КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа№ 910/6252/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Єршова С.В., дов. від 18.04.2014 №14-108,

від відповідача Мицько Р.М., дов. від 12.08.2015 №83/16,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (підписане 24.07.2015) у справі №910/6252/13 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 335 930,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 277 632,57 грн основного боргу, 33 593,54 грн інфляційних нарахувань та 24 704,79 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 провадження у справі №910/6252/13 зупинено до закінчення процесу реорганізації Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2014 провадження у даній справі поновлено та призначено до розгляду на 20.07.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі №910/6252/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 277 632, 57 грн основного боргу, 33 593,54 грн інфляційних втрат, 24 704, 79 грн трьох відсотків річних та 6 718, 62 грн витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі №910/6252/13 в частині стягнення з відповідача 277 632,57 грн боргу скасувати та прийняте нове, яким провадження у справі №910/6252/13 в цій частині припинити, оскільки платіжними дорученнями від 07.06.2013 №760 на суму 100 000,00 грн, від 10.06.2015 №761 на суму 100 000,00 грн, від 12.06.2015 №763 на суму 100 000,00 грн була здійснена оплата за поставку природного газу згідно договору від 30.12.2009 №325-09/8. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

В частині стягнення 3% річних в сумі 24 704,79 грн та інфляційних втрат в сумі 33 593,54 грн апелянт зазначив, що вказані суми нараховані позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого протягом 2010 природного газу, а тому в силу Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 №3319-IV підлягають списанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 19.10.2015.

19.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги та пояснення по справі.

19.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.11.2015.

У судовому засіданні 02.11.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 в частині стягнення з відповідача 277 632,57 грн боргу скасувати та прийняте нове, яким провадження у справі №910/6252/13 в цій частині припинити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

14.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подала клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Як слідує з підстав заявленого апелянтом клопотання, скаржник посилається на те, що наданий позивачем розрахунок заявлених вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних не відображає структури заборгованості в часі за природний газ, дати її виникнення та погашення і, відповідно унеможливлює проведення розрахунків, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4).

Наразі, колегія суддів зазначає, що позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на підставі 6 актів приймання-передачі природного газу з зазначенням періоду прострочення та суми по кожному акту окремо.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо недоцільності проведення судово-економічної експертизи у справі №910/6252/13, оскільки наведений заявником розрахунок не відноситься до категорії складних і дійсної потреби у спеціальних знаннях судом не встановлено.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Нафтогазмережі», правонаступником якого є Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 325-09/8 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник передає покупцю у 2010 році природний газ в обсязі до 2,142 млн. куб.м. у т.ч. по кварталах:

І квартал - до 1,171 млн. м. куб.;

ІІ квартал - до 0,152 млн. м. куб.;

ІІІ квартал - до 0,034 млн. м. куб.;

IV квартал - до 0,784 млн. м. куб.

Порядок обліку газу та умови передачі-приймання визначені сторонами в розділі 3 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 020,25 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- ПДВ за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами визначається відповідно з додатком № 1 до цього договору.

За умовами п. 5.1 договору розрахунки за газ та послуги з його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу.

Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 10.1 даний договір вважається укладеним з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині поставки газу з січня 2010 до 31.12.2010, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

В преамбулі Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що вказаний нормативно-правовий акт визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу.

Статтею 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано протягом січня 2010 - червня 2010 природний газ на загальну суму 277 632,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2010 № 01/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 92 728,16 грн, від 28.02.2010 № 02/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 69 259,92 грн, від 31.03.2010 №03/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 90 144,95 грн, від 30.04.2010 № 04/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 16 359,40 грн, від 31.05.2010 № 05/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 8 883,89 грн, від 30.06.2010 № 06/10-НГУ-ІМП/ВП на суму 256,27 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати природного газу станом на 20.03.2013 не виконав належним чином, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача 277 632,57 грн основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача за договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. У зв'язку з допущеним простроченням відповідачем грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу, місцевим господарським судом стягнуто 3% річних та інфляційні втрати.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Як зазначалось вище, остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (абз. 2 п.5.1 договору).

Акти приймання-передачі газу до договору з січня 2010 по червень 2010 були підписані представниками сторін без жодних зауважень та заперечень з проставлянням печаток господарюючих суб'єктів.

На підставі викладеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача по оплаті товару (природного газу) є таким, що настав.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 277 632,57 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 277 632,57 грн боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Оскаржуючи прийняте 20.07.2015 місцевим господарським судом рішення, відповідач зазначив про те, що борг у відповідача перед позивачем відсутній, оскільки платіжними дорученнями від 07.06.2013 №760 на суму 100 000,00 грн, від 10.06.2015 №761 на суму 100 000,00 грн та від 12.06.2015 №763 на суму 100 000,00 грн Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснено оплату за договором.

Проте, колегія суддів не приймає вказані копії платіжних доручень як належні та допустимі докази, з огляду на наступне.

Положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (ст.ст. 1, 17) встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Форма розрахункових документів установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

У відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.п. 2.6, 2.7), затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, з використанням електронно-обчислювальних і друкарських машин за один раз. Примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити відбиток печатки (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки містить відбиток печатки) і підписи/підпис відповідальних/ої осіб/особи.

Проте, надані відповідачем копії платіжних доручень оформлені всупереч положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, оскільки не містять відбитку печатки банку у графі «Одержано банком» та «Проведено банком. Підпис банку».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, апеляційний суд двічі зобов'язував сторін надати у тому числі: докази щодо надходження від відповідача грошових коштів згідно платіжних доручень від 07.06.2013 №760 на суму 100 000,00 грн, від 10.06.2013 №761 на суму 100 000,00 грн, від 12.06.2013 №763 на суму 77 632,57 грн та письмові пояснення (позивача) та докази здійснення проплат ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (банківські виписки, платіжні доручення), оформлені належним чином (відповідача).

Однак, учасниками судового процесу вимоги суду не виконані.

Згідно із ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для припинення провадження у справі №910/6252/13 в частині стягнення основного боргу, колегією суддів не приймаються до уваги та відхиляються, з підстав викладених вище.

Позивач просить стягнути з відповідача 33 593,54 грн інфляційних витрат та 24 704,79 грн 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Як вбачається з розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до позовної заяви нарахування заявником проведено наступним чином:

1) 3% річних з 26 числа місяця, наступного за місяцем поставки по кожному акту окремо;

2) інфляційні втрати з 16.07.2010 по 15.06.2011 також по кожному акту окремо.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору (п.п.3.1, 4.1 постанови пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Відтак, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, вважає його вірним, а тому задоволенню підлягають 3% річних в сумі 24 704,79 грн та інфляційні втрати в сумі 3 593054 грн.

Стосовно решти доводів апелянта щодо наявності підстав для списання 3% річних та інфляційних витрат, в силу положень Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2015 №3319-IV (далі - Закон), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.605 ЦК України зобов'язання припиняється, зокрема, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

04 червня 2011 набрав чинності Закон, дія якого поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».

Отже, зважаючи на суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ, дія цього Закону поширюється на сторін у справі.

Згідно з підпунктом 2.1.1 на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Основний борг, який заявлено позивачем до стягнення на підставі договору виник з січня по червень 2010 року, а отже не підпадає під дію п.2.1.1 Закону.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону на умовах, визначених цим нормативно-правовим актом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.6 статті 2 Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Статтею 3 Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012.

Списання заборгованості відповідно до цього Закону України здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 Закону).

Постановою від 08.08.2011 №894 Кабінету міністрів України затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок).

Відповідно до п.4 Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Згідно з пунктом 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 по 1 січня 2011, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до пункту 8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в межах сум, списаних компанією «Газ України» учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Таким чином, списання 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до Закону та Порядку можливе лише у межах сум, списаних підприємствам що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованимитарифом, перед ДК «Газ України» та з дотримання певної процедури, а саме - утворення комісії з питань списання заборгованості та затвердження протоколу, повідомлення кредиторів не пізніше 31.12.2011 про суми списаної заборгованості.

Додатково Порядком передбачено обов'язок Компанії «Газ України» щомісячно повідомляти Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» про суму заборгованості, що підлягає списанню.

Відповідачем не надано до суду протоколу комісії учасника процедури списання заборгованості, створення якої передбачено пунктом 6 Порядку, на підставі якого здійснюється узгодження сум, що підлягають списанню.

Крім того, пунктом 1 статті 3 Закону передбачено, що він набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012.

Отже, Закон діяв до 30.06.2012, вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, в той час як позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2013, тобто з пропуском вказаного строку.

Позивач в апеляційній скарзі не навів доводів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі №910/6252/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6252/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай