Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2015 р.                                                                                 № 820/9484/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання – Ділбарян А.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо направлення ФОП ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р. протиправними;

- скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р.

Судом досліджено зі змісту позовної заяви та підтверджено у судовому засіданні позивачем, що протиправність дій Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області полягає саме у направленні ФОП ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога відповідача про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р. прийнята з порушенням норм чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувана в даній справі вимога прийнята контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Позивачем 18.06.2015 р. отримано вимогу про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р. в якій зазначено, що ФОП ОСОБА_1 має заборгованість з сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11995,39 грн., штрафні санкції в розмірі 246,95 грн. та пеня розмірі 1068,96 грн. (а.с.24).

Судом встановлено, що сума, яка відображена в оскаржуваній вимозі складається з платежів єдиного соціального внеску, а саме сальдо на 30.09.2013 року становить борг у розмірі 6024,69 грн., а також нараховані авансові платежі за ІІІ квартал 2013 року 1194,03 грн., за ІV квартал 2013 року 1218,67 грн. та за І квартал 2014 року 1267,95 грн., за ІІ 1267,95 грн., за ІІ квартал 1267,95 грн., та ІV квартал 1267,95 грн.

Крім того, суд дослідивши матеріали справи зазначає, що відповідачем були прийняті вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу, а саме:

- №Ф-431 від 20.02.2014 р., на суму 7035,16 грн.(а.с.22);

- №Ф-48-25 від 07.08.2014 р., на суму 8970,40 грн.(а.с.19);

- №Ф-48-25 від 09.02.2015 р., на суму 11039,74 грн.(а.с.21).

Як встановлено судом, сума вказана у вимозі №ф-48-25 від 13.05.2015 р. була нарахована за один і той же період часу що і вимоги від 20.02.2014 р., 07.08.2014 р., 09.02.2015 р., та складається з усієї суми боргу починаючи з 2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Суд зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Вирішуючи спір суд зазначає, що 11.08.2013 року набрали чинності Закони України від 04.07.2013 року №404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів функцію з адміністрування єдиного соціального внеску покладено на Міндоходів України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 (далі Закон України №2464) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в том числі ті які обрати спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що згідно п.6.9. Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 р., якщо протягом наступного базового періоду платник наростив суму боргу то вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було порушено вимоги Інструкції, згідно з п. 6.9 якої платнику єдиного внеску в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду направляється вимога про сплату недоїмки на суму зростання боргу, оскільки сума, яка відображена в оскаржуваній вимозі складається з усієї суми боргу починаючи з 2013 року.

Відповідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до вимоги про сплату недоїмки додається розрахунок суми недоїмки і в разі незгоди з розрахунком зробленим ДПІ платник має право на узгодження її з органами ДПІ або оскаржити вимогу в судовому порядку.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що на виконання вказаної норми чинного законодавства України, контролюючим органом не було направлено разом із вимогою розрахунок суми недоїмки та навіть такий розрахунок не складався і відсутній у відповідача по справі.

Відтак, всупереч наведеному, до надісланої позивачу вимоги не було додано повідомлення-розрахунок суми заборгованості, виготовленого у відповідності з чинним законодавством в сфері державного соціального страхування.

Посилання відповідача на те, що перелічені вище попередні вимоги є недійсними, суд до уваги не бере, оскільки питання виконання вимог може бути предметом спору за позовом контролюючого органу в межах виконавчого провадження та це ніяким чином не спростовує висновок суду стосовно порушення норм чинного законодавства.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувана вимога є законною та обґрунтованою, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАСУ, відповідач не надав таких доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Враховуючи те, що відповідачем порушено норми чинного законодавства України стосовно формування оскаржуваної вимоги, то суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимоги ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судову витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо направлення ФОП ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р. протиправними.

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу №ф-48-25 від 13.05.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 73.08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2015 року.

Суддя                                                             Д.В. Бездітко