Ухвала
іменем україни
28 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
Позивач посилався на те, що 28 лютого 2006 року між ОСОБА_9, яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ним укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
26 грудня 2006 року між ним та ВАТ КБ «Надра» укладено іпотечний договір, за яким він, як майновий поручитель позичальника за кредитним договором ОСОБА_12, передав квартиру в іпотеку. Квартира потребувала капітального ремонту, тому він в ній не проживав. На початку 2013 року виявив, що квартиру було переобладнано на дві самостійні квартири, де проживають невідомі йому особи, які набули квартири на підставі нотаріально посвідчених договорів.
Позивач зазначав, що на підставі розпорядження департаменту міського господарства від 20 квітня 2011 року № 219005 ОСОБА_4 в порядку приватизації передано у власність квартиру АДРЕСА_2. 20 вересня 2011 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло.
На підставі нотаріально посвідченого 17 лютого 2012 року договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продала квартиру № 20 ОСОБА_13 та ОСОБА_6 в рівних частках.
16 серпня 2012 року співвласники ОСОБА_13 та ОСОБА_6 поділили квартиру відповідно до належних їм часток та отримали свідоцтва як на самостійні квартири № № 20 та 20а.
19 вересня 2012 року ОСОБА_13 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала квартиру АДРЕСА_7 у м. Одесі ОСОБА_8
05 грудня 2012 року ОСОБА_14 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_7
Посилаючись на те, що квартири АДРЕСА_2 не існувало, що фактично ОСОБА_4 передано у власність квартиру № 12, що є його власністю, позивач ОСОБА_3 після уточнення вимог просив: визнати незаконним розпорядження органу приватизації від 20 квітня 2011 року № 219005 про передачу ОСОБА_4 у власність квартири АДРЕСА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_4 Департаментом міського господарства Одеської міської ради 20 квітня 201 1 року за НОМЕР_1; визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. за реєстровим № 321 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_13, ОСОБА_6; витребувати з володіння ОСОБА_16 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі на користь ОСОБА_3; витребувати з володіння ОСОБА_8 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі на користь ОСОБА_3, усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Одесі шляхом виселення ОСОБА_7 з площі квартири 48,5 кв. м та ОСОБА_8 з площі квартири 49,6 кв. м.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 20 квітня 2011 року № 219005 щодо приватизації ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_3 у м. Одесі, що видане 20 квітня 2011 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради за НОМЕР_1.
Витребувано з володіння ОСОБА_7 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 48,5 кв. м (однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 у м. Одесі), на користь ОСОБА_3
Витребувано з володіння ОСОБА_8 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 49,6 кв. м (однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 у м. Одесі), на користь ОСОБА_3
Ухвалено усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 48,5 кв. м. (однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 у м. Одесі).
Ухвалено усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, загальною площею 49,6 кв. м (однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 у м. Одесі).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_9, яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_3, посвідченим 28 лютого 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 490, ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1
Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі вказаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_3 проведено 03 березня 2006 року.
Квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Шостою одеською державною нотаріальною конторою 01 березня 2005 року за реєстровим № 6-331, свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Шостою одеською державною нотаріальною конторою 04 жовтня 2005 року за реєстровими № № НОМЕР_3, НОМЕР_4, свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради 01 жовтня 2001 року за НОМЕР_2.
На підставі іпотечного договору від 25 грудня 2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_1 передано ОСОБА_3 як майновим поручителем в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії від 09 серпня 2006 року № 05/08/2006/840-к/277 та додатковою угодою від 25 грудня 2006 року № 1, укладеними між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_12 на суму 500 тис. дол. США, на термін до 06 серпня 2021 року.
20 квітня 2011 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 20 квітня 2011 року № 219005 на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_3
Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 17 лютого 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_13, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А., зареєстрованим в реєстрі за № 321, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_3 Державну реєстрацію права спільної часткової власності за покупцями проведено 27 лютого 2012 року.
ОСОБА_6 та ОСОБА_13 реконструювали квартиру № 20 з поділом на дві самостійні квартири. 16 серпня 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано на ім'я ОСОБА_13 свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на квартиру № 20а, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 27,8 кв. м у будинку АДРЕСА_3 у м. Одесі; державну реєстрацію права власності проведено 29 серпня 2012 року. 16 серпня 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво серії НОМЕР_6 про право власності на квартиру № 20, загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 25,8 кв. м у будинку АДРЕСА_3 у м. Одесі; державну реєстрацію права власності проведено 22 серпня 2012 року.
Згідно з договором дарування, укладеним 18 вересня 2012 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_8, посвідченим державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2198, ОСОБА_8 отримала в дар квартиру № 20а, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 27,8 кв. м у будинку АДРЕСА_3 у м. Одесі. Державну реєстрацію права власності за обдарованою проведено 03 жовтня 2012 року.
Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 05 грудня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_19, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тихоновою B.C., зареєстрованим в реєстрі за № 1774, ОСОБА_16 купив квартиру № 20, загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 25,8 кв. м у будинку АДРЕСА_3 у м. Одесі. Державну реєстрацію права власності за покупцем проведено 13 грудня 2012 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 має право на витребування належного йому нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_16 та ОСОБА_8
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 02 березня 2011 року була зареєстрована в АДРЕСА_8
За інформацією КП ЖКС «Фонтанський» квартири АДРЕСА_4 немає, посадові особи, які видали ОСОБА_4 документи на квартири № № 15-а та 20, на підприємстві не працювали.
Заведені бюро технічної інвентаризації інвентарні справи на квартиру АДРЕСА_3, реконструйовану в квартири № № 20 та 20-а, схематичні плани житлового будинку АДРЕСА_3 у м. Одесі та поетажні плани квартир у будинку підтверджують відсутність у будинку квартири № 20, тотожність місця розташування квартири № 12 та квартири № 20, на яку ОСОБА_4 безпідставно отримала документи.
Згідно з довідкою КП «Міське агентство з приватизації житла» від 02 грудня 2013 року № 1067/01-03 за даними комп'ютерної та архівної бази приватизація квартири АДРЕСА_6 міського господарства не проводилась, свідоцтво про право власності не видавалось.
Із довідки Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 03 квітня 2014 року № 01-70/112 вбачається, що свідоцтво про право власності НОМЕР_1 та розпорядження органу приватизації № 219005 на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 не видавалось.
Відповідно до довідки КП «Міське агентство з приватизації житла» від 31 березня 2014 року № 262/01-09, наданої на запит слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області, за реєстраційними номерами розпорядження органу приватизації № 219005 та свідоцтва про право власності НОМЕР_1 значиться видача документів іншим особам на інші об'єкти нерухомого майна.
Згідно з листом КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 27 січня 2014 року № 434-06/93 станом на 31 грудня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради 20 квітня 2011 року НОМЕР_1, у комунальному підприємстві 20 вересня 2011 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2.
До 20 вересня 2011 року інформація щодо реєстрації права власності на зазначену квартиру в КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради відсутня.
Тобто вперше реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 було проведено 20 вересня 2011 року.
Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що мала місце незаконна приватизація ОСОБА_4 житла, що належить ОСОБА_3
Судами правильно встановлено, що квартира № 12 вибула з володіння власника ОСОБА_3 поза його волею. ОСОБА_21 набув нерухоме майно за відплатним договором у ОСОБА_6; ОСОБА_8 набула майно безвідплатно у ОСОБА_13; ОСОБА_6 та ОСОБА_13 набули майно за відплатним договором у ОСОБА_4, яка заволоділа нерухомим майном без відповідної правової підстави.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що право ОСОБА_3 на витребування частини нерухомого майна від добросовісного набувача ОСОБА_16 передбачено ст. 387 ЦК України і ч. 1 ст. 388 ЦК України, на витребування частини нерухомого майна від добросовісного набувача ОСОБА_8 передбачено ст. 387 ЦК України і ч. 3 ст. 388 ЦК України.
З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана