ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 915/1436/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Коваль Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 31.03.2015р. №Д-664/2015

від відповідача: ОСОБА_2, в.о. директора, за наказом

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного концерну «Укроборонпром» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297)

до відповідача: Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» (54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238, код ЄДРПОУ 14308598)

про: стягнення 142600,15 грн., -

Суть спору: Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» 142600,15 грн., з яких: 120000 грн. основного боргу, 927,12 грн. 3% річних, 3130,56 грн. інфляційних нарахувань та 18542,47 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р. в частині повернення суми позики у строк та в порядку, визначеними договором.

Ухвалою суду від 12.08.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 08.09.2015р. о 14:00.

07.09.2015р. за вх.№16420/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

08.09.2015р. за вх.№16508/15, за вх.№16507/15 та за вх.№16509/15 до суду від відповідача надійшли заперечення проти позову та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У наданих до суду запереченнях відповідач послався на тяжкий фінансовий стан та намір укласти з позивачем мирову угоду.

08.09.2015р. за вх.№16459/15 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із вирішенням питання про укладення між сторонами мирової угоди.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 08.09.2015р. оголошувалась перерва до 29.09.2015р. о 14:00.

29.09.2015р. за вх.№18067/15 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із вирішенням питання про укладення між сторонами мирової угоди.

29.09.2015р. за вх.№18102/15 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 29.09.2015р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи до 27.10.2015р.; розгляд справи відкладено на 20.10.2015р. о 12:00.

20.10.2015р. за вх.№19382/15 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із вирішенням питання про укладення між сторонами мирової угоди.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 20.10.2015р. оголошувалась перерва до 27.10.2015р. о 14:30.

27.10.2015р. за вх.№19950/15 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

27.10.2015р. за вх.№19862/15 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи у зв’язку із вирішенням питання про укладення між сторонами мирової угоди. У судовому засіданні судом відмовлено у задоволенні заявленого позивачем клопотання з огляду на те, що строк розгляду даної справи вже продовжувався судом за клопотанням позивача на максимально встановлений вимогами ст. 69 ГПК України термін, розгляд справи неодноразово відкладався/оголошувалась перерва судом за клопотаннями позивача, між тим мирова угода між сторонами не укладена, що не позбавляє сторін можливості укласти її в наступному в процесі виконання судового рішення, а тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти стягнення з відповідача основного боргу за договором позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р.; враховуючи фінансово-майновий стан відповідача просив суд звільнити його від сплати заявленої позивачем до стягнення пені.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

30.04.2014р. між Державним концерном «Укроборонпром» (Позикодавець, позивач) та Державним підприємством «Український радіотехнічний інститут» (Позичальник, відповідач) укладений договір позики №UOP-2.011-72-Д-14, відповідно до умов якого Позикодавець передає Позичальнику у якості поворотної фінансової допомоги грошові кошти, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, визначеними цим договором.

Згідно з п.1.2 договору позика за цим договором є безпроцентною.

За п.2.1 договору сума позики за договором становить 120000 грн. (сто двадцяти тисяч гривень).

Відповідно до п.3.1 договору Позикодавець протягом тридцяти банківських днів з дати укладення договору перераховує суму позики в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника.

У відповідності до п.4.1 договору перебіг строку, на який надається позика, починається з моменту перерахування коштів Позичальнику відповідно до п.3.1 договору і закінчується двадцять восьмого липня дві тисячі чотирнадцятого року.

Пунктами 5.1-5.5 договору передбачено, що Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві суму позики до кінця строку, на який вона надана. Повернення позики Позичальником Позикодавцю може здійснюватись одноразово або частинами. Позичальник має право достроково повернути позику. Повернення суми позики здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Позичальником грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Сторони можуть домовитись про повернення позики шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Днем повернення позики вважається день зарахування повної суми позики на поточний рахунок Позикодавця або дата набуття чинності договором про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Згідно з п.п. 6.1, 6.3, 6.5, 6.6 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У випадку несвоєчасного повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Неустойка (штраф, пеня), інші штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення. Сплата неустойки (штрафу, пені), інших штрафних санкцій, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до п.7.2 договору за всіма видами зобов’язань, вимог і відповідальності сторін за цим договором сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю двадцять років.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту перерахування Позичальникові позики (першої частини позики) і діє до моменту виконання Позичальником своїх зобов’язань за договором у повному обсязі. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов’язань за даним договором. З моменту підписання договору всі попередні переговори, переписка й угоди між сторонами, пов’язані із предметом договору, втрачають чинність.

На виконання умов укладеного договору 30.04.2014р. позивач перерахував відповідачу 120000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3598 від 30.04.2014р., поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Натомість відповідачем не виконані свої договірні зобов’язання в частині повернення суми позики у строк та в порядку, визначеними договором, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач не заперечує проти стягнення з відповідача основного боргу за договором позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р.; враховуючи фінансово-майновий стан відповідача просить суд звільнити його від сплати заявленої позивачем до стягнення пені.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Господарським судом встановлений факт надання позивачем відповідачу за договором позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р. суми позики у розмірі 120000 грн. та факт неповернення відповідачем позивачу 120000 грн. наданої позики до кінця строку, на який вона надана, тобто до 28.07.2014р.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р. складає 120000 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного концерну «Укроборонпром» про стягнення з відповідача 120000 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги надані позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, вважає їх обґрунтованими.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про правомірність та необхідність задоволення позовних вимог Державного концерну «Укроборонпром» про стягнення з відповідача 927,12 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.04.2015р. по 31.07.2015р., та 3130,56 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з травня по червень 2015 року (включно).

Іншого відповідачем не доведено.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 18542,47 грн. пені, нарахованої за період з 29.04.2015р. по 31.07.2015р., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За вимогами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.п. 6.3-6.6 договору позики №UOP-2.011-72-Д-14 від 30.04.2014р.

За цих обставин, господарський суд, перевіривши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок пені, вважає, що останнім вірно та підставно розраховано розмір пені в сумі 18542,47 грн. за період з 29.04.2015р. по 31.07.2015р.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За вимогами п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Таким чином, нормами ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачене право суду у певних випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд повинен з’ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, ступінь виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а також врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому якщо порушення зобов’язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб’єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З матеріалів справи вбачається тяжкий майновий стан відповідача, збитковість господарської діяльності останнього.

На підставі аналізу поданих доказів, із врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів спричинення позивачу збитків внаслідок неповернення йому відповідачем наданої суми позики у визначений договором строк, приймаючи до уваги майновий стан, причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, а також враховуючи відсутність доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин (ч.2 ст. 233 ГК України), і оскільки необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, господарський суд дійшов висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення нарахованої відповідачу пені до 2000 грн., а отже позов Державного концерну «Укроборонпром» в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню судом в сумі 2000 грн.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного концерну «Укроборонпром» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» (54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238, код ЄДРПОУ 14308598) на користь Державного концерну «Укроборонпром» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297) 120000 (сто двадцять тисяч) грн. основного боргу, 927 (дев’ятсот двадцять сім) грн. 12 коп. 3% річних, 3130 (три тисячі сто тридцять) грн. 56 коп. інфляційних нарахувань, 2000 (дві тисячі) грн. пені та 2852 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят дві) грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 02 листопада 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля