Провадження № 2/1421/262/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого –судді Маржиної Т.В.

при секретарі –Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільно набутого майна, ціна позову 94 440 грн. 62 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що з травня 2006 року по жовтень 2011 року проживала з ОСОБА_2 однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу; жили разом, мали спільний бюджет, мали наміри одружитися. За час сумісного проживання вони за спільні кошти придбали два автомобілі: OPEL VIVARO, 1.9, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 94 200 грн. 92 коп. та автомобіль FORD TRANSIT, 90 Т350, д.н.з. НОМЕР_2, 2002 року випуску вартістю 94 680 грн. 32 коп. Автомобілі зареєстровані за відповідачем. Вважає, що вказане майно являється їх спільною сумісною власністю і кожен з них має право на ? частку такого майна. В добровільному порядку відповідач не бажає розділити майно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 повністю підтримали позов, просили його задовольнити, встановити факт проживання її з відповідачем однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з травня 2006 року по жовтень 2011 року та розділити придбане у період спільного проживання майно, а саме визнати за позивачкою право власності на ? частину автомобіля OPEL VIVARO, 1.9, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та на ? частину автомобіля FORD TRANSIT, 90 Т350, д.н.з. НОМЕР_2, 2002 року випуску.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували, мотивуючи тим, що до весни 2007 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, потім дійсно проживав разом з ОСОБА_1, але наміру створити з нею сім’ю не мав, спільного господарства вони не вели, спільного бюджету не мали. Він як підприємець працював на ринках, а ОСОБА_1 йому допомагала, за що отримувала від нього плату. На початку 2010 року він познайомився з ОСОБА_5 і став періодично проживати у неї в м. Южноукраїнськ, а з березня 2010 року повністю переїхав до неї. В цей час ОСОБА_1 залишилась проживати в його квартирі в м. Первомайську, оскільки не мала іншого житла, але стосунків як чоловік і жінка вони не підтримували. Крім того, після розірвання шлюбу з колишньою дружиною вони мирно розділили майно. На момент розлучення він мав у власності два автомобілі і будинок, які продав і восени 2007 року на виручені гроші та кошти від підприємницької діяльності придбав автомобіль FORD TRANSIT. Автомобіль OPEL VIVARO він придбав у травні 2010 року, коли жив разом з ОСОБА_5 Гроші на придбання другого автомобіля позичив у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 В той час з ОСОБА_1 вже не проживав і ніяких стосунків не підтримував. Тож вважає, що автомобілі є його особистою власністю, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 до 21.03.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ФП № 043515. Таким чином, до 22.03.2007 року ОСОБА_2 не міг перебувати у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, оскільки це суперечить вимогам ст.ст. 25, 74 СК України.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили суду, що зі слів ОСОБА_1 знають, що у травні 2006 року вона переїхала проживати до ОСОБА_2 у квартиру на вул. Коротченко. Однак, свідок ОСОБА_9 ніколи не була вдома у ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_8 була у нього в гостях у 2007 році і саме тоді особисто бачила, що сторони живуть разом. Пояснення свідка ОСОБА_10 щодо стосунків між його матір’ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд оцінює критично, оскільки на момент 2006 року йому виповнилось лише дев’ять років. Суд вважає, що він не міг в повній мірі об’єктивно оцінити, якого роду стосунки існують між сторонами, оскільки пріоритетною для дитини є думка матері.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що однією сім’єю сторони почали проживати з 2007 року, а до того зустрічалися.

Позивачкою надані фотокартки, на яких сторони сфотографовані разом у період 2006 –2007 років, однак, як зазначено вище, ОСОБА_2 на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, тож вони не доводять факту проживання однією сім’єю сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту проживання з відповідачем однією сім’єю саме з травня 2006 року. Такі її пояснення спростовуються наведеними вище доказами. Разом з тим, твердження відповідача про те, що з ОСОБА_1 вони почали проживати однією сім’єю як чоловік і жінка саме з липня 2007 року, на думку суду, знайшло своє підтвердження в суді, оскільки в цей період він вже розлучився з колишньою дружиною, у нього вдома буди знайомі ОСОБА_1, які бачили їх разом і такі обставини достовірно підтверджені свідками та визнані сторонами.

За таких обставин, суд вважає достовірно встановленим саме той факт, що сторони почали проживати однією сім’єю з липня 2007 року.

Як поснили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, з січня 2010 року відповідач почав зустрічатися з ОСОБА_5, яка проживає у м. Южноукраїнську. Він залишався в неї ночувати і приїздив на роботу на ринок з м. Южноукраїнська. З березня 2010 року ОСОБА_2 переїхав проживати до ОСОБА_5 Твердження відповідача про те, що у своїй квартирі разом з ОСОБА_1 він не проживав після березня 2010 року жодними доказами не спростовані. Відповідач не заперечував того, що ОСОБА_1 залишилась проживати в його квартирі, однак докази того, що вона там проживала як дружина, або співмешканка ОСОБА_2 суду не надано. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знають про обставини життя ОСОБА_1 лише з її слів.

Що стосується Акту від 02.02.2012 року про період проживання ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2 з травня 2006 року по жовтень 2011 року, суд не може вважати такий доказ допустимим, оскільки згодом він був скасований 03.03.2012 року, тому що особи, які його підписали, відкликали свої підписи. Так, свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що ОСОБА_1 почала проживати у квартирі ОСОБА_2 з 2007 року і жила там до кінця 2010 року, однак самого ОСОБА_2 у 2010 році дома майже не було. Дитина ОСОБА_1 не жила постійно з матір’ю, зі слів ОСОБА_1 –син жив з бабусею. У 2012 році до неї прийшла ОСОБА_1 і сказала, що не може забрати власні речі з квартири ОСОБА_2, попросила підписати акт про те, що вона там жила. Вона без окулярів, не читаючи тексту акту, підписала його, ніякої комісії не було. Увечері вона запитала у ОСОБА_2 за речі ОСОБА_1, тоді ОСОБА_2 запросив її до квартири і показав, що ніяких жіночих речей там нема. Після таких подій вона звернулась до директора КП ПЖКО і відкликала свій підпис з акту, бо зрозуміла, що він не відповідає дійсності. Такі обставини підтверджуються копією пояснювальної записки, наданої директору КП ПЖКО ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Таким чином, вказаний Акт викликає сумніви і згідно ст. 59 ЦПК України не може бути покладений в основу доказування факту проживання сторін однією сім’єю у певний період часу.

Надані позивачкою фотокартки, що датовані 2010 роком, не підтверджують факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_2, оскільки переважна їх кількість містить зображення однієї лише ОСОБА_1 ОСОБА_6 знімки зроблені у квартирі ОСОБА_2, однак він і не заперечував, що у 2010 році ОСОБА_1 проживала в його квартирі, однак без нього. Фотокартки, датовані серпнем 2010 року, на яких зафіксовані сторони разом на відпочинку, не свідчать про наявність сімейних стосунків між сторонами, оскільки свідок ОСОБА_6 підтвердив суду пояснення відповідача щодо обставин сумісного відпочинку сторін в Коблево у серпні 2010 року. Так, свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що на той час сторони уже не жили разом, ОСОБА_2 жив з ОСОБА_5 в м. Южноукраїнську, однак він намагався примирити їх з ОСОБА_1, бо вона йому подобалась. Коли дядько запросив його на море, він запропонував взяти ОСОБА_1 і її сина. ОСОБА_2 погодився, однак на відпочинку як чоловік і жінка вони стосунків не підтримували і після відпочинку не примирилися. ОСОБА_2 повернувся до ОСОБА_14

З фотокарток, наданих відповідачем, вбачається що влітку та восени 2010 року він проводив багато часу з ОСОБА_5 та її дітьми.

Таким чином, судом встановлено, що з березня 2010 року ОСОБА_2 підтримував стосунки з двома жінками –позивачкою та ОСОБА_5, кожна з яких вважала себе єдиною його жінкою. Будь-яких доказів того, що сторони проживали разом однією сім’єю після березня 2010 року, крім фотокарток за серпень 2010 року на відпочинку, позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що достовірно можливо встановити лише факт проживання сторін однією сім’єю з липня 2007 року по березень 2010 року.

Крім того, судом встановлено, що під час шлюбу з ОСОБА_7, ОСОБА_2 отримав у власність, крім іншого, таке майно: автомобіль PEUGEOT BOXER, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіль ЧЗ 81021, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, що підтверджується витягом з бази даних “Автомобіль”ВРЕР ДАІ, а також будинок в с. Генівка Первомайського району Миколаївської області по вул. Верхній, 16, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06.06.1992 року, реєстр. № 62. Вказане майно залишилось у власності ОСОБА_2 після розірвання шлюбу і добровільного розподілу майна з колишньою дружиною, тобто є його особистою власністю. Таке майно ОСОБА_2 продав у 2007 році, що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку, та у 2005 році згідно бази даних “Автомобіль”. Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВЕС 035747, ОСОБА_2 придбав автомобіль FORD TRANSIT згідно біржової угоди 27.10.2007 року, а зареєстрував 22.01.2008 року. Тобто, особисте майно, що залишилось від попереднього шлюбу, було продане ОСОБА_2 до придбання ним автомобіля FORD TRANSIT.

Враховуючи наведене, суд визнає, що автомобіль FORD TRANSIT ОСОБА_2 придбав за особисті кошти, а тому він є його особистою власністю незалежно від того, чи проживав він будь з ким однією сім’єю у цей період, чи ні. Суд вважає, що відсутні передбачені ст. 74 СК України, ст. 368 ЦК України підстави для визнання такого автомобіля спільною сумісною власністю сторін.

Також судом встановлено, що 15.05.2010 року ОСОБА_2 придбав автомобіль OPEL VIVARO, 1.9, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 858436. Як зазначено вище, судом встановлено, що в цей період часу ОСОБА_2 вже не проживав з ОСОБА_1, а мав стосунки з ОСОБА_5 Для придбання автомобіля у 2010 році ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_6 10 000 доларів США на придбання автомобіля OPEL VIVARO та 2 000 доларів США - у ОСОБА_5 Борг перед ОСОБА_6 ОСОБА_2 погашає самостійно, а ОСОБА_5 повернення боргу з нього не вимагає, оскільки вони живуть разом. Такі обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які також розказали про обставини придбання вказаного автомобіля. При цьому той факт, що ОСОБА_2 з 2006 року і дотепер являється підприємцем, учасниками процесу не оспорювався. Тобто ОСОБА_2 мав власний дохід від підприємницької діяльності. Судом встановлено, що ОСОБА_1 їздила з ОСОБА_2 на ринки, де допомагала йому торгувати. Але у 2010 році, коли ОСОБА_2 вже проживав у м. Южноукраїнськ з ОСОБА_5, ОСОБА_15 працювала з ним за гроші, як найманий працівник. Такі обставини підтвердив суду свідок ОСОБА_6 Сумніватись у правдивості його свідчень суд не має підстав, оскільки як пояснив ОСОБА_6, у нього нормальні стосунки з ОСОБА_1, він добре до неї ставиться.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави, передбачені ст. 74 СК України та 368 ЦК України для визнання автомобіля OPEL VIVARO спільною сумісною власністю сторін, незалежно від того, чи проживали вони однією сім’єю, чи ні.

Оскільки судом встановлено, що спірні автомобілі є особистою власністю відповідача незалежно від того, чи проживав він однією сім’єю з ОСОБА_1 у період їх придбання, чи ні, факт спільного проживання сторін однією сім’єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу не має ніякого юридичного значення в даному випадку, а тому не являється юридичним фактом у визначенні ст. 11 ЦК України, бо не породжує цивільних прав і обов’язків.

Враховуючи наведене, відсутні передбачені ст. 256 ЦПК України для задоволення вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу в певний час.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю, і, відповідно відсутні передбачені ст. 88 ЦПК України підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільно набутого майна –відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення апеляція може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: