АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Лознян О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИЛА:

Унікальний номер справи: 756/9716/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14125/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (далі - ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт"). Позов мотивовано тим, що з 10.01.2006 року вона працювала провідним, а потім головним спеціалістом канцелярії ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт". Наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д ОСОБА_1 оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві. Наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 17.04.2015 року №3-д на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. 17.04.2015 року наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" №46-ос ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста канцелярії у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором за п.З ст.40 КЗпП України. Цим же наказом скасовано накази "Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1." від 14.04.2015 року №86-о та "Про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1." від 16.04.2015 року №81-з. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки, у наказі директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д "Про оголошення догани ОСОБА_1." зазначено, що позивачу оголошено догану за результатами службового розслідування за фактом недбалого виконання нею службових обов'язків, що призвело до незадовільної роботи електронної бази вхідних документів, несвоєчасного виконання термінових документів працівниками підприємства, однак, як вказує позивач, ніякого службового розслідування стосовно неї не проводилось, з наказом про його проведення та висновком за його результатами ОСОБА_1 не ознайомлювали.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт", пов'язані зі звільненням ОСОБА_1, неправомірними.

Скасовано наказ директора Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" від 17 квітня 2015 року №46-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста канцелярії у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, за п.3 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста канцелярії Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" з 17 квітня 2015 року.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 71211 (сімдесят одна тисяча двісті одинадцять) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" судовий збір у сумі 1442 (тисяча чотириста сорок дві) гривні 91 (дев'яносто одна) копійка, в дохід держави.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 13505 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати в справі покласти на позивача.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що ухвалюючи рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що законодавство про працю не встановлює обов'язку роботодавця проводити службове розслідування в певний спосіб, а зобов'язує його: застосовувати стягнення в межах строків, встановлених законодавством; зажадати надання письмових пояснень, що є гарантією працівника від свавілля роботодавця та дозволяє спростувати необгрунтовані звинувачення у скоєнні правопорушення; врахувати при накладенні стягнення ступінь тяжкості, шкоду, обставини за яких вчинено правопорушення і попередню роботу працівника.

Зазначає, що в частині рішення, суд неправильно застосував норми матеріального права, допустивши, що очікування відповіді прокуратури, тобто органу, на який не покладено вирішення трудових спорів, є поважною причиною пропуску Позивачем позовної давності.

Апелянт вказує, що позивач надавати пояснення з приводу порушень трудового законодавства відмовлялась, хоча роботодавцем така можливість їй надавалась. Крім того, суд скасував наказ про звільнення, виданий на підставі двох наказів про застосування дисциплінарного стягнення, які не втратили юридичної сили, в позові не оскаржувалися і досі є чинними.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10.01.2006 року вона працювала провідним, а потім головним спеціалістом канцелярії ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" (а.с.6-8).

Наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д ОСОБА_1 було оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві (а.с.11).

Наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 17.04.2015 року №3-д на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (а.с.12).

Також встановлено, що 17 квітня 2015 року наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" №46-ос ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста канцелярії у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором за п.З ст.40 КЗпП України. Цим же наказом скасовано накази "Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1." від 14.04.2015 року №86-о та "Про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1." від 16.04.2015 року №81-з (а.с.13).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органов лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Також враховано судом першої інстанції, що п.п.22,23 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п.З ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з матеріалами справи, за результатами службового розслідування за фактом недбалого виконання службових обов'язків ОСОБА_1, що призвело до незадовільної роботи електронної бази вихідних документів, несвоєчасного виконання термінових документів працівниками підприємства, наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д ОСОБА_1 було оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві.

Також враховано судом першої інстанції, що позивачем зазначено в позовній заяві, а відповідачем під час судового розгляду не спростовано, що за весь час роботи в ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" ОСОБА_1 в повному обсязі забезпечувала робочий процес на відведеній їй ділянці роботи, неодноразово заохочувалась керівництвом ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", жодних претензій та зауважень з боку керівництва до її роботи не було, з 03.09.2007 року по 09.12.2009 року на час декретної відпустки завідуючої канцелярії ОСОБА_4 ОСОБА_1 виконувала обов'язки завідуючої канцелярії, до позивача жодного разу не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у квітні 2015 року звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою з проханням дати необхідну вказівку щодо проведення перевірки порушень ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" законодавства України та вжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження в майбутньому, а також скасування наказів щодо її незаконного звільнення, оскільки ніякого службового розслідування стосовно неї не проводилось, з наказом про його проведення та висновком за його результатами її не ознайомлювали.

Також вбачається з матеріалів справи, а саме пояснень представника позивача, що службові записки №479-В, 480-В, 481-В від 16.04.2015 року не відповідають дійсності, оскільки на момент ознайомлення з ними позивача на них не було дати їх складання, а факти, викладені в них є сфабрикованими. Зокрема, всупереч змісту таких службових записок ознайомлення працівників ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" з наказами та розпорядженнями здійснюється за встановленим порядком, контролює даний процес завідуючий канцелярією; реєстри готуються виключно для вихідної кореспонденції; термінові доручення виставляються на контроль і їх рух по підрозділах фіксується, а у службовій записці №479-В від 16.04.2015 року не вказано жодного номеру документу, підрозділу, куди, кому і коли його було направлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що представниками відповідача в силу ст.60 ЦПК України не наведено жодного доказу на підтвердження того, що стосовно ОСОБА_1 проводилось службове розслідування за фактом недбалого виконання нею службових обов'язків, що призвело до незадовільної роботи електронної бази вхідних документів, несвоєчасного виконання термінових документів працівниками підприємства, про що зазначено у наказі директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д "Про оголошення догани ОСОБА_1.". Крім того, представника відповідача не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про проведення стосовно неї службового розслідування та з висновком за його результатами.

З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що наказ директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 17.04.2015 року №46-ос, про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, за п.З ст.40 КЗпП України, є незаконним, а тому його необхідно скасувати, а позивача - поновити на посаді головного спеціаліста канцелярії ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" з моменту звільнення, тобто з 17.04.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також вірним є стягненню з відповідача ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який становить 71211,35 грн. (5 місяців та 6 днів (з 17.04.2015 року по 25.09.2015 року) х середньомісячну зарплату позивача, що складає 13505,60 грн.).

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції стосовно того, що незаконним звільненням позивачеві були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад її життя, вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 2000,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати дії ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", пов'язані зі звільненням ОСОБА_1, неправомірними; скасувати наказ директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 17.04.2015 року №46-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста канцелярії у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, за п.З ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста канцелярії ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" з 17.04.2015 року; стягнути з ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 71211,35 грн.; стягнути з ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Також вірним, у відповідності до ст.88 ЦПК України, є стягнення з відповідача судового збору у сумі 1442,91 грн. в дохід держави.

Крім того, правомірно, у відповідності до п.2, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 13505,60 грн.

Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.

Зокрема доводи апелянта про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, допустивши, що очікування відповіді прокуратури, тобто органу, на який не покладено вирішення трудових спорів, є поважною причиною пропуску Позивачем позовної давності, спростовуються наступним.

Ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 27.04.2015 року звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою з проханням дати необхідну вказівку щодо проведення перевірки порушень ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" законодавства України та вжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження в майбутньому, а також скасування наказів щодо її незаконного звільнення (а.с.20-22).

Оскільки Генеральна прокуратура України скерувала скаргу ОСОБА_1 до Державного концерну "Укроборонпром" (а.с.23), який не розглянув скаргу позивача по суті, а 24.06.2015 року направив ОСОБА_1 відповідь з рекомендацією звернутись до суду для вирішення трудового спору (а.с.24), згадану відповідь позивач отримала лише 28.07.2015 року.

Таким чином суд першої інстанції, з'ясувавши підстави пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом до ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", вірно вважав їх поважними, та прийшов до висновку про необхідність їх поновлення.

Інші доводи апеляційної скарги відносно того, що законодавство про працю не встановлює обов'язку роботодавця проводити службове розслідування в певний спосіб, а зобов'язує його: застосовувати стягнення в межах строків, встановлених законодавством; зажадати надання письмових пояснень, що є гарантією працівника від свавілля роботодавця та дозволяє спростувати необгрунтовані звинувачення у скоєнні правопорушення; врахувати при накладенні стягнення ступінь тяжкості, шкоду, обставини за яких вчинено правопорушення і попередню роботу працівника, також є необґрунтовані, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" від 16.04.2015 року №2-д ОСОБА_1 за результатами службового розслідування за фактом недбалого виконання службових обов'язків ОСОБА_1, що призвело до незадовільної роботи електронної бази вихідних документів, несвоєчасного виконання термінових документів працівниками підприємства, було оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві.

Разом з тим, ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ні під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на обгрунтування обставин, що стали підставою винесення вказаного наказу.

При цьому колегія суддів зазначає, застосування роботодавцем при звільненні норм п.3 ч.І ст.40 КЗпП України, можливе лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не надано жодних доказів ні застосовування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, ні доказів систематичного невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: