АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Лознян О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

УСТАНОВИЛА:

Унікальний номер справи: 752/4589/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13248/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

В квітні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася в Голосіївський районний суд м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок пошкодження належного їй на праві приватної власності автомобіль «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталося 10.11.2013 року. Позов мотивовано тим, що винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року, визнано ОСОБА_1, і зазначена постанова залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13.02.2014 року. Позивач двічі зверталася до відповідача з письмовими претензіями про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка не покривається страховою виплатою у розмірі 71 559, 24 грн., однак зазначені претензії залишені без виконання. Позивач також зазначила, що внаслідок невідшкодування їй завданої майнової шкоди, знищенням належного їй автомобіля вона зазнала сильних душевних страждань, що призвели до негативних змін у її налагодженому житті, погіршилося її матеріальне становище. Просила стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої майнової шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Провідна», що складає 71 559, 24 грн., витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження та актуалізації звітів у розмірі 1 900, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн., судові витрати по сплаті судового збору при зверненні в суд з позовом у розмірі 834, 59 грн. В подальшому представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої майнової шкоди та відшкодуванням отриманим від ПрАТ «СК «Провідна», що складає розмір 107 040, 14 грн., відшкодувати витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження та актуалізації звітів у розмірі 1 900, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн., судові витрати по сплаті судового збору при зверненні в суд з позовом у розмірі 1 194, 50 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 107 040, 14 грн., моральної шкоди 3 000, 00 грн., понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 100,40 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 111 140 (сто одинадцять тисяч сто сорок) грн. 54 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що ухвалюючи рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що ані суду, ані судовому експерту не було надано доказів реалізації пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначає, що як Позивач, так і суд першої інстанції погодилися з висновками, що вартість відновлювального ремонту є вища від вартості автомобіля на момент ДТП, тому фактично визнали, що автомобіль є фізично знищеним, однак матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, що автомобіль «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вважається фізично знищеним та не підлягає відновлювальному ремонту, а вартість зазначеного відновлювального ремонту становить 370 653,18 грн.

Апелянт вказує, що пошкоджений транспортний засіб було реалізовано зі слів представника Позивача саме після призначення повторної експертизи, тому Відповідач в таких діях Позивачки вбачає намір свідомого ухилення від огляду пошкодженого транспортного засобу, з метою встановлення реальних, а не вигаданих, пошкоджень, тому прийняте Голосіївським районним судом м. Києва спірне рішення, в розумінні ст. 213 ЦПК України, не може вважатися законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10.11.2013 року керуючи автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_3 під час руху по паркувальному майданчику, де перетинаються траєкторії руху транспортного засобу, не надав дорогу автомобілю «Фольцваген» д.н.з.НОМЕР_1, який наближався до нього з правого боку, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів, що призвело до пошкодження обох автомобілів, чим порушив п. 10.11 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124КУпАП (а.с.182).

Також встановлено, що ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року залишено без змін. (а.с. 183-184).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови № 4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов»язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що дорожньо- транспортна пригода, за результатами якої було пошкоджено належний на праві власності ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1, сталася з вини водія ОСОБА_1, що підтверджується постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.10.2012 року, яка набрала законної сили.

Також враховано судом першої інстанції, що відповідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до правил ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись в суд з позовом позивач зазначала, що обов'язкова цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», яке здійснить виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., тому заявила вимоги про відшкодування майнової шкоди за мінусом 50 000, 00 грн., що складають розмір належного їй страхового відшкодування.

На підтвердження розміру майнової шкоди, що завдана ОСОБА_6 з вини ОСОБА_1, позивачем надано суду висновок №17/02-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу та висновок №17-2/02-ТЗ про оцінку транспортного засобу, складені 18.02.2014 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 (а.с.44-80).

За даними зазначених висновків, об'єктом дослідження яких був транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1, станом на 18.02.2014 року з використанням витратних та порівняльних методичних підходів визначено: вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням у розмірі - 122 217, 12 грн.; вартість відновлювального ремонту - 278 389, 84 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу - 106 760, 96 грн.; ринкова вартість транспортного засобу - 122 217, 22 грн.; ринкова вартість після аварійного транспортного засобу - 15 456, 16 грн.

Безпосередньо на момент звернення до суду позивачем надано актуалізовані висновки №17/02-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу та №17-2/02-ТЗ про оцінку транспортного засобу, складені 28.03.2014 року за зверненням ОСОБА_6 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 (а.с. 14-38).

За даними зазначеного вище актуалізованого висновку №17/02-ТЗ по вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 визначена за витратним та порівняльним підходом станом на 28.03.2014 року складає 321 791, 22 грн., ринкова вартість визначена за порівняльним підходом складає 153 378, 52 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 121 559, 24 грн.

На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, викладених в «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження станом на 28.03.2014 року складає 153 378, 52 грн..

Актуалізований висновок №17-2/02-ТЗ про оцінку транспортного засобу свідчить про те, що дійсна (ринкова) вартість після аварійного транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat д.н.з.НОМЕР_1 станом на 28.03.2014 року складає - 31 819, 28 грн. (а.с.31-38).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані висновки викликали сумніви у представника відповідача з огляду на те, що не мають документального та нормативного обґрунтування, а суб'єкт оціночної діяльності, який їх складав не був попереджений про кримінальну відповідальність, з огляду на що в справі було призначено судову експертизу.

За результатами проведення автотоварознавчої експертизи 10.12.2014 року експертом Київського НДІСЕ складено висновок №10925/14-54 про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2013 року складає 370 653, 18 грн., ринкова вартість аналогічного транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat, з урахуванням строку його експлуатації складає - 243 368, 63 грн., а ринкова вартість працездатних складових (залишків) транспортного засобу марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2013 року складає 86 328, 49 грн. (а.с. 107-117).

Відповідно до роз'яснення Постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», що міститься в п. 15, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю на момент пошкодження. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, враховано судом першої інстанції, що редставник позивача повідомив суду, що власник пошкодженого з вини ОСОБА_1 транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 не проводила відновлювальний ремонт зазначеного автомобіля, а реалізувала його залишки, визначення ринкової вартості яких представник позивача просив прийняти суд до уваги за даними висновку автотоварознавчої експертизи №10925/14-54 від 10.12.2014 року зробленого експертом Київського НДІСЕ, а саме у розмірі 86 328,49 грн.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача також звернув увагу колегії суддів, що всі розрахунки позивача базуються виключно на висновках судової експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля марки VolkswagenPassat д.н.з. НОМЕР_1, пошкодженого 10.11.2013 року з урахуванням строку його експлуатації на момент проведення експертного дослідження на виконання ухвали суду складала 243 368, 63 грн., а вартість відновлювального ремонту 370 653,18 грн., то проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу було економічно не обґрунтованим.

З матеріалів справи встановлено, що уточнюючи позовні вимоги представник позивача просив відшкодувати ОСОБА_6 завдані збитки, розмір якого відповідає ринковій вартості пошкодженого транспортного засобу в сумі - 243 368, 63 грн. за мінусом ринкової вартості залишків у сумі 86 328, 49 грн. та страхового відшкодування в сумі 50 000, 00 грн., стягнувши різницю в сумі 107 040, 14 грн..

З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2013 року було економічно не обґрунтованим, відповідно суд приходить до висновку що розмір майнової шкоди належний позивачу, представником останньої визначено правильно.

Також вірним є часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у частині відшкодування моральної шкоди з зазначених у позовній заяві підстав, оскільки відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись в суд з позовом, позивач обґрунтувала завдання їй моральної шкоди тим, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль був фізично знищеним. У зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, яка призвела до фізичного знищення належного їй майна перенесла сильні емоційні страждання, а незадоволення відповідачем її законних вимог позбавило її можливості реалізації звичок та бажань, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що також завдавало душевних страждань.

Колегія суддів вважає, що факт пошкодження з вини ОСОБА_1 належного ОСОБА_6 на праві власності майна - автомобіля марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 є беззаперечним, що призвело до змін способу життя позивача, а внаслідок протиправних дій з боку відповідача позивачу завдано моральну шкоду, що має бути відшкодована в грошовому вираженні сумою в розмірі 3 000, 00 грн.

Також вірним, у відповідності до ст.88 ЦПК України, є стягнення з відповідача судового збору в межах задоволених позовних вимог на користь позивача.

Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.

Зокрема доводи апелянта про те, що власник пошкодженого автомобіля VolkswagenPassat д.н.з. НОМЕР_1 зазначений транспортний засіб реалізувала, однак вартість відчуженого транспортного засобу суду не вказала.

Як вбачається з висновку автотоварознавчої експертизи на виконання ухвали суду, ринкова вартість аналогічного транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat з урахуванням строку його експлуатації складає 243 368, 63 грн., а ринкова вартість працездатних складових залишків) транспортного засобу марки - Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2013 року складає 86 328, 49 грн.

За правилами ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз'яснень постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», що міститься в п. 13 - при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювана шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього, майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Зі змісту висновку автотоварознавчої експертизи №10925/14-54 від 10.12.2014 року зробленого експертом Київського НДІСЕ, вбачається, що пошкоджений транспортний засіб експертом не оглядався, висновок зроблено на підставі даних матеріалів справи та інформації зафіксованої на CD диску з фотографіями пошкодженого транспортного засобу, без вказівки суду про проведення зазначеного експертного дослідження тільки на підставі даних матеріалів справи.

Саме з зазначених підстав, судом першої інстанції було задоволено клопотання представника відповідача про призначення повторної автотехнічної експертизи тією ж експертною установою з наданням експерту для огляду пошкодженого автомобіля, однак вказана ухвала суду не була виконана, оскільки представник позивача повідомив про відсутність у позивача об'єкту дослідження.

Встановлюючи розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що при проведенні 17.02.2014 року розрахунків визначення вартості відновлювального ремонту, пошкодженого 10.11.2013 року транспортного засобу автомобіль марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 СОД ОСОБА_7 було використано офіційний курс долара США станом на 20.01.2014 року, за яким один долар США коштував - 7, 993 грн., експерт Київського НДІСЕ скористався даними про офіційний курс долара США станом на 01.11.2014 року, за яким 100 доларів США коштували 1577,1363 грн.

Дослідженням зазначених висновків суд першої інстанції вірно встановив, визначив ринкову вартість пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 122 217,12 грн., що відповідно до офіційного валют станом на 17.02.2014 року відповідало (122 217,12 : 7,993 = дол.США) 15 290,51 дол.США, а експерт Київського НДІСЕ визначив ринкову зартість цього ж автомобіля в розмірі 243 368, 63 грн., що відповідно до офіційного курсу валют станом на 11.11.2014 року відповідало (243 368, 63 : 15, 771 = 15 431,40 дол. США) 15 431, 40 дол. США.

Оскільки наданий суду позивачем висновок СОД ОСОБА_7 на підтвердження розміру шкоди та отриманий судом висновок від Київського НДІСЕ з цього ж питання не містять суттєвих розбіжностей, попередження судом експерта Київського НДІСЕ про кримінальну відповідальність, а також відсутність заперечень представника відповідача щодо обсягу пошкоджень завданих автомобілю маркиVolkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2013 року, суд першої інстанції обґрунтовано скористався даними про вартість відновлювального ремонту, ринкову вартість та вартість працездатних складових (залишків) зазначеного транспортного засобу, що містяться у висновку експерта Київського НДІСЕ №10925/14-54 від 10.12.2014 року.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: