Справа № 2а-539-09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн., суд –
В С Т А Н О В И В:
04 листопада 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та стягнення щомісячної соціальної виплати дітям війни в сумі 2733 гривні 30 копійок, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Позивач належить до соціальної категорії „Дитина війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась. Вважав, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Крім того про порушення своїх прав в цій частині йому стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в цій частині. Тому вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин і просить його поновити.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надіслав до суду заяву з проханням розглянути позовні вимоги, які він підтримує повністю, у його відсутності.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попередженим належним чином, просив справу розглянути у його відсутності, позов не визнав, заперечував проти його задоволення у зв’язку з тим, що соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус „Дитина війни” визначається Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18 листопада 2004 року (далі по тексту Закон № 2195). Стаття 6 Закону № 2195 встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет на 2007 рік” дію ст. 6 Закону № 2195 зупинено на 2007 рік. З урахуванням положень ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Статтею 7 Закону 2195 передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України". Відповідно до п. 8 зазначеною Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Частина 3 статті 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або а частині, що не суперечить цьому Закону. А норми ст. 6 Закону №2195 суперечать Закону № 1058 в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом. Частина 3 тієї ж статті 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно і цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195. При цьому норми ч. 1 статті 73 Закону 1058 дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійною фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Одночасно норми ч. 2 ст. 73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. В листі від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України також зазначається, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такі зміни до ст. 6 Закону 2195 і були внесені п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI. Стаття 6 Закону 2195 була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів". Відповідно до абз. 4 п.20 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними. З 22 травня 2008 року набрала чинності Постанова "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян " №530 від 28 травня 2008 року де з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня -48.10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні. Також відповідач зазначив, що позивачем був пропущений строк звернення до суду, адже відповідно до ч. 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рн/2007 було опубліковано в Офіційному Віснику України № 52 від 27 липня 2007 року, то і останній строк звернення до суду є 26 липня 2008 року.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне. Позивач має статус „Дитини війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням № 107600 . Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були. Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Крім того, немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить прямее застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що частково підлягають задоволенню, з таких підстав. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідача, за місцем проживання позивача.
Суд також вважає обгрунтованими заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Але позивач звернувся до суду лише 4.11.2008 року. При цьому посилання позивача на пропуск встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду з поважних причин нічим не обґрунтовано. А його пояснення про те, що йому не було відомо про існування діючого законодавства в частині надання йому соціальних пільг, суд знаходить безпідставними, бо статус «Дитини війни» позивачу з його відома присвоєно у встановленому порядку в 2006 році, він проживає в звичайних для всіх громадян України умовах, спілкується з іншими громадянами, як і всі інші громадяни при бажанні має доступ до номартивно-правової бази України та засобів масової інформації. Таким чином, суд вбачає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, без поважних причин.
Тому у зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 04.11.2007 року (дата звернення до суду відповідно до поштового штампу 04.11.2008 року). А задоволенню підлягають лише позовні вимоги, пред’явлені в межах строку звернення до суду - з 04.11.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 234,27 грн.(411,0 х 30% : 30 х 1 місяць 27 днів) за мінусом фактично отриманих, тому що відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406, гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що з огляду на положення статей 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Тому встановивши, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен лише визнати такі дії незаконними і зобов’язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 6-14, 21, 71, 105, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман в частині нарахування та виплати щомісячної соціальної виплати ОСОБА_2 як дитині війни за період з 04 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 04 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий суддя –підпис –
З оригіналом згідно : голова
Краснолиманського міського суду
Донецької області ОСОБА_3