Справа № 464/1110/15 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/6391/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Берези В.І., Шашкіної С.А.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства "Арена Львів" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що суд першої інстанції не встановив обставини невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Затримка виплати йому заробітної плати після звільнення 30.09.2013 року становила більше семи місяців, оскільки судовий наказ щодо виплати заробітної плати виконано 21.05.2014 року. Стверджує, що порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь - яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій встановлених законодавством.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу встановлено, що положення ч.1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статтей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплат всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, з 03.01.2013 року працював на посаді менеджера, з 30.09.2013 року звільнений з роботи за власним бажанням.

07.02.2014 року за заявою позивача Сихівським районним судом м. Львова видано судовий наказ, яким стягнуто з відповідача в користь позивача нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 5 397 грн. 38 коп. Вказаний судовий наказ виконано та виплачено позивачу зазначену суму заборгованої заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що позивач без поважних причин пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Перебіг трьохмісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення виплат заборгованості по заробітні платі незалежно від тривалості затримки розрахунку - така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі №6-77цс11 від 26.12.2011 року, яка згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Так як ОСОБА_2 звернувся до суду 06.02.2015 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, заяви про поновлення строку давності не подавав, поважних причин його пропуску не навів, колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано відмовив йому у задоволенні позову.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що судом не було взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013, у якому, на думку апелянта, йдеться і про спірні виплати, про які у вказаному рішенні йдеться як про виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством та стосовно яких будь-який строк звернення до суду не встановлений, оскільки із мотивувальної частини згаданого рішення Конституційного Суду України у якому йдеться про заробітну плату найманого працівника згідно статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону України "Про оплату праці" та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 вказаного Закону. Тобто про спірні виплати у такому не йдеться та таке не підлягає застосуванню у даній справі.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: