копія

        Справа №1-6

2009 р.

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10  квітня 2009 року                                                   Хмільницький міськрайонний  суд Вінницької області

в складі:      головуючої                        Шемети Т.М.

                 при секретарі                        Коломієць В.О.

з участю:       прокурора                       Козинюка В.О.

громадських захисників                       ОСОБА_1, ОСОБА_2  

розглянувши   у   відкритому   судовому засіданні в місті Хмільнику справу про обвинувачення  

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов’язаного, одруженого, на утриманні 1 неповнолітня дитина (ІНФОРМАЦІЯ_4), працювавшого директором авторинку «Сатурн» м. Вінниці, раніше не судимого, -  

у вчиненні злочину передбаченого ст.ст.27 ч.3,  187 ч.4 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Приморського краю, Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов’язаного, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина (ІНФОРМАЦІЯ_6), не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого, -  

у вчиненні злочину передбаченого ст.ст.187 ч.4, 289 ч.3, 357 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ :

    В грудні 2001 року в м. Вінниці ОСОБА_3 утворив організовану групу із ОСОБА_4В, ОСОБА_5В, ОСОБА_6І, які зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7 з метою заволодіння грошовими коштами, та інших злочинів об'єднане єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення даного плану, відомого усім учасникам групи. Згідно розробленого плану: ОСОБА_3М з метою здійснення нападу на ОСОБА_7М,  з 11 години 23 грудня 2002 року по 24 грудня 2002 року неодноразово дзвонив по мобільному телефону знайомому ОСОБА_7М, який їхав автомобілем з Італії додому у м. Вінницю, домовляючись про те, щоб він його попутно підвіз із м. Тернопіль до м. Вінниці. Домовившись про це із ОСОБА_7М, 24 грудня 2002 року біля 2 години на легковому автомобілі „ Мерседес - Бенц" д.н. НОМЕР_1  ОСОБА_3, ОСОБА_4В, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із м. Вінниці поїхали у м. Тернопіль, де чекали поки ОСОБА_7 приїде у м. Тернопіль. 24 грудня 2002 року біля 22 години у м. Тернопіль ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сів в якості пасажира у автомобіль „ФІАТ - ДУКАТО" д.н. 903 -95 ВІ, яким керував ОСОБА_7 і у якому знаходилися пасажири ОСОБА_8, та ОСОБА_9. Під час руху ОСОБА_3 неодноразово по мобільному телефону розмовляв із своїми спільниками - ОСОБА_4В, ОСОБА_5В, ОСОБА_10І, які їхали позаду в автомобілі „ МЕРСЕДЕС –БЕНЦ».

Під час руху, 25 грудня 2002 року в 2 години ОСОБА_3М запропонував ОСОБА_7М зупинити автомобіль біля кафе „Олень", яке знаходиться біля автодороги Львів Кіровоград - Знам’янка, поблизу с. Громадське Літинського району, щоб дати змогу спільникам здійснити розбійний напад у даному місці. Після зупинки ОСОБА_3 почав затягувати час стоянки автомобіля, щоб дати можливість спільникам встигнути підбігти до автомобіля для здійснення розбійного нападу.

В цей час ОСОБА_6 керуючи автомобілем „ МЕРСЕДЕС - БЕНЦ" зупинився поблизу кафе „Олень" де ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5В вийшли з автомобіля і підбігли до стоячого автомобіля „ Фіат - Дукато" у якому знаходився ОСОБА_7,  ОСОБА_8В, ОСОБА_9   ОСОБА_4 відкрив двері автомобіля із сторони водія, а ОСОБА_5В відкрив пасажирські двері. Після чого, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих, а саме: наставивши на присутніх у салоні автомобіля пістолети, під погрозою застосування зброї примусили пасажира ОСОБА_9 пересісти на заднє сидіння, а водія ОСОБА_7 примусили зсунутися із місця водія. ОСОБА_5 сів у автомобіль на переднє пасажирське місце, а ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля і, вийшовши за межі попередньої домовленості, керуючи даним автомобілем, заїхав у ліс за кафе „Олень" на відстань біля 100 метрів, де його зупинив. Після чого ОСОБА_4В та ОСОБА_5 липкою плівкою зв'язали руки і ноги потерпілим, вдягли на голови пасажирів автомобіля поліетиленові пакети і наказали видати наявні у них гроші. Для припинення опору, який почав чинити ОСОБА_7М,  ОСОБА_4 умисно наносив йому удари по голові, а ОСОБА_5В із пістолета калібру 9 мм., який пристосований для стрільби гумовими кулями, вистрілив у ліву ногу ОСОБА_7 Після чого ОСОБА_4В та ОСОБА_5 у ОСОБА_7 насильно відібрали гроші в сумі 10 000 євро при перерахунку на українські гривні – 54 893.12 грн., мобільний телефон „ НОКІА" вартістю 500 грн., та вийшовши за межі домовленості, закордонний паспорт ОСОБА_7М, посвідчення водія ОСОБА_7М, реєстраційні документи на автомобіль „ ФІАТ - ДУКАТО" та, вийшовши за межі домовленості, насильно відібрали у ОСОБА_8 гроші в сумі 150 грн. та у ОСОБА_9 насильно відібрали гроші в сумі 3460 євро (при перерахунку на українські гривні – 13 460 грн.), мобільний телефон „Моторола" вартістю 500 грн., закордонний паспорт.

Під час того як ОСОБА_4В та ОСОБА_5В здійснювали заволодіння майном потерпілих, ОСОБА_3 вийшов із кафе „ Олень" на автодорогу Львів – Кіровоград -Знамянка,  де сів у автомобіль „ МЕРСЕДЕС - БЕНЦ" - 240" під керуванням ОСОБА_6І, на якому від'їхали на 300 метрів від кафе „Олень" та чекали повернення спільників -ОСОБА_4В та ОСОБА_5

Заволодівши майном потерпілих, ОСОБА_4В, та ОСОБА_5В залишили автомобіль „ ФІАТ - ДУКАТО" та потерпілих та побігли до автодороги Лівів - Кіровоград - Знамянка, де сіли у автомобіль „ МЕРСЕДЕС - БЕНЦ - 2402 в якому знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_3,- і зникли з місця вчинення злочину.

Під час розбійного нападу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, синців на обличчі, вогнепального сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні стегна,  які в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, та заволоділи майном потерпілих в загальній сумі 75 036, 13 гривень ( 10000 + 3460) \ 5, 489315 +500 + 500 +150 = 75036.13952) яка в 4413 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Гроші, відібрані у потерпілих, члени організованої злочинної групи: ОСОБА_6І, ОСОБА_3М, ОСОБА_4В, ОСОБА_5, -  розділили між собою.

Тобто, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину,  передбаченого ст. 27 ч. 3, ст. 187 ч.4 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є керування підготовкою нападу, організація нападу та безпосереднє вчинення з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я осіб, які зазнали нападу, та з погрозою застосування насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою.

ОСОБА_4 обвинувачується:

- у вчинені злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров’я осіб, які зазнали нападу, та з погрозою застосування насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою;

- у вчинені злочину, передбаченого ст. 289 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих та застосуванням такого насильства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди потерпілому;

- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 357 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

Підсудній ОСОБА_3 вину свою у вчиненні вказаного злочину визнав повністю та показав, що він  був знайомий з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5  Він знав, що ОСОБА_7  має бус і перевозить людей з України до Італії. 23 грудня 2002 року від  ОСОБА_11 йому стало відомо, що ОСОБА_7 повертається з Італії до України.  В ході розмови із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони вирішили відібрати в ОСОБА_7 гроші, коли він буде повертатися з Італії, по дорозі до м. Вінниці. Оскільки він знав номер мобільного телефона ОСОБА_7, він зателефонував йому і попросив того забрати його у м. Тернополі з телевізорами та іншою радіоапаратурою, які мав намір закупити у м. Тернополі, оскільки на той час займався реалізацією радіоапаратури.  ОСОБА_7 погодився. Тоді вони домовилися з ОСОБА_6, водієм таксі, щоб він завіз їх у м. Тернопіль і розказали про мету поїздки. ОСОБА_6 погодився забезпечити їх транспортом.  Їдучи в м. Тернопіль, вони зупинялися обідати в кафе «Олень», де розмовляли з дівчатами, замовляли поїсти та спиртне всім, крім ОСОБА_6 Домовились, що він сяде у автомобіль ОСОБА_7, а вони будуть їхати позаду на таксі, а по дорозі біля якого-небудь кафе зупиняться і коли він вийде з автомобіля, вони відберуть у ОСОБА_7 гроші. Приїхавши в Тернопіль, він неодноразово дзвонив ОСОБА_7 і домовився про місце зустрічі. Пізно вночі 24 грудня 2002 року ОСОБА_7 забрав його на об’їзній дорозі. Коли він сів в автомобіль, то побачив, що там їдуть ще одна  жінка і один чоловік. Він повідомив в ході розмови чи то ОСОБА_5, чи то ОСОБА_4, що є пасажири. По дорозі він запропонував зупинитися попити кави і ОСОБА_7 зупинився біля кафе «Олень». Він вийшов з буса, купив каву, повернувся щоб купити цигарки, але в нього не вистачало грошей і тому він знову підійшов в бус і позичив в ОСОБА_7 2 грн. і пішов в кафе. Було темно, але перед цим він побачив, що на дорозі зупинився автомобіль таксі і здогадався, що це його знайомі. Коли він вийшов з кафе, то побачив, що буса немає, а неподалік стоїть таксі, до якого він підійшов і, впізнавши ОСОБА_6, сів в авто. Вони проїхали біля 200 м і зупинилися. Через кілька хвилин прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_12, сіли в автомобіль та поїхали в м. Вінницю. В автомобілі ОСОБА_4 та ОСОБА_12 показали, що в пакеті гроші і документи, частину грошей, які відібрали у ОСОБА_7 він взяв собі, а всі документи і решту грошей забрали  ОСОБА_4 та ОСОБА_12, які вийшли неподалік м. Вінниці. Скільки було грошей, не пам’ятає.  Гроші розділили між собою.  Про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 відберуть гроші в пасажирів буса, він не знав і домовленості про це не було, подробиць вони не розказували, не було домовленості і на заволодіння автомобілем з метою відібрання грошей. Він розкаюється в вчиненому, родичі допомогли йому та ОСОБА_4 відшкодувати шкоду потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відшкодувати шкоду ОСОБА_9 не має можливості, так як невідоме її місцезнаходження.

Підсудній ОСОБА_4 вину свою у вчиненні вказаних злочинів визнав повністю та показав, що він дійсно знайомий з ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, з якими підтримував стосунки, але з ОСОБА_7 він раніше не був знайомим. 23 грудня 2002 року в ході розмови між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вони дізналися від ОСОБА_3 про те, що його знайомий ОСОБА_7 постійно возить людей в Італію і назад і в них виникла ідея відібрати в нього гроші, які, на їх думку, повинні були в нього бути. Вирішили, що краще це зробити по дорозі до м. Вінниці, коли той буде їхати з Італії. Оскільки ОСОБА_3 знав його, а він знав ОСОБА_3, то останній подзвонив до ОСОБА_7 на мобільний телефон і  домовився, що ОСОБА_7 забере його з м. Тернопіль як буде вертатися з Італії. В Тернопіль вони поїхали всі разом, взявши знайомого таксиста ОСОБА_6, якому розказали чого вони їдуть в м. Тернопіль. Конкретної домовленості про те, де саме відберуть гроші, в них не було. Їдучи в м. Тернопіль, вони зупинялися обідати в кафе «Олень», де розмовляли з дівчатами, замовляли поїсти та спиртне всім, крім ОСОБА_6 Домовились, що коли ОСОБА_3 сяде у автомобіль ОСОБА_7, вони будуть їхати позаду на таксі, а по дорозі біля якого-небудь кафе зупиняться і коли ОСОБА_3 вийде з автомобіля, вони відберуть у ОСОБА_7 гроші. Приїхавши в Тернопіль, вони довго чекали ОСОБА_7 і  пізно вночі на об’їзній дорозі ОСОБА_7 забрав ОСОБА_3, а вони поїхали позаду. По дорозі вони дзвонили ОСОБА_3 і він дзвонив їм і сказав, що є пасажири. Спочатку вони вирішили дочекатись, поки пасажири вийдуть, а потім вирішили не чекати і коли бус зупинився біля кафе «Олень»  і вони побачили, що ОСОБА_3 вийшов з буса, то він і ОСОБА_5 пішли до машини ОСОБА_7 і, запитавши дорогу, заставили ОСОБА_7 відсунутися з сидіння і він сів за кермо, а ОСОБА_5 на пасажирське сидіння. Перед цим вони з ОСОБА_5 вирішили, що краще від’їхати від кафе і поїхали в ліс. Метрів через 100 зупинилися. Замотавши руки пасажирів скотчем, і погрожуючи пістолетами ( в нього був муляж пістолета, а в ОСОБА_5 пістолет з гумовими кулями), заставили їх віддати гроші, а водій, тобто ОСОБА_7 не хотів віддавати, тому він кілька разів вдарив його в голову кулаком, а ОСОБА_5 вистрелив і попав в ногу. Тоді вони витягли водія з буса, знайшли барсетку, забрали її. В ОСОБА_7 дзвонив мобільний телефон і він зі злості викинув його в ліс, викинули вони і мобілку жінки, яка їхала в бусі. Перед тим як іти, розв’язали руки пасажиру буса і пішли до траси, де їх чекав таксист. В машині вже сидів ОСОБА_3, вони показали йому гроші, не вдаючись до подробиць, віддали йому барсетку ОСОБА_7 а все інше забрали з собою і вийшли з ОСОБА_5 трохи не доїжджаючи до м. Вінниці, потім гроші поділили, скільки було грошей і хто скільки взяв, не пам’ятає. Він розуміє, що його проступок неправильний, розкаюється, що таке сталося, за допомогою родичів він та ОСОБА_3 відшкодували шкоду потерпілим, за винятком ОСОБА_9, місцезнаходження якої невідомо.

Крім повного визнання вини самими підсудними, їх  вина повністю доведена показами потерпілих, свідків, даними в судовому засіданні та оголошеними в судовому засіданні,  матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні.

          Потерпілий ОСОБА_7 показав, що приблизно у листопаді 2002 року ОСОБА_11 познайомив його з ОСОБА_3, вони періодично зустрічались, але дружніх стосунків не підтримували.  Десь за три дні домовились з ОСОБА_3, що зустрінемось в Тернополі, куди він їде на відкриття боулінг-клубу. Домовились, що зустрінуться на об’їздній дорозі м. Тернополя.  19 грудня 2002 року він з напарником ОСОБА_8 виїхали на мікроавтобусі «Фіат-дукат» держ. № НОМЕР_2 з м. Вінниці до Італії, а 22 грудня 2002 року вони вдвох цим же  автомобілем виїхали з Італії до України.  В якості пасажирки з ними їхала також ОСОБА_9, яка вирішила поїхати з ними перед самим виїздом з Італії.  24 грудня 2002 року їх затримали на таможні і ОСОБА_3 дзвонив постійно, уточнював коли він буде їхати. Вони домовились зустрітися на об’їзній дорозі м. Тернополя, де він його біля 23 години і забрав, той перебував у нетверезому стані, телевізорів з ним не було, лиш приніс пляшку коньяку, який по дорозі слідування пив сам та частував ним ОСОБА_9.  Йому декілька разів на мобільний телефон  телефонували і  ОСОБА_3 також декілька разів  телефонував комусь, але він не вникав у його розмови. За м. Хмельницьким ОСОБА_3 попросив зупинитись і він зупинявся біля кафе, щоб той випив кави, але ОСОБА_3 швидко повернувся і вони поїхали далі.  25 грудня 2002 року біля 2 години ночі при під’їзді до кафе «Олень» Літинського району, ОСОБА_3 попросив зупинити автомобіль, щоб випити кави. Він з’їхав з траси на майданчик біля кафе, ОСОБА_3 сходив в кафе і приніс стакан кави, який віддав йому, після приніс ще один стакан кави з кафе і віддав каву ОСОБА_9, взяв у нього 2 гр. щоб купити сигарет, відійшов від мікроавтобуса за 3-4  метри і став біля дерева, оправляючи природні потреби. В цей час до мікроавтобуса підійшли, як він вже дізнався пізніше, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.  ОСОБА_4 підійшов до передніх діверок з сторони водія, а ОСОБА_5 підійшов до дверок з сторони пасажира на передньому сидінні. Відкривши водійську дверку, ОСОБА_4 запитав як проїхати до м. Вінниці та наніс йому рукояткою пістолета удар по голові, а з іншої сторони сів ОСОБА_5 П і, погрожуючи пістолетами,  зсунули їх на середину передніх сидінь. ОСОБА_4, сівши за кермо автомобіля «Фіат -  дукат», завів його і, газуючи,  поїхав мікроавтобусом поза кафе по лісовій дорозі. Задзвонив його мобільний телефон і ті хлопці його викинули, коли заїжджали бусом в ліс, і тієї жінки, що була з нами в бусі, теж телефон викинули в ліс. Від’їхавши від кафе біля 100 м, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зв’язали руки та ноги йому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 плівкою -«скотчем»,  на голови вдягнули всі трьом поліетиленові кульки та стали вимагати віддати гроші, погрожуючи застосувати пістолети. Він сприймав пістолети як справжні. Першими забрали гроші в пасажирів, які після погроз відразу віддали гроші, а він не хотів віддавати, сказав, що гроші в хлопця, який пішов в кафе, маючи на увазі ОСОБА_3 На це ОСОБА_4 наніс йому декілька ударів кулаком в голову і обличчя. Так як він продовжував  пручатись, ОСОБА_5 вистрілив з пістолета в ногу та став його обшукувати, відібравши у нього гаманець – «барсетку», який  був на поясі на спині. Взявши все це, вони побігли в напрямку траси, а його звільнив від скотчу ОСОБА_8 і вони пішли до кафе, звідки викликали міліцію. Причетність ОСОБА_3 він запідозрив, коли не застав його в кафе. В барсетці були гроші в сумі 10 000 євро, бо він віз більшість грошей для передачі, паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль. В барсетку вони не дивилися, а забравши її, побігли в сторону траси. До нього підійшов ОСОБА_8, розв’язав йому руки та ноги. Вони зайшли втрьох в кафе «Олень», повідомили про все бармена і зателефонували в міліцію з мобільного телефону ОСОБА_8. У нього текла з носа та рота кров, боліла прострелена нога, з якої в подальшому витягнули гумову кулю. Коли вже потім витягували бус, то виявилось, що в нього порізані шини. Від заявленого цивільного позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовився, так як спричинені йому збитки відшкодовані, претензій морального та матеріального характеру він до них немає, просить призначити мінімальну міру покарання.

Аналогічні покази щодо обставин вчинення нападу дані потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.12-13, 35-36 т.2), дані ними в ході досудового слідства та оголошені в судовому засіданні.  Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_8 подав до суду заяву про  те, що спричинені йому збитки відшкодовані в повному обсязі, він відмовляється від заявленого позову та просить призначити покарання підсудним з урахуванням всіх можливих пом’якшуючих обставин.

 Показами свідка ОСОБА_14, оголошеними в судовому засіданні ( а.с. 44-45, т.1) доведено, що він познайомив ОСОБА_7 і ОСОБА_3 між собою та те, що ОСОБА_3  24 грудня 2002 року мав їхати в Тернопіль забрати якусь апаратуру та погоджувався взяти з собою його. Однак, оскільки він проспав, то дзвонив 24 грудня до ОСОБА_3 і той просив його здзвонитися з ОСОБА_7 та домовитися, щоб той забрав його апаратуру. Він зателефонував ОСОБА_7, але той сказав, що вже про все домовилися, потім дзвонив пізніше і дізнався, що ОСОБА_7 забрав ОСОБА_3  і вони їдуть додому. Пізно вночі він знову намагався додзвонитися і до ОСОБА_3, і до Яковця, але ніхто не брав трубку, а вранці 25 грудня біля 5 год. ранку подзвонив ОСОБА_3 і сказав, що ОСОБА_7 залишив його посеред дороги в кафе і десь зник, по голосу він зрозумів, що той дуже п’яний.

Показами свідків ОСОБА_15 (а. с. 65, т.1),  ОСОБА_16 ( а.с. 63, т1), оголошеними в судовому засіданні, доведено, що 23 грудня 2002 року в помешкання ОСОБА_14 дійсно приходив ОСОБА_3 з хлопцем по імені «Андрій» і в них була розмова про поїздку в м. Тернопіль по телевізори.

Показами свідка  ОСОБА_17, даними в судовому засіданні, доведено, що 23 грудня 2002 року він передав зміну на таксі своєму напарнику ОСОБА_6, а куди той їздив, не знає.

Показами свідка ОСОБА_18 (  а. с. 84-87, т. 1) , оголошеними в судовому засіданні, доведено, що її чоловік ОСОБА_6 працював на одному таксі з ОСОБА_17 і 23 грудня 2002 року пішов на зміну і додому так і не повернувся.

Показами свідка ОСОБА_19»єва І.М., даними в судовому засіданні доведено, що в ніч з 24 на 25 грудня молодий незнайомий йому чоловік два чи три рази підряд замовляв каву, чим йому і запам’ятався, так як відволікав від роботи, а приблизно через пів-години до кафе зайшли два чоловіки і жінка, на яких було видно тілесні ушкодження і які пояснили, що в них забрали всі гроші,  що є підтвердженням того, що ОСОБА_3 дійсно кілька разів замовляв каву, коли ОСОБА_7 зупинився біля кафе «Олень» в ніч, коли було скоєно злочин та від часу замовлень кави і появи в кафе потерпілих пройшло приблизно 30хв.

Показами свідків ОСОБА_20 (а.с. 46-49, т.1), ОСОБА_21 (а. с. 50-52, т.1) ОСОБА_22 (а.с.53-56, т.1), оголошеними в судовому засіданні, які показали, що в ніч з 23 на 24 грудня 2002 року біля 4-х годин у кафе «Олень»  зайшло чотири чоловіки які сіли у кафе за один столик. Один із них підійшов до столика за яким сиділа ОСОБА_20 та ОСОБА_21 і з ними розмовляв. Даний хлопець був випивши, коси короткі світлі, їсти собі не заказував. Один із хлопців, що сиділи за столом, заказав собі дві відбивних, баночку майонезу, 5-ть кусків хліба. Інший хлопець що був за столом, заказав тільки чашку кави. Третій , який сидів за столом, -  заказав тільки пляшку пива «Лонгер» Оболонь». Хлопці, які за столом пили каву та пиво, сиділи недовго і вийшли на вулицю. За столом залишився хлопець, який їв, до нього підходила ОСОБА_20 та ОСОБА_21. Незнайомі хлопці із кафе пішли в 5 годин 10 хвилин., - доведено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їдучи в м. Тернопіль, заходили поснідати в кафе. Окрім того, свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили, що наступної ночі: з 24 на 25 грудня той же чоловік, який ніч перед цим  був в кафе з друзями, знову заходив, двічі замовляв каву і виходив на вулицю, а потім замовив каву і сигарети, дав їм гроші на пиво і вийшов на вулицю, ніякого буса не було, а неподалік на площадці кафе стояв автомобіль таксі, і в який він сів і від’їхав приблизно на 300 м, після чого автомобіль зупинився, що повністю підтверджує покази ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо зупинки біля кафе «Олень» та подальшого розвитку подій.

Показами свідка ОСОБА_23, даними в судовому засіданні доведено, що він наприкінці 2002 року возив як таксист в м. Могилів-Подільський ОСОБА_6, який теж працював в їхній службі таксі, але з яким він не був особисто знайомий та ОСОБА_3

Показами свідка ОСОБА_24 (а.с.а.с. 64, т.1, 160-162, т.1) оголошеними в судовому засіданні, доведено, що 5 січня 2003 року ОСОБА_3 цікавився, чи не розшукує його міліція.  

Показами свідка ОСОБА_25 (а.с.111-112 т.1), оголошеними в судовому засіданні, який показав, що 5 січня 2003 року як таксист підвозив  в автомобілі «Деу-Ланос» держ. № НОМЕР_3  ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими були ОСОБА_26 та ОСОБА_12  в м. Вінниці.  Біля 23 години їх зупинили працівники міліції. ОСОБА_3 втік в автомобіля, ОСОБА_4 робив спробу також  втекти, але його затримали працівники міліції, які обшукали  автомобіль та вилучили речі ОСОБА_3, а аткож аналогічними показами свідків  ОСОБА_26 (т.2, а.с.134), ОСОБА_12 (а.с.97-98, т.2), оголошеними в судовому засіданні, - доведено обставини затримання ОСОБА_4 та факт втечі ОСОБА_3 від працівників міліції.

Висновком авто товарознавчої експертизи, довідками магазину (а.с. 235-238, т.1, а.с. 231, т.1) доведено, що вартість автомобіля «Фіат Дукат» держ. № НОМЕР_4 станом на 25 грудня 2002 року становила 35210  гр.68 коп.; вартість мобільних телефонів «Моторола» і «Нокія» станом на 25 грудня 2002 року склала по 500 гр. кожний.

Висновком судово-медичної експертизи (а.с. 211-212, т.2) доведено, що  у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого поранення м’яких тканини задньої поверхні лівого стегна, забою  головного мозку легкого ступеня, синців на обличчі, які виникли в строк можливо 25.12.2002 року. Вогнепальне сліпе поранення м’яких тканин задньої поверхні лівого стегна виникло внаслідок дії вогнепальної зброї, забій головного мозку і синці на обличчі виникли від дії тупого предмета. Вказані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, що  спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Протоколом огляду (а.с.31, т.2), висновком балістичної експертизи (а.с.177, т.2), постановою про приєднання речових доказів (а.с.178 т.2) доведено, що у ОСОБА_7 під час операції з лівого стегна була вилучена гумова куля, яка є  стріляною гумовою кулею калібру 9 мм, які використовуються  в пістолетах системи «Форт-12» та інших,  пристосованих для стрільби патронами з гумовими кулями калібру 9 мм.

Протоколами огляду місць подій, постановами і протоколом обшуку, протоколом особистого огляду і постановами про приєднання речових доказів до справи (а.с.16-26, а.с.62-63, а.с. 65 т.2, 88, 99,131-132,168-172, 92-93,135 т.2) доведено, що 25 грудня 2002 року за 115 м південніше кафе «Олень» біля  автодороги Львів-Кіровоград-Знам’янка в Літинському районі на лісовій дорозі  виявлений автомобіль «Фіат-Дукато» держ. № НОМЕР_4 з проколами задніх шин і спущеними колесами, два поліетиленових кульки синього та  фіолетового кольору з прикріпленими шматками липкої плівки-скотча коричневого кольору, шматки липкої плівки-скотча коричневого кольору, носову хустку білого кольору, сліди шин автомобіля та  людського взуття від автодороги до місця стоянки автобуса «Фіат-Дукат»; в м. Вінниці виявлений автомобіль «Мерседес-Бенц-240 Д» держ. № НОМЕР_5  темно-синього кольору з розпізнавальним знаком «таксі-001», який належить на праві власності ОСОБА_27В; при особистому огляду ОСОБА_4 у  нього виявлено та вилучено гроші в сумі 5000 гр.; по місцю проживання  ОСОБА_3 виявлено та вилучено 50 євро; при огляді автомобіля «Део-ланос» держ. № НОМЕР_6 6 січня 2003 року виявлені та вилучені особисті речі ОСОБА_3 та паспорт на його ім’я.

          Довідкою банку (а.с.214 т.2) доведено, що офіційний курс станом на 25  грудня 2002 року обміну української гривни дорівнював 548,9312 гр. за 100 євро.

    Таким чином, покази підсудніх, свідків, дані ними в ході досудового слідства а також дані або оголошені в ході судового слідства не суперечать та доповнюють одне одного, свідчать про фактичні обставини справи, які в свою чергу обґрунтовані матеріалами справи дослідженими в ході судового розгляду, що є свідченням щирості каяття підсудних у вчиненому.  

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що  при кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід виключити таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину організованою групою осіб, оскільки попередня зорганізованость ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та стійкість їх об»єднання спростовується тим, що, як вбачається з показів підсудніх та показів потерпілого ОСОБА_7, його попередньо знав лише ОСОБА_3, що пояснює його роль, яку він приймав в організації нападу (домовленість по телефону з потерпілим ОСОБА_7, поїздка в бусі до місця злочину), ідея заволодіння коштами виникла 23 грудня 2002 року, що підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які підтвердили, що ОСОБА_3 вільно розповідав про поїздку в м. Тернопіль, намагався позичити гроші для цього, не заперечував, щоб з ним поїхав ОСОБА_11, що одночасно спростовує таку ознаку організованої групи як стійкість, згуртованість, стабільність та об’єднання для вчинення двох чи більше злочинів або одного злочину, який потребує довготривалої підготовки. Ця ж ознака спростовується і тим, що не було розроблено чіткого плану дій (як от місце та спосіб заволодіння коштами, дії учасників в разі виникнення непередбачуваних ситуацій, тощо), про що свідчить те, що, їдучи в м. Тернопіль, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 заходили в кафе «Олень», провели там час, достатній для того, щоб їх запам’ятали, а потім там же вчинили заволодіння коштами, що суперечить такому поняттю як організованість. Відсутня така ознака як спаяність та одностайність, наявність міцних внутрішніх зв’язків між учасниками групи,  що підтверджується тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4  самостійно, без повідомлення про це ОСОБА_3, вирішили заволодіти транспортним засобом потерпілого, грошовими коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та  паспортами потерпілих. Окрім того, слід зазначити, що наявність в кваліфікації дій особи одночасно таких кваліфікуючих ознак як «за попередньою змовою групою осіб» та «організованою групою» суперечить та не відповідає загальним засадам кваліфікації неправомірних дій, оскільки ті ж самі особи, які діють спільно, не можуть одночасно утворювати дві різні за своєю стійкістю і організованістю злочинних спільноти. Натомість в діях підсудних чітко вбачається наявність попередньої змови на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що:

- дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст.ст.27 ч.3,187 ч.4 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є керування підготовкою нападу та організація нападу з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я осіб, які зазнали нападу, та з погрозою застосування насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, оскільки він 25 грудня 2002 року, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підготував та організував можливість нападу на ОСОБА_7 з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, поєднаний з погрозою та застосуванням вогнепальної зброї, в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 було спричинено матеріальну шкоду в сумі 82 625 гр. 07 коп.  

- дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати:

1) за ст. 187 ч.4 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров’я осіб, які зазнали нападу, та з погрозою застосування насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, оскільки він 25 грудня 2002 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, здійснив напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, спричинивши матеріальну шкоду в сумі 82 625 гр. 07 коп та, вийшовши за межі досягнутої домовленості з ОСОБА_3 як організатором, здійснив спільно з ОСОБА_5 напад з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, на ОСОБА_8, спричинивши йому матеріальну шкоду в розмірі 150 грн. та на ОСОБА_9, спричинивши їй матеріальну шкоду в розмірі  30 045 гр.48 коп.

2) за ст. 289 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих та застосуванням такого насильства, вчинене за попередньою змовою групою осіб що завдало великої матеріальної шкоди;

3) за ст. 357 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом, оскільки він в ході заволодіння майном потерпілих ОСОБА_28 та ОСОБА_9, вийшовши за межі домовленості незаконно заволодів закордонним паспортом на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та іншими важливими особистими документами ОСОБА_7 і ОСОБА_9.

Обираючи вид та міру кримінального покарання підсудному ОСОБА_3,суд враховує суть вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, характер та ступінь участі підсудного у вчиненні злочину; особу підсудного: те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання,  та роботи, сумлінно ставився до праці до моменту затримання, на момент скоєння злочину та на даний час являється особою молодого віку, має сім»ю, яка складається з однієї неповнолітньої дитини та дружини – інваліда з дитинства, про яких бажає турбуватися, що свідчить про зниження суспільної небезпеки особи винного;  його ставлення до вчиненого: повне визнання вини.  Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає: по-перше,  щире каяття підсудного в скоєному, яке підтверджується критичним ставленням підсудного ОСОБА_3 до  своєї протиправної поведінки (визнання своєї провини, осуд протиправної поведінки, бажання виправити те, що сталося та продовжити повноцінне життя), причому суд враховує, що визнання ним вини відбулося добровільно ще на досудовому слідстві та в ході даного розгляду справи, а його позицію при розгляді справи в попередніх судових розглядах розцінює як реалізацію ним своїх прав, передбачених Конституцією України та кримінально-процесуальним законодавством, по-друге, добровільне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, враховуючи що невідшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9 відбулося з об’єктивних та виправданих причин (відсутності відомостей про її місцезнаходження чи перебування), а тому не може применшувати значення даної пом’якшуючої обставини; по-третє, на момент скоєння злочину та на даний час підсудній ОСОБА_3 є особою молодого віку, яка бажає повернутися до суспільства та до сім»ї. Суд враховує думку потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо міри покарання підсудному: призначення найм’якішої міри покарання, яка можлива. Обтяжуючою вину обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Тому суд вважає, що з метою виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, виходячи з принципу індивідуалізації призначення покарання, вважає що визнані судом пом'якшуючі обставини значно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням обставин вчинення злочину, особи винного, його ставлення до наслідків вчиненого, на підставі ст. 69 КК України йому слід призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією ст. 187 ч.4 КК України

          Обираючи вид та міру кримінального покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує суть вчинених ним злочинів два з яких відносяться до особливо тяжких , а один до злочинів невеликої тяжкості, а також те, що заволодіння транспортним засобом відбулося не з метою його привласнення, а з метою можливості вчинення розбійного нападу, що значно знижує ступінь тяжкості злочину, передбаченого ст. 289 ч.3 КК України; характер та ступінь участі підсудного у вчиненні злочину; особу підсудного: те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, сумлінно ставився до праці до моменту затримання, на момент скоєння злочину та на даний час являється особою молодого віку, має на утриманні  одну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_8,  має батька пенсійного віку, інваліда ІІ групи, який важко хворіє, про яких бажає турбуватися, що свідчить про зниження суспільної небезпеки особи винного;  його ставлення до вчиненого: повне визнання вини.  Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає: по-перше,  щире каяття підсудного в скоєному, яке підтверджується критичним ставленням підсудного ОСОБА_4 до своєї протиправної поведінки (визнання своєї провини, осуд протиправної поведінки, бажання виправити те, що сталося та продовжити повноцінне життя), причому суд враховує, що визнання ним вини відбулося добровільно ще на досудовому слідстві та в ході даного розгляду справи, а його позицію при розгляді справи в попередніх судових розглядах розцінює як реалізацію ним своїх прав, передбачених Конституцією України та кримінально-процесуальним законодавством, по-друге, добровільне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, враховуючи що невідшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9 відбулося з об’єктивних та виправданих причин (відсутності відомостей про її місцезнаходження чи перебування), а тому не може применшувати значення даної пом’якшуючої обставини; по-третє, на момент скоєння злочину та на даний час підсудній ОСОБА_4 є особою молодого віку, яка бажає та, на переконання суду, не втратила здатність повернутися до суспільства та продовжити життя з дотриманням норм моралі та законності. Суд враховує думку потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо міри покарання підсудному: призначення найм’якішої міри покарання, яка можлива. Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено. Тому суд вважає, що з метою виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, виходячи з принципу індивідуалізації призначення покарання, врахуванням того, що визнані судом пом'якшуючі обставини значно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням обставин вчинення злочину, особи винного, його ставлення до наслідків вчиненого, на підставі ст. 69 КК України йому слід призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією ст. 187 ч.4 КК України. Крім того, оскільки злочин, передбачений ст. 289 ч.3 КК України є більш легким по відношенню до злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України та враховуючи те, що вчинення цього злочину було нерозривно поєднано та було способом вчинення більш тяжкого злочину – передбаченого ст. 186 ч.4 КК України, при призначенні покарання за який суд застосовує положення ст. 69 КК України, - приходить до висновку за доцільне і в даному випадку застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 289 КК України, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувати. Враховуючи вищевикладене, за ч.3 ст. 357 КК України слід вибрати найсуворіший вид покарання, не призначаючи разом з тим його максимального розміру.

          Оскільки визнана цивільним позивачем ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилася, заявлений нею цивільний позов слід, в порядку ст. 291 КПК України,  залишити без розгляду, роз’яснивши їй право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

          Керуючись ст. ст. 237-343 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_3   визнати винним  і призначити покарання за ст.ст. 27 ч.3, 187 ч.4 КК України та застосувавши ст. 69 КК України , – 5 років  9 місяців 29 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна,  що є  приватною власністю.

         Відраховувати ОСОБА_3  строк відбуття покарання з 12 червня 2003 року, з моменту затримання, та, враховуючи фактичне відбуття призначеного покарання, змінити до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із зали суду.

          ОСОБА_4   визнати винним  і призначити покарання: за ст.187 ч.4 КК України та застосувавши ст. 69 КК України, – 6 років 3 місяці 4 дні позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його приватною власністю; за ст.289 ч.3 КК України та застосувавши ст. 69 КК України, – 5 років позбавлення,  за  ст..357 ч.3 КК України – обмеження волі на строк два роки.

         В силу ст. 70, 72 КК України, остаточно, шляхом поглинання менш суворих  покарань більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання  6 років 3 місяці 4 дні позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його приватною власністю.

         Відраховувати ОСОБА_4 строк відбуття покарання з 6 січня 2003 року, з моменту затримання та, враховуючи фактичне відбуття призначеного покарання, змінити до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із зали суду.

         Стягнути з ОСОБА_3 144 гр.39, з ОСОБА_4 – 144 гр.40 коп. витрат по справі у зв’язку з проведенням експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС у Вінницькій області (Код 21727137 МФО 802015, рахунок 39210020000101 банк УДК у Вінницькій області м. Вінниця).

          Речові докази по справі:

- автомобіль «Мерседес-Бенц-240 Д» держ. № НОМЕР_5, який перебуває на зберіганні ОСОБА_27, повернути власнику  - ОСОБА_27;

- автомобіль «Фіат-дукат» держ. №903-95 ВІ, який перебуває на зберіганні ОСОБА_7, повернути власнику – ОСОБА_7;

- паспорт громадянина України ОСОБА_25, посвідчення водія на ім’я ОСОБА_25, талон до посвідчення водія на ім’Я ОСОБА_25, свідоцтво про  реєстрацію автомобіля «Део-Ланос» держ. № НОМЕР_3 на ім’я  ОСОБА_30, доручення на право керування транспортним засобом ОСОБА_30,  3 записні книжки, радіостанція «Yosau SC – 2204 № 61108892, ключі до автомобіля «Део-Ланос» з брелком та гаманцем,  кашкет чорного кольору, ліхтарик «Філіпс», косметичку з дезодорантом, гелем, станком, тюбиком зубної пасти, тюбиком гелю для гоління, автомобіль «Део-Ланос» держ. № НОМЕР_3, які перебувають на зберіганні ОСОБА_25, повернути власнику і володільцю – ОСОБА_25;  

- закордонний паспорт на ім’я ОСОБА_3, 26 штук фотографій, пару туфлів чоловічих 42 розміру, пару чоловічих черевиків 44 розміру, жіночі тапки жовтого кольору 38 розміру, поліетиленовий пакет, в якому перебуває 4 чоловічих трусів, 2 пари носків, курник, корона, коробка жовтого кольору з надписом  «Кінда», в якій перебувають  жіночі труси, бюстгальтер, колготи, парфумерний набор «Сool Water», комплект постільної білизни голубого кольору (дві наволочки, простинь, підодіяльник), окуляри від сонця «Boss», 2 жіночі спідниці – чорного та сірого кольору; жіночі колготи чорного кольору, жіночу кофту чорного кольору, жіночу блузу чорного кольору, шорти голубого кольору,  футболку темно-синього кольору, шкіряний  ремінь чорного кольору,  спортивну шапку чорного кольору, кепку - блайзер чорного кольору, спортивну куртку і шорти сірого кольору,  2 спортивних штанів чорного і сірого кольору, гольф сірого кольору, 2 футболки – сірого і чорного кольору, джинсові штани чорного кольору, светр сірого кольору, м’яку іграшку, 4 сорочки чоловічих різних кольорів (б/в) і знаходяться на зберіганні у Літинському РВ УМВС України у Вінницькій області, -  повернути ОСОБА_3;

- два  поліетиленових кульки з шматками липкої  плівки, шматки липкої плівки «скотч», носову хустинку білого кольору, пляшку з-під пива «Оболонь», гумову кулю, дерев’яні нунчаки, записну книжку, боргові розписки на ім’я ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, копія державного акту на право  власності на землю на ім’я ОСОБА_32, які перебувають на зберіганні в Літинському РВ УМВС України у Вінницькій області,  – знищити;

- гроші  в сумі 5000 гр.,  які перебувають на зберіганні у ОСОБА_7  і ОСОБА_9 в рівних долях, передати ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в рахунок  відшкодування шкоди;

- гроші в сумі 50 євро, які перебувають на зберіганні на депозитному рахунку Літинського РВ УМВС України у Вінницькій області, - залишити при справі до вирішення питання про конфіскацію майна.

       Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4  – у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

                                                          Головуюча:  підпис

    З оригіналом згідно:

             ОСОБА_3

Хмільницького міськрайонного суду                                                                     ОСОБА_35

                   Ст. секретар                                                                                            Н.А.Фігурська

ДОВІДКА:  Вирок набрав чинності 25 квітня 2009 року

         ОСОБА_3

Хмільницького міськрайонного суду                                                                     ОСОБА_35

                   Ст. секретар                                                                                            Н.А.Фігурська