У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 травня  2009 року                                                                                                              м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

при секретарі - Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною , -

ВСТАНОВИВ:

            У вересні 2005 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив:

            - визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 та зобов'язати його усунути порушення, щоб позивач не сплачував за послуги, які викрадаються шахраями.

            Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

            Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати, а провадження по справі - закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження по справі.

Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, виходив з того, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення як безпідставні, так як позивачем не надано суду доказів порушення його інтересів з боку відповідача та не було доведено зв'язку між допущеною з боку відповідача бездіяльністю та порушенням його прав.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з такими висновками суду колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Статтею 3 КАС України передбачено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в даному випадку є ОСОБА_2, посадова особа ОСОБА_3, відповідно до статуту метою діяльності якого є безперебійна експлуатація діючих споруд водопроводу і каналізації, які знаходяться на балансі підприємства з метою забезпечення водоспоживачів міста Житомира питною водою, прийом та очистка стічних вод з метою отримання законного прибутку для задоволення економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про те, що ОСОБА_3 не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює владних управлінських функцій, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року постановлена з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги часткового спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись ст.ст.  157, 160, 195, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року - задовольнити частково.

           Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2006 року - скасувати.

           Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді