачембулоукладеноДодаткову угоду до кредитного договору, згідноякоїбулореструктуризовано кредит, а також на період з 15.05.2009 р. до 15.10.2009 р. Встановленокредитніканікули.

Незважаючи на усіумовивстановленіпозивачемвідповідачпродовжуєнедотримуватись умов кредитного договору, а тому станом на 07.04.2014 р. заборгованість за кредитним договором становить 19 152,54 доларів США, щоеквівалентно за курсом НБУ 222190,57 грн. Заборгованість за відсотками - 10 135,62 доларів США, щоеквівалентно за курсом НБУ 11 7584,36 грн. Пеня складає - 129 584,69 доларів США, щоеквівалентно за курсом НБУ 1 503 325,21 грн.

Просив стягнути з відповідача на йогокористьзаборгованість в розмірі - 158 872,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 843 100,14 грн. та судовівитрати по справі.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення Апеляційного суду Київської областівід 24 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2014 року і ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року скасовано рішення суду апеляційної інстанції від 22 березня 2015 року і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з рішеннямсуду першої інстанції від 22 жовтня 2014 року, позивач в своїйапеляційнійскарзіпросив йогоскасувати з підставнеповногоз'ясуванняобставинсправи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалитиноверішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в порядку передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 24 травня 2014 року було укладено кредитний договір № 014/06-11/1784, умови якого були змінені 29 квітня 2009 року, про що було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надавався у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 33320 доларів США строком до 24 травня 2012 року зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12% річних.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Відповідач не дотримався умов кредитного договору і з 06 жовтня 2010 року не погашає кредит та не сплачує відсотки за його користування.

Відповідно до п.6.5 кредитного договору, кредитор набуває право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків та штрафних санкцій у випадку невиконання позичальником умов договорута за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

Позивач 11 березня 2011 року направив відповідачу претензію - повідомлення №09-14-01/352, в якій зазначив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором банк вимагаєу 30- денний термін виконати порушення зобов'язання та повернути в повному обсязі всю суму заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пов'язаних із спливом позовної давності передбачених ст. 267 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було прострочено внесення щомісячних платежів за кредитом ще з червня 2010 року, та з цього періоду позивач довідався про порушення свого права і як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився у 2013 році. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач знав про порушення свого права, однак не звертався за захистом своїх прав до суду раніше, а наданий час позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частину (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правило перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки з строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_3 порушував умови кредитного договору у зв'язку з чим банк реалізував своє право передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України на дострокове повернення всього кредиту надіславши відповідачу 11 березня 2010 року претензію - повідомлення. При цьому позов до суду банк пред'явив у квітні 2014 року, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Вищезазначені висновки та мотиви містяться в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської областівід 24 березня 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст.338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді