Ухвала
іменем україни
28 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач посилався на те, що 16 травня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 142.1465, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 65 тис. дол. США зі сплатою 16,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2010 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки, а також договір поруки укладено між позивачем та ОСОБА_5
Відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 17 лютого 2012 року виникла заборгованість у розмірі 20 758,66 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 17 589,98 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 647,08 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 521,60 дол. США.
Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 507,10 дол. США та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму у розмірі 10 тис. грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.
Судами встановлено, що 16 травня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 142.1465, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 65 тис. дол. США зі сплатою 16,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2010 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки, а також договір поруки укладено між позивачем та ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновок судово-економічної експертизи від 11 квітня 2014 року, дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитним договором відсутня.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 17 лютого 2012 року.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 11 квітня 2014 року № 13е/13 станом на 22 лютого 2011 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 16 травня 2005 року № 142.1465 відсутня.
Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України висновок експертів є одним із доказів.
Разом із тим ряд питань, які були порушені на вирішення експертизи, було залишено без відповіді.
Так, у висновку експерта зазначено, що неможливо документально підтвердити дані розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 17 лютого 2012 року та станом на 06 березня 2013 року, оскільки у банківській виписці за період з 15 травня 2005 року по 22 січня 2014 року не відображені періоди: травень, червень, липень 2007 року; квітень, травень, червень, липень 2009 року; вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, серпень, грудень 2010 року; березень - грудень 2011 року та 2012 рік.
Поклавши в основу судового рішення зазначений вище висновок експертизи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що висновок експертизи складено на неповно досліджених первинних документах банку про нарахування та сплату кредитних коштів за вказаним договором, питання про призначення у справі додаткової чи повторної експертизи не обговорив, належної оцінки наданому позивачем розрахунку кредитної заборгованості відповідача не надав.
Крім того, суди не врахували, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.
Також суди не врахували, що розмір платежів у зв'язку з отриманням кредиту та його погашення визначено договором, а тому позивач мав довести розмір та час отримання коштів за кредитом, а позичальник виконання покладених на нього договором обов'язків щодо дотримання строків повернення, сплати процентів за користування ними.
Зазначене вище свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення дійсного розміру заборгованості чи її відсутності, що, у свою чергу, призвело до поверхового вирішення спору.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана