Справа № 11-179/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції - Шевченко В.С.
Категорія: ст. 364 ч. 2 Доповідач - Гончаров М.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
2009 року березня “24” дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Безверхого О.М.
суддів: Гончарова М.В., Сінашенка В.Г.
з участю прокурора: Савостьянової Л.В.
адвоката: ОСОБА_2
засудженої: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Тростянецокого районного суду від “13” січня 2009 р. яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судима
засуджена за ст. 364 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 364 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посади, повязані із організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, якщо протягом іститового строку вона не вчинить нового злочину і не виконає покладені на неї обовязки: не виїжжати за межі України на постійне проживання без дозволу орагну кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи чи проживання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
- за ст. 197-1 ч. 1 КК України засуджена із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 2000 грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 2 (два) роки позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посади, повязані із організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, з іспитовим строком 2 роки, якщо протягом іспитового строку вона не вчинить нового злочину і не виконає покладені на неї обовязки: не виїжжати за межі України на постійне проживання без дозволу орагну кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи чи проживання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи
та штрафу в розмірі 2000 грн., при цьому кожне з призначених покарань виконується окремо.
В С Т А Н О В И Л А :
У відповідності з вироком суду ОСОБА_1, визнана винною і засуджена за те, що будучи службовою особою і працюючи на посаді директора Шевченківської філії ЗАТ НВП “Райз-Агро”, зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України “Про аренду землі”, ст. 1 Закону “Про державний контроль за використанням та охорною земель” достовірно знаючи, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 91,9 га, розташована на території Жигайлівської сільської ради Тростянецького району, не передана їй на законних підставах, в березні 2008 року зобовязала підлеглих працівників зорати вказану ділянку та засіяти зерновими культурами. Внаслідок самовільного використання земельної ділянки державі була заподіяна шкода в сумі 65186 грн. 51 коп., яка є значною.
В поданих апеляціях та доповненнях до них:
• - засуджена та адвокат посилаються на необгрунтованість засудження ОСОБА_1 Вказують на те, що умислу на самовільне заняття земельної ділянки у ОСОБА_1 не було, вона виконувала трудові обовязки і що розмір збитків не був визнаний згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, тому є необгрунтований. Вважають, що дії засудженої за ст. 364 ч. 2 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки є спеціальна норма закону, тобто ст. 197-1 ч. 1 КК України. Крім цього, суд у вироку не дав аналізу усіх зібраних доказів, а обмежився лише назвою документів, тобто не спростував доводів засудженої, тому просить вирок суду скасувати, а справу закрити;
• - прокурор також просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, мотивуючи це тим, що суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального законрдавства, тобто не дав належного аналізу доказів у вироку і не мотивував його та призначив засудженій покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочинів та даних про її особу.
Заслухавши доповідь судді про обставини справи й зміст апеляцій, засуджену ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 ,які підтримали апеляцію і просили скасувати вирок суду, міркуванняч прокурора про скасування вироку, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 чт. 367 КПК України підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є - однобічність або неповнота судового слідства та істотне порушення кримінально-процесуального закону, а згідно до п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК України, судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним коли не були допитані певні особи.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як службова особа, в порушення вимог діючого законодавства, зловживаючи службовим становищем самовільно зайняла земельну ділянку площею 91,9 га на території Жигайлівської сільської ради в березні 2008 року засіяла її зерновими культурами, внаслідок чого державі була заподіяна шкода в сумі 65186 грн. 51 коп.
На обгрунтування винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 197-1 ч. 1 КК України суд у вироку послався на покази засудженої ОСОБА_1 під час судового слідства.
Як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 свою провину у вчиненні зазначених злочинів не визнала і пояснила, що заборони на засів землі не було, ця земельна ділянка ніким не використовувалася, шкоди державі вона не завдала.
За таких суперечливих у справі даних, коли ОСОБА_1 на досудовому слідстві визнавала свою провину, а в судовому засіданні заперечувала свою винність, суд повинен був ретельно перевірити всі матеріали досудового слідства, в тому числі оголосити її покази, які вона давала під ча досудового слідства, зясувати причину зміни нею показань і дати їм належну оцінку, але суд цього не зробив.
Суд не вжив і заходів для превірки показань ОСОБА_1 та не допитав у судовому засіданні жодного з 20 свідків, які зазначені у списку до обвинувального висновку, хоча покази цих свідків мають істотне значення для вирішення справи, що вказує на однобічність та неповноту судового слідства.
Визнаючи винною ОСОБА_1, суд у вироку послався на перелік документів, що містяться у справі - зоктема на протокол виїмки документів (а.с. 4 т. 2), копію звернення до Тростянецької РДА (а.с. 4 т. 2), відповідь на звернення (а.с. 20 т. 2), копію акту № 68 від 29.08.2008 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 167 т. 2), акт обстеження ділянки (а.с. 172 т. 2), розрахунок (а.с. 175 т. 2) та інші документи.
При цьому суд, на порушення вимог ст. 334 КПК України та розяснень п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 “Про виконання судами України законродавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” не обгрунтував обвинувачення ОСОБА_1 конкретними доказами, не дав належний аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях засудженої та інших джерелах доказів, в тому числі і в оголошених документах, а обмежився лише назвою документів.
Із наведених обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не проаналізував усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які доводять чи спростовують винність ОСОБА_1, а отже, постановляючи вирок не вирішив питань, визначених ст. 324 КПК України.
Кваліфікуючи дії засудженої за ст. 364 КК України суд у вироку зазначив про те, що ОСОБА_1 своїми діями заподіяла шкоду інтересам громадян та державним інтересам, в той же час викладаючи у вироку обєктивну сторону цього злочину суд зазначив, що шкода заподіяна державі.
Отже, висновки суду викладені у вироку, містять істотні суперечності, що вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Суперечить вимогам кримінального закону вирок районного суду і в частині призначення ОСОБА_1 покарання.
Як убачається з вироку, суд визнавши винною ОСОБА_1 за ст. ст. 364 ч. 2, 197-1 ч. 1 КК України та призначивши покарання за кожним із цих законів, застосувавши ст. 75 КК України як за ст. 364 ч. 2 КК України, так і на підставі ст. 70 КК України.
Згідно ст. 70 КК України до особи, яка визнана винною у вчиненні кількох злочинів, звільнення від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 79, 104 КК України може бути застосоване тільки після призначення покраання за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України.
Наведене свідчить про незаконність і необгрунтованість вироку, що є підстьавою для скасування і повернення справи на новиц судовий розгляд, під час якого суду необхідно усунути зазначені недоліки, повно, всебічно та обєктивно дослідити обставини справи, дани належну оцінку зібраним у ній і дослідженим у судовому засіданні доказами у її сукупністі та прийняти відповідне рішення.
Обираючи засудженій ОСОБА_1 покарання за ст. 364 ч. 2 КК України без застосування додаткового покарання суд послався на ст. 69 КК України, але суд не мотивував належним чином своє рішення і не навів тих обставин, які не лише помякшують покарання, але істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляції про мякість призначеного ОСОБА_1 покарання в частині незхастосування до неї додаткого покарання.
Якщо при новому розгляді буде встановлена винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за якими суд визнав її винною, то призначене покарання, без застосування додатковго покрання, слід визнати мяким.
Керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 369, 370, 372, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Тростянецького районного суду від 13 січня 2009 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Головуючий: Безверхий О.М.
Судді: Гончаров М.В.
Сінашенко В.Г.