Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

м. Лубни, вул. Монастирська, 17, 37500, (053615) 31-92

Справа № 2- 3205/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2010 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі головуючого судді Чабаненка В.О.,

при секретарі – Шрейтер С.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання суб»єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання суб»єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років така допомога йому не виплачувалася, а в 2008, 2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.

Позивач також вказала, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік», а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була зупинена дія положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач взагалі не здійснював нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії протягом 2006-2007 років, а в 2008, 2009 роках виплачував таку допомогу в неповному обсязі.

Прохає суд:

- поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав;

- визнати бездіяльність та відмову відповідача щодо нарахування і виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006р. по 30.06.2010р. протиправними;

- стягнути з УПФУ в м. Лубни на користь позивача не виплачену заборговану в повному обсязі державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2006р. по 30.06.2010р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судове засідання позивач не з»явився надавши суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує, прохає їх задовольнити.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. Направив суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у відсутність їх представника, проти позову заперечує.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 - 2009 рр., то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Редакція Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV (набрав чинності 01.01.2006 р.) «Про соціальний захист дітей війни» була чинна у 2009 році, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № І0-рп/2008 , положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст..б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними, а відповідно до ст..І52 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Ніяких змін до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України внесено не було.

В зв'язку з цим, в 2009 році УПФУ в місті Лубни повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з надбавкою 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Таким чином, в 2009 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».Така надбавка в 2009 році позивачу нараховувалась, однак виплачувалася не з повному обсязі, ще підтверджується довідкою УПФУ в м. Лубни.

Суд не приймає до уваги доводи відносно того , що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно де законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними програмами, оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідне її дія не поширюється на спірні відносини, так як розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Таким чином, постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина з України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України,іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити їй допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та здійснити донарахування за 2008-2010 роки, починаючи з 22.05.2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв"язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війки" в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційного Суду України, у урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає мінімальну, пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, на не отримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.

Позивач наполягає на поверненні судових витрат, а тому їх слід стягнути з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволенених позовних вимог. А тому, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача частину сплачених судових витрат:судовий збір в сумі 4,25грн. та витрати на ІТЗ – в сумі 18,50грн.

Керуючись ст.ст.8,19,22,64 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 5- 12,60, 88, 209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність та відмову управління Пенсійного фонду України в м. Лубни щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни – неправомірною.

Зобов'язати в управління Пенсійного фонду України м. Лубнах Полтавської області провести донарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та здійснити перерахунок і відповідні виплати та виплачувати пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області на користь ОСОБА_1 частину сплачених судових витрат: судовий збір в сумі 4,25грн. та витрати на ІТЗ – в сумі 18,50грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Лубенського міськрайонного суду В.О. Чабаненко