КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа№ 910/8989/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників сторін:

від позивача Гончар О.В., дов. від 11.02.2015 б/н,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015

(дата підписання - 28.07.2015)

у справі №910/8989/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест»

до Державного підприємства «Укрветсанзавод»

про стягнення 299704,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укрветсанзавод» (відповідач) про стягнення суми 299 704, 96 грн, яка складається з: авансового платежу у сумі 275 807,90 грн, пені у сумі 17 549,70 грн та 3% річних у сумі 6 347,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача 253 293,40 грн та суми судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідачем не виконано послуг на всю суму попередньої оплати за утилізацію відходів, відповідач зобов'язаний повернути суму невикористаного авансового платежу. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем виконано послуг з утилізації відходів не лише за січень та червень 2014 року (як вказано у позові), а й за лютий 2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.08.2015) позивачу - 26.08.2015 та відповідачу - 31.08.2015, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 19.10.2015.

15.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу.

16.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав доповнення до апеляційної скарги.

19.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав письмові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 строк вирішення спору у справі №910/8989/15 продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 19.10.2015 оголошено перерву до 02.11.2015.

30.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав пояснення на відзив на апеляційну скаргу по справі №910/8989/15.

02.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (Вінницькому районному суді Вінницької області) та клопотання про долучення доказів.

Порадившись, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Державного підприємства «Укветсанзавод» про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Крім того, колегія суддів відзначає, що доказів на підтвердження неможливості прибути у судове засідання 02.11.2014 представника відповідача матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду своєї апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст.102 ГПК України відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.11.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача 253 293,40 грн та суми судового збору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 між позивачем (постачальник) та відповідачем (переробник) укладено договір про надання послуг з утилізації №6 (далі - договір), відповідно до якого:

- переробник зобов'язується надавати послуги з утилізації відходів тваринного походження, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, згідно чинного законодавства України (п.1.1 договору);

- постачальник сплачує переробнику кошти за утилізацію поставлених відходів відповідно до п.3.1 договору;

- підтвердження факту наданих послуг за цим договором є акт прийому-передачі робіт, послуг та приймальна квитанція, рахунок-фактура встановленого зразка філії і податкова накладна, які переробник надає постачальнику в момент отримання відходів (п.1.4 договору);

- в залежності від понесених витрат на утилізацію та придатності відходів для виготовлення кормів тваринного походження, постачальник сплачує переробнику кошти за утилізацію відходів, а саме, вартість утилізації відходів придатних для виробництва кормів тваринного походження - 250,00 грн за тонну, в т.ч. ПДВ (п.3.1 договору);

- після укладення договору постачальник протягом 7 робочих днів перераховує на поточний рахунок переробника, на умовах попередньої оплати, 30% від вартості запланованих місячних обсягів послуг з утилізації відходів, а кожного наступного місяця перераховує на поточний рахунок переробника на умовах попередньої оплати 50% від вартості запланованих місячних обсягів послуг з утилізації відходів (п.3.4 договору);

- кінцевий рахунок за надані послуги за договором надається переробником протягом 7 робочих днів після підписання акта прийому-передачі робіт, послуг з врахуванням суми попередньої оплати. У випадку, якщо сума попередньої оплати виявиться більшою ніж визначена в акті прийому-передачі робіт, послуг різниця між перерахованою сумою та сумою визначеною в акті прийому-передачі робіт, послуг (сума переплати) зараховується в рахунок вартості робіт на наступний місяць. В останній місяць дії договору переробник зобов'язаний повернути суму переплати на поточний рахунок постачальника протягом 7 робочих днів з дня підписання останнього акта приймання-передачі послуг (п.3.5 договору);

- якщо постачальник протягом 7 календарних днів з моменту отримання акта приймання-передачі робіт, послуг не має претензій до його змісту, які він, в разі їх наявності, повинен пред'явити переробнику у письмовому вигляді, і не повернув підписаний акт приймання-передачі робіт, послуг переробнику, то даний акт прийому-передачі робіт, послуг вважатиметься підписаним, набувши законної сили на підставі мовчазної згоди сторін (п.3.6 договору);

- договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2014. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його виконання та порушення, які мали місце під час дії договору (п.п.6.1-6.3 договору).

Договір підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання п.3.4 договору позивач перерахував відповідачу 360000,00 грн попередньої оплати, про що свідчать платіжні доручення:

- від 16.01.2014 №449 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу «за утилізацію згідно договору від 03.01.2014 №6»;

- від 29.01.2014 №520 на суму 100000,00 грн з призначенням платежу «за утилізацію згідно договору від 03.01.2014 №6»;

- від 03.06.2014 №80 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «за утилізацію згідно договору від 03.01.2014 №6»;

- від 17.06.2014 №55 на суму 170000,00 грн з призначенням платежу «попередня оплата за утилізацію»;

- від 23.06.2014 №83 на суму 50000,00 грн з призначенням платежу «попередня оплата за утилізацію».

Відповідачем не спростовано факт отримання від позивача грошових коштів в сумі 360000,00 грн в якості попередньої оплати за утилізацію відходів згідно договору від 03.01.2014 №6.

Відповідач у січні, лютому та червні 2014 року одержав від позивача технічну сировину та надав послуги з утилізації всього на 106706,60 грн, що підтверджується:

- актом на проведення утилізації від 31.01.2014 на 54329,82 грн (утилізовано 144700 кг відходів на 36175,00 грн +18154,82 грн транспортних витрат);

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2014 №1 на суму 9799,28 грн (утилізація 13,88 т відходів) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2014 на 20000,00 грн (за транспортні послуги по вивезенню відходів);

- прибутково-видатковими накладними за лютий 2014 року про постачання-приймання 90310 кг відходів на 22577,50 грн.

Акти та прибутково-видаткові накладні підписані сторонами, будь-яких заперечень в матеріалах справи немає.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази перерахування позивачем відповідачу 360 000,00 грн авансу за утилізацію відходів та надання відповідачем позивачу послуг на суму 106706,60 грн.

Надіслані Державним підприємством «Укрветсанзавод» 02.11.2015 копії подорожніх листів вантажного автомобіля за січень, лютий, березень, червень, липень та листопад 2014 судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Частина 1 ст.101 ГПК України визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, відповідач неможливість подання вказаних вище документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, не обґрунтував.

За твердженнями учасників судового процесу, що підтверджується і поданими до суду доповненнями до апеляційної скарги строк дії договору закінчився, що в порядку ст.35 ГПК України не потребує доказуванню перед судом.

Враховуючи п.3.5 договору та те, що строк дії договору закінчився, приймаючи до уваги відсутність доказів надання відповідачем послуг на решту суми попередньої оплати, звертаючи увагу, що позивач при поданні позову не врахував надані послуги за лютий 2014 року на суму 22577,50 грн та просив повернути 275807,90 грн, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову та існування у відповідача обов'язку повернути позивачу невикористаний авансовий платіж в сумі 253293,40 грн (360000,00 грн - 106706,60 грн).

Висновки суду першої інстанції про те, що попередня оплата позивачем здійснена на його власний ризик, що умови договору сторонами не виконувались, що платіжні доручення не свідчать про перерахування попередньої оплати згідно договору від 03.01.2014 №6, що докази в матеріалах справи суперечливі, а позивач не обґрунтував позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Зазначення позивачем інших сум в претензії до відповідача від 17.02.2015 №17/02Ю про повернення авансового платежу не може бути підставою відмови у задоволенні позову, оскільки претензія (вимога) не є первинним документом та не вважається обов'язковою.

Суд апеляційної інстанції не вважає, що закінчення дії договору та відсутність вимоги позивача до відповідача є підставою для утримання відповідачем у себе невикористаного авансового платежу в сумі 253293,40 грн за відсутності доказів його використання.

Ухвалою суду від 02.09.2015 було зобов'язано сторони по первинних бухгалтерських документах провести звірку розрахунків по виконанню договору про надання послуг з утилізації від 03.01.2014 №6. Позивач 13.10.2015 надіслав відповідачу свій екземпляр акта звірки за період з 01.01.2014 по 01.10.2014. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Позивач також просив стягнути з відповідача (переробника) 6347,36 грн 3% річних, нарахованих на суму 275807,90 грн за період з 01.07.2014 (місяць, з якого припинилось надання послуг) по 06.04.2015 та 17549,70 грн пені, нарахованих на суму 275807,90 грн за період з 01.07.2014 по 01.01.2015 (закінчення дії договору), взявши за основу одинарну ставку НБУ.

Відповідно до п.4.1 договору у випадку порушення постачальником (позивачем) умов даного договору постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на моменту порушення за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України).

Загальновідомим є поділ неустойки на законну (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються договірними сторонами в самому договорі).

У даній справі розмір та підстави стягнення неустойки (пені) не визначаються актами законодавства, тому застосовується договірна неустойка, яка потребує встановлення розміру та підстав стягнення в договорі.

Як вбачаєтьсь з п.4.1 договору сторони не досягли згоди щодо застосування відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді пені до переробника, лише до постачальника.

Отже, вимога позивача про стягнення суми пені з переробника (відповідача) є такою, що задоволенню не підлягає.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 5 829,22 грн 3% річних, нарахованих на суму неповерненої передоплати, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягає (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 25.04.2012 у справі №26/320 та від 27.01.2015 у справі №908/1151/14).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 підлягає скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» частковому задоволенню - в частині задоволення вимог про повернення 253293,40 грн попередньої оплати. В іншій частині позову - про стягнення 22514,50 попередньої оплати, 6347,36 грн 3% річних та 17549,70 грн пені слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/8989/15 скасувати та прийняти нове.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Укрветсанзавод» (юридична адреса - 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; фактична адреса - 02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 9-В, ідентифікаційний код 38519326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» (юридична адреса - 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Чорновола, буд.21, кв.5; фактична адреса - 59343, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. І.Богуна, 16, ідентифікаційний код 33418719)

253 293 (двісті п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто три) грн 40 коп. попередньої оплати,

5 065 (п'ять тисяч шістдесят п'ять) грн 86 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства «Укрветсанзавод» (юридична адреса - 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; фактична адреса - 02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 9-В, ідентифікаційний код 38519326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» (юридична адреса - 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Чорновола, буд.21, кв.5; фактична адреса - 59343, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. І.Богуна, 16, ідентифікаційний код 33418719) 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/8989/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай