Справа № 761/16561/14-ц

Провадження №2/761/8129/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, прокуратури міста Києва, третя особа: Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року до суду вперше надійшла вказана позовна заява, яка рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2014 року була задоволена частково.

Ухвалою від 08 липня 2015 року колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року були скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд, яка надійшла в провадження судді Осаулова А.А. Зокрема у позові ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідачів матеріальну та моральну шкоду внаслідок незаконного перебування під слідством та під вартою, а саме матеріальну в розмірі 1 400 597,97 грн. та моральну в сумі 3 000 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.12.2006 року прокуратурою м. Києва була порушена кримінальна справа відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. 31.01.2007 року позивача було взято під варту.

10.08.2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м.Києві прийняв рішення про закриття кримінальної справи щодо позивача за відсутності в діях позивача ознак складу злочину, що вказує на відсутність його вини у вчиненні злочину.

Протягом 976 днів він був позбавлений волі та знаходився в Київському слідчому ізоляторі, а загальний строк перебування позивача під слідством становить 1 700 днів і весь цей час позивач був обмежений у своїх правах.

Вказаними незаконними діями та рішеннями відповідачів позивачу була завдана значна майнова (матеріальна) і моральна (немайнова) шкода у зв'язку з незаконним його затриманням та притягненням до кримінальної відповідальності і застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд утримання в нелюдських умовах СІЗО.

Перед порушенням кримінальної справи та взяттям під варту, позивач отримував дохід у вигляді заробітної плати та дохід від підприємницької діяльності, його середньомісячна заробітна плата становила 15 896,00 грн., а середньомісячний дохід від підприємницької діяльності складав 27 753,00 грн. Таким чином позивач за вказаний період втратив грошовий дохід в розмірі 1 400 597,97 грн., яку просив суд стягнути на свою користь за рахунок державного бюджету.

Також зазначав, що за час тривалого перебування під слідством, в т.ч. і під вартою, він зазнав значних моральних страждань, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності водночас завдало непоправної шкоди його діловій репутації та престижу, призвело до порушення життєвих зв»язків, позбавило можливості спілкування з сім»єю, т.я. до порушення кримінальної справи він був забезпеченою людиною, мав авторитет в сім»ї та в суспільстві, займався суспільно- політичною та громадською діяльністю, був кандидатом в депутати до Верховної Ради України.

Крім того позивач зазначає, що за час перебування його під вартою та тривалого знаходження під слідством йому спричинена значна моральна шкода, яку він оцінює в 3 000 000,00 грн., та просить стягнути на свою користь.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у зв'язку з тим, що позивач не належить до кола тих осіб, які мають право на відшкодування шкоди так як жодної дії слідчого, прокурора чи суду незаконними не визнано. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не надано доказів за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також не надано доказів про те, що при порушенні чи закритті кримінальної справи було принижено гідність позивача, порушено плани та перспективи. Також зазначено, що розмір моральної шкоди зазначений позивачем є безпідставним, адже такий розрахунок потрібно проводити виходячи із мінімального розміру заробітної плати, який встановлюються відповідними нормативно-правовими актами. Окрім того, зазначає, що позивачем не доведено того факту, що за час його затримання останній втратив зазначені ним грошові доходи, адже не надає доказів про звільнення з роботи чи призупинення нарахування заробітної плати.

Представник прокуратури міста Києва в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що визначений позивачем розмір відшкодування матеріальної шкоди не є обґрунтованим, оскільки довідки надані позивачем містять не повну інформацію щодо отриманого заробітку та інших грошових доходів. Щодо відшкодування моральної шкоди, позивачем не наведено доказів, які б підтверджували необхідність відшкодування йому моральної шкоду саме в розмірі 3 000 000,00 грн. та не надано розрахунків цієї суми.

Представник третьої особи - Державного казначейства України в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Пояснень чи заперечень до суду не направив.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та представників відповідачів, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.12.2006 року прокуратурою м. Києва відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа № 56-1414, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 31.01.2007 року був затриманий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві та з 02.02.2007 року утримувався в Київському слідчому ізоляторі.

02.10.2009 року на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва позивач був звільнений з слідчого ізолятору на підписку про невиїзд, що підтверджується листом Київського слідчого ізолятора №4976 від 12.03.2014 року (а.с. 7).

10.08.2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м.Києві Шум В.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №56-1414 виніс постанову про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України., якої провадження кримінальної справи було закрито, а обраний відносного останнього запобіжний захід - підписка про невиїзд із постійного місця проживання скасовано (а.с. 4-6).

Згідно ст. 1176 ЦК України, п. 1) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

За змістом діючої редакції п. 2) ч. 1 ст. 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

В свою чергу попередня редакція цієї вищенаведеної норми Закону передбачала відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Стаття 3 Закону визначає, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м.Києві із заявою в порядку ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (а.с. 10).

Листом ГУ МВС України в м. Києві № 12/2-С-599-оп від 05.05.2014 року позивачу було повідомлено про те, що відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» факт завдання шкоди та розмір відшкодування шкоди може бути встановлено в судовому порядку.

Обгрунтовуючи свої вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди позивач зазначає, що перед порушенням кримінальної справи та взяттям під варту, він отримував дохід у вигляді заробітної плати та дохід від підприємницької діяльності, що його середньомісячна заробітна плата становила 15 896,00 грн., а середньомісячний дохід від підприємницької діяльності становив 27 753,00 грн. Таким чином позивач втратив грошовий дохід в розмірі 1 400 597,97 грн. за увесь період перебування під слідством.

Між тим, стаття 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч.1). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ч.2).

Таким чином, Головне управління МВС України в м.Києві має розглянути заяву ОСОБА_1 про відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій, у випадку незгоди із зазначеною постановою оскаржити її до суду. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 400 597,97 грн. є передчасними, так як слідством не вирішено питання відшкодування шкоди відповідною постановою (про задоволення заяви чи відмову в її задоволенні).

При цьому, судом достовірно було встановлено, що внаслідок незаконного притягнення позивача, як обвинуваченого та утримання його під вартою останньому безумовно були спричинені моральні страждання.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено що, у випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плат чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 даної Постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Як вбачається з розрахунку моральної шкоди, позивач рахує час перебування під арештом - 31.01.2007 року - 02.10.2009 року, час перебування під слідством - 14.12.2006 - 30.08.2011 року з цим періодом і погоджується суд.

Таким чином внаслідок незаконного притягнення позивача, в якості обвинуваченого та його знаходженням під слідством та вартою з 14 грудня 2006 р. по час закриття провадження у кримінальній справі - постанова від 11 серпня 2011 р., останньому були спричинені моральні страждання.

Відповідно до положень ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також враховуючи суть позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, періоду перебування позивача в статусі обвинуваченого, конкретних обставин справи, характеру моральних страждань, їх наслідків та інших негативних впливів, розмірів мінімальної заробітної плати визначеної Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «;Про Державний бюджет України на 2007 рік», «;Про Державний бюджет України на 2008 рік», «;Про Державний бюджет України на 2009 рік», «;Про державний бюджет на 2010 рік», «;Про Державний бюджет на 2011 рік»суд вважає вірним визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 36 290,52 грн., за період часу з 14 грудня 2006р. по 11 серпня 2011 р.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, судом враховано тривалий час перебування позивача під вартою та під слідством, вимушену зміну умов проживання, характер та обсяг немайнових витрат.

Також суд враховує, що нових доказів щодо втрат немайнового характеру позивачем надано не було.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, і з метою захисту порушеного права позивача, вважає вірним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 36 480,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 1176 ЦК України; ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, прокуратури міста Києва, третя особа: Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі - 36 480 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: