УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 звернулась з уточненим позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 в період з 25 серпня 2007 року по 8 липня 2011 року, шлюб розірвано на підставі рішення суду. У період шлюбу сумісно з ОСОБА_8 вона придбала квартиру АДРЕСА_1 за ціною 24 558 грн за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 12 березня 2008 року. Квартира придбана у приватну спільну сумісну власність, про що зазначено в п. 13 вищевказаного договору купівлі-продажу. До розірвання шлюбу з ОСОБА_8, вона, та їх неповнолітній син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані та постійно проживали у спірній квартирі. Вважає, що їй належить Ѕ частина вказаної квартири, а тому просить суд визнати за нею право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/2 частку вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, заповіту не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_8 є: його неповнолітній син - ОСОБА_4, та батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, між якими має бути розподілена Ѕ частка померлого, тобто кожному спадкоємцю має належати 1/6 частка. Спадкоємці першої черги за законом - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо відмовились від своїх часток на користь ОСОБА_5 Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку вказаної квартири, як за спадкоємцем першої черги за законом після померлого батька - ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку спірної квартири, як за спадкоємцем за законом після померлого брата - ОСОБА_8
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року, позов ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3, як за спадкоємцем за законом після померлого брата - ОСОБА_8
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8, частки кожного із подружжя є рівними; після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належну йому Ѕ частку спірної квартири, яка підлягає розподілу між його спадкоємцями.
Такі висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2007 року. У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, 7).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 82).
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12 березня 2008 року ОСОБА_8 за життя придбав квартиру АДРЕСА_1. При цьому, у п. 13 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що квартира придбана у приватну спільну сумісну власність (а.с. 8-9).
Таким чином, наведені обставини свідчать, що спірна квартира придбана в період, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти.
Встановивши зазначені обставини, суди дійшли до правильного висновку, що придбана квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8, і відповідно до положень ст. ст. 63, 69, 70 СК України частки кожного із подружжя є рівними, а відтак, частка ОСОБА_3 становить Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, та обґрунтовано визнали за нею право власності на Ѕ частки вказаної квартири як за одним із подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому Ѕ частину спірної квартири.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки заповіт померлий ОСОБА_8 не залишив, спадкування здійснюється на підставі глави 86 ЦК України - за законом.
За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця. У тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Неповнолітній син - ОСОБА_4, та батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги померлого. Батьки померлого - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які відмовились від спадщини на користь доньки - ОСОБА_5
Ураховуючи, що на підставі вищевказаних положень СК України ОСОБА_3 належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1, то після смерті спадкодавця ОСОБА_8 з наведених підстав відкрилась спадщина саме на Ѕ частину вказаної квартири. Отже, з урахуванням трьох спадкоємців за законом частка кожного з них від Ѕ частки становить 1/6 частку. Таким чином, встановивши, що батьки померлого відмовились від спадщини на користь доньки ОСОБА_5, суди дійшли правильного висновку, що частка неповнолітнього ОСОБА_4 у спадковому майні становить 1/6 частку, а ОСОБА_5 становить 1/3 частку.
Так, суди установивши, що між сторонами існує спір щодо обсягу спадкового майна, а не щодо часток кожного в ньому, дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказаний спір підлягає розгляду в судовому порядку.
Відповідно до ст. ч. 2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про розподіл спільного майна подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки, ОСОБА_3 дізналась про порушення свого права після подання ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини, у якій було зазначено належну їй частку майна, що не підлягає спадкуванню.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді:А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана