справа №619/4725/14-ц

провадження №2/619/165/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю: секретарів судового засідання Ломанової І.А., Булах С.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 30.05.2002 року. 11.09.2002 року у сторін народилась донька ОСОБА_5. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.

У період шлюбу на спільні кошти сторонами була придбана двокімнатна квартира у АДРЕСА_1.

За період шлюбу сторони придбали таке спільне майно:

- автомобіль «Хюндай» держ. знак №2239 СЕ вартістю 50 000 грн.;

- холодильник «Самсунг»- 4 000 грн.;

- пральна машина «Ардо»- 1 500 грн.;

- телевізор «Филипс»- 5 000 грн.;

- мікрохвильова піч «Горенія»- 1 000 грн.;

- відеомагнітофон «Самсунг»- 200 грн.;

- електром’ясорубка «Зиммер»- 1 000 грн.;

- кухонний комбайн «Браци»- 1 000 грн.;

- міксер «Браун»- 1 000 грн.;

- шафа купе - 1 000 грн.;

- ноутбук «Асус»- 4 000 грн.;

- відеоплеєр- 700 грн.;

- фотоапарат «Кенон»- 3 000 грн.;

- диван - 1 200 грн.;

- музичний центр «Соні»- 500 грн.;

- люстра - 200 грн.;

- стінка - 1 500 грн.;

- кухня ( меблі ) - 5 000 грн.;

- телевізор «Соні» - 500 грн.;

- телевізор «Дегиталь» - 1 000 грн.

Всього на суму - 82 300 грн.

Відповідач не бажає визнати, що вказане вище майно є спільною власністю подружжя, від добровільного розподілу майна відмовляється.

Позивач звернувся з уточненою позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь 40 000 грн. в якості грошової компенсації за відчужений автомобіль «Хюндай» державний знак №2239 СЕ, посилаючись на те, що 12.09.2015 року відповідач ОСОБА_4 без згоди позивача продала автомобіль «Хюндай» державний знак №2239 СЕ ОСОБА_6 за 80 000 грн. на підставі довідки-рахунку №744831 ТОВ «Планета-Авто плюс».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач ОСОБА_4 – ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково і пояснила, що майно, яке було придбано за період шлюбу це пральна машина «Ардо», мікрохвильова піч «Горенія», відеомагнітофон «Самсунг», телевізор «Соні», не заперечувала проти виділення зазначеного майна позивачу. Все інше вказане у позові майно належить батькам відповідача і було подароване їй разом з квартирою, розташованою в АДРЕСА_1. Стосовно проданого автомобіля поясника, що він був відчужений ОСОБА_4 в період шлюбу і половину коштів позивач уже отримав. Представник також просила стягнути з позивача на користь відповідача 4000 грн. за надану правову допомогу.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 травня 2002 року. Шлюб між сторонами було укладено в виконавчому комітеті Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 32. (а.с. 5).

29.08.2002 року у сторін народилась донька ОСОБА_5. (а.с. 62). Суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві вказав дату народження власної доньки – 11.09.2002 року, що не відповідає свідоцтву про народження.

Згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – розірвано. Рішення набрало чинності. (а.с. 54).

Судом було достовірно встановлено, що за період шлюбу 07.05.2010 року сторони придбали автомобіль «Хюндай матрікс», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, № двигуна G4GВ6708538, № кузова КМНРМ81DР7U295003.

Згідно довідки № 725 від 12.09.2014 року транспортний засіб «Хюндай матрікс», д.н. НОМЕР_1, двигун G4GВ6708538, належав на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 519558, виданого ВРЕР № 1 м. Харкова, ОСОБА_4. (а.с. 93-94).

Згідно листа директора ТОВ «Планета плюс Авто» на підставі договору №55/09 від 12.09.2014 року ТОВ «Планета плюс Авто» (комісіонер) прийняло від ОСОБА_4 (комітент) на комісію автомобіль марки «Хюндай матрікс», 2006 року, № кузова КМНРМ81DР7U295003, на який арешт не накладено. Цей автомобіль було продано покупцю ОСОБА_6 за договірною ціною 80000 грн. При цьому ТОВ «Планета плюс авто» було оформлено довідку-рахунок серія ВІА №744831. (а.с. 91-92, 100).

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн. грошової компенсації за відчужений 12 вересня 2014 року автомобіль «Хюндай Матрікс» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, так як суду не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_1 отримав зазначену суму при продажі автомобіля і взагалі про те, що він знав про укладання договору № 55\09 від 12 вересня 2014 року.

Щодо іншого майна, яке позивач ОСОБА_1 вказує, як спільно придбане в період шлюбу, а саме: холодильник «Самсунг» вартістю 4000 грн., телевізор «Філіпс» - 5000 грн., електром’ясорубка «Зиммер» - 1000 грн.; кухонний комбайн «Браци» - 1000 грн.; міксер «Браун» - 1000 грн.; шафа-купе - 1000 грн.; ноутбук «Асус» - 4000 грн.; відеоплеєр – 700 грн.; фотоапарат «Кенон» - 3000 грн.; диван - 1200 грн.; музичний центр «Соні» - 500 грн.; люстра - 200 грн.; стінка - 1500 грн.; кухня (меблі) - 5000 грн.; телевізор «Дегиталь» - 1000 грн., то позивачем ОСОБА_1 не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що вищезазначене майно придбано за час шлюбу і знаходилось у спільній сумісній власності на момент розірвання стосунків та припинення ведення спільного господарства. Оцінка зазначеного майна здійснена позивачем самостійно, на власний розсуд. З зазначеною оцінкою майна не погоджується представник відповідача ОСОБА_3 та пояснила, що вказане майно перебувало в подарованій відповідачеві квартирі її батьків.

Ухвалою суду від 17 червня 2015 року призначалася судово-товарознавча експертиза, але 11 вересня 2015 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку через відсутність товарно-супровідної документації та інших обставин, які унеможливлюють проведення вищевказаної експертизи. Сторони в судовому засіданні відмовилися від її проведення.

За таких обставин суд не може розглядати вищевказане майно, як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає розподілу.

Позивач ОСОБА_1 в якості об’єктів права спільної сумісної власності подружжя вказує також пральну машину «Ардо» вартістю 1500 грн., мікрохвильову піч «Гореніє» вартістю 1000 грн., відеомагнітофон «Самсунг» вартістю 200 грн., телевізор «Соні» вартістю 500 грн. Представником відповідача позовні вимоги в цій частині визнано, вартість майна не оспорюється і не заперечується виділення вказаного майна позивачеві.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов‘язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Доказів про наявність домовленості або шлюбного договору сторони суду не надали.

Відповідно до п. 22 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У відповідності до п. 23 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

Представник відповідача ОСОБА_3 просила стягнути з позивача ОСОБА_1 понесені ОСОБА_4 витрати на надання правової допомоги в сумі 4000 грн. Суд вважає, що витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з тих підстав, що у відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на пральну машину «Ардо» вартістю 1500 грн., мікрохвильову піч «Гореніє» вартістю 1000 грн., відеомагнітофон «Самсунг» вартістю 200 грн., телевізор «Соні» вартістю 500 грн., а всього на загальну суму майна 3200 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 40000 грн. грошової компенсації за відчужений 12 вересня 2014 року автомобіль «Хюндай Матрікс» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення. Строк виготовлення мотивувальної частини рішення 03 листопада 2015 року.

Суддя Л. О. Якименко