Ухвала іменем україни
21 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславський» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому зазначали, що пунктами 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 кв. м в оренду та передано її в оренду строком на 10 років для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1, за умови проведення громадських слухань.
05 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - Інспекція ДАБК у Миколаївській області) видано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» (далі - ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд») на виконання будівельних робіт. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського адміністративного апеляційного суду від 04 червня 2014 року, визнано неправомірними та скасовано пункти 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25.
Оспорюваний договір порушує права позивачів як мешканців будинку по АДРЕСА_1 на безпечні умови проживання.
На підставі наведеного вище ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили визнати недійсним договір оренди землі від 18 грудня 2009 року № 7247, укладеного між відповідачами щодо передачі в оренду ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» земельної ділянки для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 18 грудня 2009 року № 7247, за яким Миколаївською міською радою передано, а ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» прийнято в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславський» (далі - ТОВ «Станіславський») просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольнивши позовні вимоги, виходив із того, що оспорюваний договір оренди не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, порушує гарантовані Конституцією України права позивачів на належні та безпечні умови проживання, укладений з порушенням закону та на підставі рішення Миколаївської міської ради, яке було скасоване судом як незаконне, а тому згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання цього договору недійсним.
Проте погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій повністю не можна, оскільки судами при вирішенні спору було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Судом установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є мешканцями гуртожитку Національного університету кораблебудування ім. адмірала С.Й. Макарова, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктами 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 кв. м. в оренду та передано її в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію 8 років - для обслуговування) для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1, за умови проведення громадських слухань (а. с. 22-49).
На підставі зазначеного рішення Миколаївської міської ради 29 грудня 2009 року відповідачами був укладений нотаріально посвідчений договір оренди землі, який з 31 грудня 2009 року було зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі за № 7247, а також у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040950001135, та 31 грудня 2009 року підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 49-160).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, залишеного без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, як на підставу для задоволення позовних вимог, керуючись положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд послався на обставини встановлені в постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, що були постановлені у справі № 490/8293/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд», та якими були визнані неправомірними та скасовані пункти 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25, на підставі якого ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» було передано в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу на АДРЕСА_1.
Однак, як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів, зокрема пояснень ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд», ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасовано. Провадження у справі закрито з тих підстав, що дана справа за суб'єктивним складом сторін та сутністю спору підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин висновки судів про задоволення позовних вимог не можна визнати обґрунтованими.
Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть завернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1767/ed_2013_07_04/pravo1/T041618.html?pravo=1> суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_07_04/pravo1/T041618.html?pravo=1>, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що позивачі є користувачами кімнат будинку № 11 (гуртожиток) Національного університету кораблебудування ім. Адмірала С.Й. Макарова, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Суд у порушення ст. ст. 3, 10, 11 ЦПК України належним чином не встановив, чим саме у даний час порушуються права саме цих позивачів укладеним між Миколаївською міською радою та ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» договором оренди землі від 18 грудня 2009 року № 7247.
Крім того, як вбачається з матеріалів касаційної скарги між ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-буд» та ТОВ «Станіславський» (далі - підрядник) 19 листопада 2012 року було укладено договір підряду № 19-11/12-02.
Відповідно до п. п. 1.1 підрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з будівництва АЗК у АДРЕСА_1 вздовж автомобільної дороги М-23 Ульянівка-Миколаїв, ліворуч, відповідно до переліку обсягів, відображених у додатку 1 до даного договору - договірною ціною, за завданням Замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати закінчений будівництвом об'єкт замовнику у встановлений цим договором термін (строк).
Згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт від 31 травня 2013 року № 1, від 21 червня 2013 року № 2, від 20 серпня 2013 року № 3, від 10 вересня 2013 року № 4, від 31 грудня 2014 року № 5 підрядником на виконання умов договору підряду від 19 листопада 2012 року № 19-11/12-02 були частково виконані роботи з будівництва АЗК на земельній ділянці площею 1975 кв. м. по АДРЕСА_1 на загальну суму 2 994 205 грн.
В касаційній скарзі ТОВ «Станіславський» посилається на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться майно товариства, зокрема інженерні мережі, а тому оскаржуваними рішеннями порушуються їх права як власників вказаного майна.
При новому розгляді справи суду слід перевірити чи впливають оскаржувані рішення на права та обов'язки ТОВ «Станіславський» щодо виконання ним комплексу робіт із будівництва АЗК на земельній ділянці, що є предметом оспорюваного договору оренди земельної ділянки
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1988/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1> щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1> є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 348 ЦПК України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості цієї касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. ст. 345, 346 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2138/ed_2014_10_30/pravo1/T041618.html?pravo=1> цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2138/ed_2014_10_30/pravo1/T041618.html?pravo=1> і при цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.
За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2015 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 336 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2128/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>, 338, 348 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславський» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2015 року скасувати.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська