Справа № 2-а-487/09

П О С Т А Н О В А

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

«03» червня 2009 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:     головуючого-судді:     Симоненко В.І.

при секретарі:         Лимарь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перевальську, Луганської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Перевальському районі Луганської області та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Перевальському районі Луганської області та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, посилаючись на наступне.

Він належить до соціальної групи «діти війни», так як народився 16 травня 1938 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Дана норма вступила в дію з 01 січня 2006 року та діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які зупиняли дію вищевказаного закону, була визнані неконституційними.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснити йому перерахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до діючого Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 року.

Він звернувся з письмовою заявою до УПФУ в Перевальському районі з проханням провести перерахунок та виплату державної соціальної допомоги в розмірі, передбаченим Законом України «Про соціальний захист дітей війни», однак йому було відмовлено. На теперішній час, в порушення Закону, йому виплачується підвищення в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі по відмові у перерахунку йому пенсії з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі здійснити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, з урахування здійснених виплат.

Позивач у судове засідання не з’явився, надіславши заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення проти позову, в якому просив суд розглянути справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги  ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб «діти війни», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами /а.с.6/.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачем питання про відновлення строку для звернення до суду не ставилося, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі та зобов’язанні управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі здійснити перерахунок та виплату доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 13 травня 2008 року /дата звернення до суду – 13 травня 2009 року/, в зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року у розмірі 470 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 року – 481 грн. 00 коп., з 01 липня 2008 року – 482 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. 00 коп.

    Ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого текст статті 6 було викладено в новій редакції: «Дітям війни /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 % прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення статті 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким була змінена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України й втратили чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а в період часу з 21 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року дії відповідача відповідали вимогам законодавства України, яке діяло на той час.

    Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на запровадження підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду України надані не були є безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є само по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання підвищення і не є підставою для звільнення відповідача від підвищення пенсії у передбаченому законом розмірі.

Відповідно до листа № 5200/02-1 від 01 квітня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком /а.с.8/.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу та необхідність зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату позивачу доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 70, 71, 94, 158, 160, 161 – 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області по відмові у перерахунку ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, тобто до закінчення бюджетного року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 червня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 09 червня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий-суддя: