ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" травня 2010 р. Справа № 2a-1755/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.,
позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
12 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинення дій.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та суду пояснив, що відповідачем в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження»відмовлено у відкритті виконавчого провадження та прийнятті до провадження виконавчого документа. Вказав, що 29.03.2010 року особисто до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області було передано вищевказаний виконавчий лист та інші необхідні для відкриття виконавчого провадження документи. 23.04.2010 року позивачем отримано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Посилається на порушення державним виконавцем відділу ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Закону України «Про виконавче провадження», тобто не вчинення ним виконавчих дій по прийнятті виконавчого документа, відкритті виконавчого провадження та проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів на оздоровлення за 2008 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважає дії державного виконавця незаконними та такими, що порушують його законні права та свободи. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Заперечення проти позову не подав. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді, в інших передбачених законом випадках.
Статтею 19 даного Закону передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до ч.1 ст.24 даного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч.2 ст.24 Закону).
Судом встановлено, що 12.02.2009 року рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківського міського виконавчого комітету щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
08.10.2009 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2009 року в справі №2а-9/09/0970 –без змін, виключивши з регулятивної частини вказівку щодо стягнення конкретних сум.
12.02.2009 року виписано виконавчий лист № 2а-9/09/0970, на підставі чого головним державним виконавцем Гундяком Т.Д. постановою від 06.04.2010 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання .
В судовому засіданні встановлено, що головним державним виконавцем Гундяком Т.Д. протиправно відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа.
Так, суд зазначає, що на момент пред'явлення позивачем до виконання виконавчого листа № 2а-9/09/0970 не закінчився строк пред'явлення вищевказаного виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
За таких обставин, суд приходить до переконання про обгрунтованість позовних вимог позивача про зобов'язння відповідача відкрити виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача згідно наданого ст.ст. 5, 28, 33 Закону України "Про виконавче провадження" права звернутись до суду, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням резолютивної частини рішення щодо розміру та обсягу коштів, які підлягають стягненню та встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення суд зазначає, що дані вимоги не підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст.ст. 5, 28, 33 Закону України "Про виконавче провадження" питання звернення до суду, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням резолютивної частини рішення щодо розміру та обсягу коштів, які підлягають стягненню та встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення відносяться до прав відповідача, а не є його обов'язком.
Крім того, суд вказує, що вищевказаними нормами Закону таким правом звернення наділено також і відповідача, який не надав суду будь-яких доказів про те, що його право на звернення в цій частині порушено.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши в сукупності подані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2а-9/09/0970, виданого 23.03.2010 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківського міськвиконкому на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 26.05.2010 року.